АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛІНІКА. Клінічна картина характеризується раптовою різкою слабкістю аж до повної адинамії

Клінічна картина характеризується раптовою різкою слабкістю аж до повної адинамії.

Характерний зовнішній вигляд хворого: загострені риси обличчя, запалі тьмяні очі, блідо-сірий колір шкіри, дрібні краплі поту, холодні синюшні кінцівки. Хворий лежить нерухомо, млявий, дихання часте, поверхневе, пульс частий, малого наповнення, АТ знижується, тони серця глухі. Хворий байдужий до всього, що відбувається довкола, на запитання відповідає неохоче, скаржить­ся на сильну слабкість, озноб. Непритомності не спостерігається. Вираженість симптомів залежить від характеру основного захворювання. У разі гострої крововтрати шкіра і видимі слизові оболонки бліді, у разі інфаркту міокарда обличчя часто має синюшний відтінок, відзначають акроціаноз.

У разі колапсу хворого необхідно покласти горизонтально з дещо опу­щеною головою, нижні кінцівки обкласти теплими грілками і накрити хво­рого теплою ковдрою. До приходу лікаря необхідно ввести підшкірно 1-2 мл кордіаміну або 1 мл 10% розчину кофеїну.

Якщо колапс стався у лікувальному медичному закладі (кабінет полі­клініки, чи медпункту), то в таких випадках медична сестра повинна роз­почати активну терапію (інгаляцію кисню, знеболювальні, серцеві засоби) і повідомити про це лікаря.

Госпіталізація хворого можлива лише після виведення його зі стану колапсу краще спеціалізованим медичним транспортом (де можна продов­жувати необхідні лікувальні заходи).

Оскільки причини колапсу можуть бути різними, то необхідно проводи­ти патогенетичну терапію. Так, у разі гострої крововтрати призначають ге­мостатичні засоби (холод, кальцію хлорид, трансфузію кровозамінників і ком­понентів крові), у разі харчової токсикоінфекції - промивання шлунка.

Після виведення із колапсу хворий продовжує бути певний час на ліжко­вому режимі, йому проводиться лікування основного захворювання.

Шок - найбільш виражена форма гострої судинної недостатності. Най­частіше він розвивається внаслідок тяжкої травми (травматичний), опіку, гострого інфаркту міокарда (кардіогенний), алергічної реакції (анафілак­тичний). У разі виникнення шоку будь-якої етіології насамперед уражаєть­ся ЦНС. Перша фаза шоку характеризується короткочасним збудженням, напруженням м'язів, підвищенням температури тіла та АТ, тахікардією, почастішанням поверхневого дихання, руховим неспокоєм, пітливістю. Хворі активні, скаржаться на біль, оскільки у них підвищена чутливість, якщо подразнення не знято, то розвивається так звана торпідна фаза, яка практично відрізняє шок від колапсу. Хворий млявий, пасивний, скаржить­ся на нестачу повітря, спрагу. Болю він не відчуває, оскільки чутливість

знижена. Шкіра бліда, вкрита холодним потом, пульс і дихання часті, АТ знижений. Вени на шиї спадаються. Важливою ознакою є олігурія.

Під час лікування і догляду за хворим першочерговим завданням є усу­нення причин гострої судинної недостатності. Хворому створюють умови для фізичного і психічного спокою, його тілу надають горизонтального по­ложення, яке сприяє кровопостачанню мозку збільшенню припливу крові до серця. Хворого зігрівають, дають випити міцного чаю чи кави, до ніг прикладають грілку.

За наявності больового синдрому необхідно усунути біль. З цією ме­тою за призначенням лікаря медична сестра вводить наркотичні засоби.

Основним завданням під час лікування хворих, що перебувають у стані колапсу і шоку, є підвищення судинного тонусу і збільшення кількості рідини в організмі. Для цього вводять аналептики: кордіамін, кофеїн, коразол. За­стосовують по 1 мл 0,2% розчину норадреналіну гідротартрату, який вво­дять на 5 % розчині глюкози внутрішньовенно крапельно по 10-16 крапель за 1 хв, контролюючи АТ і 0,5 мл 1% розчину мезатону, а також кортикос­тероїди: гідрокортизон, преднізолон, які вводять внутрішньовенно.

При втраті крові і різкому зневодненні організму вводять крапельно внутрішньовенно або внутрішньоартеріально кровозамінники (поліглюкін, реополіглюкін). Хворий повинен перебувати в добре провітрюваному при­міщенні, зовнішні подразники (яскраве світло, шум) усувають.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1005 | Нарушение авторских прав