АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

УСКЛАДНЕННЯ

Критерії високого ризику ускладнення ІХС.

При ЕКГ-пробі з навантаженням:

- депресія сегмента 8Т > 2 мм;

- депресія сегмента 8Т протягом 6 хв після припинення навантаження;

- підйом сегмента 8Т у відведеннях, в яких немає патологічного зубця <3;

- тахікардія >120 за хвилину;

- АТ при навантаженні не змінюється або знижується;

- виникнення шлуночкової тахікардії.

При сцинтиграфії міокарда з Тп-201 поява дефектів накопичення на фоні низького навантаження.

При стрес-ЕхоКГ:

- фракція викиду <35%;

- збільшення фракції викиду при навантаженні менше 5%;

- поява порушень скоротливості в деяких сегментах лівого шлуночка.
При холтерівському монітуванні ЕКГ:

- часті і тривалі епізоди безбольової ішемії, незважаючи на те, що про­
водиться терапія. Фракція викиду-відношення ударного обсягу до кінце­
вого діастолічного об'єму в нормі - 50-70%.

„Золотий стандарт" діагностики ІХС є селективна коронароангіографія. ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ.

1. Негайне лікування (ефективне знеболення, лікування зупинки серця).

2. Раннє лікування (реперфузійна терапія для обмеження зони ЇМ і по­
передження ранніх життєнебезпечних ускладнень, таких як порушення рит­
му, провідності, гострої серцевої недостатності).

3. Подальше лікування, спрямоване на лікування пізніх ускладнень і
профілактику повторних ЇМ.

Перші терапевтичні заходи при ЇМ:

- аналгезія (наркотичні і ненаркотичні аналгетики, р-адреноблокатори,
нітрогліцерин);

- стабілізація гемодинаміки;

- активне лікування шлуночкової аритмії;

- седативна терапія;

- екстрена госпіталізація хворого.
Вгамування больового синдрому при ЇМ:

І.Фентаніл /2 мл 0,005% р-ну/+дроперидол /1-4 мл/ і морфін /Імл 1% р-ну/ +атропін /0,5 мл 0,1% р-ну/ в/в.

2. Нітрогліцерин 1 таб. /під язик, в/в крапельно під контролем АТ.

3. При тахікардії і підвищеному АТ-пропранолол в/в поволі в дозі Юмл /Імг/хв,
атенолол /5-10 мг в/в потім 100 мг/добу/.

4. Оксигенотерапія

5. Ліжковий режим.
ПРОГНОЗ

Несприятливі ознаки (вік - 60 років):

- трансмуральний ЇМ, ускладнений кардіогенним шоком, пароксизмом
миготливої аритмії, недостатністю кровообігу;

- поєднання з іншими захворюваннями (цукровий діабет, алкогольна
міокардіопатія);

- постінфарктна аневризма.
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ.

Хворий з гострим інфарктом міокарда підлягає обов'язковій госпіталі­зації у спеціалізовані відділення (блок інтенсивної терапії інфарктного відділення або у відділення реанімації).

У разі підозри на гострий інфаркт міокарда треба викликати спеціалі­зовану кардіологічну бригаду швидкої допомоги.

До приїзду такої бригади весь комплекс лікувальних заходів щодо знебо-лення, боротьби з серцевою недостатністю і шоком проводить медична сестра.

Хворого з гострим інфарктом міокарда транспортують від місця, де виник больовий напад, до лікарні на одних і тих самих носилках. Ніякі пе­рекладання хворого та переодягання не дозволяються. Хворі не підляга­ють також санітарній обробці, вони минають приймальне відділення.

При госпіталізації в палату інтенсивної терапії хворі нерідко емоційно реагують на біль і сам факт госпіталізації. Слід забезпечити спокійну об­становку. Хворому необхідно пояснити необхідність дотримування призна­чених обмежень рухового режиму. Лікар пояснює значення моніторного спостереження і в загальних рисах знайомить хворого з програмою ліку­вання та необхідністю проведення призначених процедур. Не рекомендуєть­ся відвідування хворого родичами чи співробітниками. Родичі повинні от­римати правдиву інформацію про стан здоров'я хворого.

Для стабілізації стану здоров'я призначається голодна дієта протягом 4-24 години. У наступні дні хворий отримує дієту із зниженою калорійністю, об'єм спожитої рідини до 1,5 літра на добу, обмежується кухонна сіль до 4г/добу. Використовують харчові продукти з низьким вмістом холестерину. Харчу­вання повинно бути частим, порції їжі малими, їжа легкозасвоювана.

Ліжковий режим і призначувані ліки спричиняють атонію кишечника і закреп. Якщо немає випорожнення, то на 3-4 добу призначають колас (100-300 мг/добу), англійську сіль (по ЗО гр перед сном), 1-2 столових ложки рослинної олії на 1 склянку кефіру на ніч. При неефективності признача­ють очисну клізму. У хворих похилого віку у зв'язку з аденомою простати може виникнути необхідність в катетеризації сечового міхура.

Медична сестра повинна вміти вводити ліки внутрішньовенно, своєчас­но виявляти зміну в загальному стані хворого і повідомляти про це лікаря.

Реабілітація хворого на ЇМ включає медичний, фізичний, психологіч­ний і професійні аспекти. Основним завданням фізичної реабілітації в стац­іонарі є заохочення хворого до самообслуговування, попередження можли­вих ускладнень, пов'язаних з гінодинамією.

Послідовно проводять три фази медичної реабілітації. Лікарняна фаза починається в палаті інтенсивної тарапії, фаза видужання відповідає пере­буванню хворого у відділенні відновного лікування кардіологічного сана­торію, підтримувальна фаза здійснюється під спостереженням кардіолога або дільничного лікаря.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема. Наявність сильного збудження, страх смерті.

Причина. Больовий синдром.

Мета. Заспокоїти хворого.

Втручання

1.Заспокоїти хворого, за необхідності дати заспокійливі засоби (фенобар­бітал ЗО мг 3 рази на день, еленіум 10 мг 3 рази на добу, екстракт валеріани).

2. Поговорити з хворим. Забезпечити повний фізичний і душевний спокій.

3. Ввести призначені лікарем знеболюючі засоби (дроперидол, фентаніл).

4. Дати інгаляцію зволоженого кисню.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 903 | Нарушение авторских прав