АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ

Чинниками ризику АГ є гіподинамія, сидячий спосіб життя і детрено-ваність. У таких осіб ризик виникнення АГ на 20-50% вищий порівняно з людьми, які ведуть активний спосіб життя.

Роль психоемоційних і психосоціальних факторів в підвищенні АТ вив­чається давно. Г.Ф. Ланг запропонував неврогенну теорію виникнення гіпертонічної хвороби, згідно з якою основною ланкою в її розвитку є пере­напруження вищої нервової діяльності (хронічний стрес), що виникає під впливом чинників зовнішнього середовища і призводить до стійкого збу­дження вегетативних центрів регуляції кровообігу.

До чинників, що впливають на рівень АТ відносять вік, стать, етнічні і соціально-економічні особливості.

В міру старіння організму систолічний АТ поступово збільшується, досягаючи на 7-8-му десятиріччі в середньому рівня 140 мм рт. ст. Діасто-лічний АТ також підвищується з віком, проте не такими темпами, а нерідко після 5-го десятиріччя знижується. Починаючи із підліткового віку, у чо­ловіків середній рівень АТ стає вищим, ніж у жінок, але в пізніші періоди життя ця різниця нівелюється.

Закономірно простежується зв'язок рівня АТ з соціально-економічни­ми чинниками. Так, в постсоціалістичних країнах, до яких належить і Ук­раїна, відзначається неухильне зростання розповсюдження АГ, причому най­частіше високий рівень АТ зустрічається серед малозабезпечених груп на­селення і серед багатих людей.

При гіпертонічній хворобі відзначається активізація симпатико-адре-налової системи, яка виявляється надмірною секрецією катехоламінів (ад­реналін, норадреналін, дофамін). Останні, стимулюючи альфа- адреноре-цептори артеріол, викликають їх спазм, що веде до росту периферичного опору, тоді як стимуляція бета-адренорецепторів серця збільшує систоліч­ний і хвилинний об'єми крові. Гіперкатехоламінемія погіршує реологічні властивості крові, сприяє ішемії нирок. Стимуляція нирок ішемією викли­кає гіперсекрецію ними реніну, надмірну продукцію ангіотензину, альдос­терону. Останні спричиняють спазм периферичних судин, що, в свою чер­гу, підвищує периферичний судинний опір. Альдостерон затримує солі на­трію в стінці артерій. Крім цього, при гіпертонічній хворобі відзначається збільшення вмісту кальцію в гладких м'язах артерій, у кардіоміоцитах (підвищується їх тонус), в еритроцитах, тромбоцитах (зростає їх функціо­нальна активність - погіршуються реологічні властивості крові), а також пригнічення депресорної системи, яка сприяє зниженню АТ.

Слід також пам'ятати, що гіпертонічна хвороба сприяє розвитку та прогресуванню атеросклерозу судин головного мозку, серця, нирок.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 899 | Нарушение авторских прав