Клініка. Симптомокомплекс шоку визначається видом травми, обЄЄємом механічного пошкодження тканин та органів
Симптомокомплекс шоку визначається видом травми, обЄЄємом механічного пошкодження тканин та органів, величиною крововтрати та гіповолемією, інтенсивністю болю, тривалістю патологічного стану.
Фази шоку:
І фаза – еректильна або фаза збудження. Розвивається відразу ж після травми. Хворий збуджений, неспокійний, кричить і стогне від болю, критично недооцінює свій стан. Дихання почащене, пульс прискорений, АТ в нормі або підвищується. Еректильна фаза короткочасна. Чим коротша еректильна фаза, тим тяжче травма.
ІІ фаза – торпідна. Для цієї фази характерне тяжке порушення функції ЦНС з переважанням гальмівних процесів. Хворі бліді, байдужі. Свідомість збережена, однак рефлекси різко знижені. Дихання поверхневе, кінцівки холодні, шкіра ціанотична. Пульс частий, нитковидний, артеріальний тиск знижений.
При шоку виникають тяжкі розлади функцій організму. Поряд з порушенням функцій нервової, серцево – судинної та дихальної систем настає порушення функцій печінки, нирок. При поглибленні шоку ці зміни прогресують і призводять до розвитку термінального стану і смерті хворого.
У торпідній фазі шок поділяється на 4 ступені тяжкості. Для оцінки ступеня тяжкості шоку беруть критерії: глибина загальмованості хворого, рівень АТ, характристика пульсу, характер задишки, рівень падіння температури тіла, зміна кольору шкірних покривів. Розрізняють такі ступені тяжкості шоку:
І ступень – легкий шок.
ІІ ступень – шок середньої тяжкості.
ІІІ ступень – тяжкий шок.
ІV ступень рефрактерний або передагональний шок.
Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 886 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 |
|