АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІІІ. Етап – електрична дефібриляція серця

ЇЇ застосовують хворим з фібриляцією шлуночків

Хворого ізолюють від металевих частин ліжка, заземлюють корпус дефібрилятора та відключають контрольно – діагностичну апаратуру. Біля хворого залишається тільки один рятівник. Він змащує електроди дефібрилятора спеціальною пастою чи накриває серветками, змоченими фізрозчином, розташовує їх на грудній клітці потерпілого: у другому міжребір’ї справа та над верхівкою серця (в апаратах старих моделей – під ліву лопатку та над верхівкою серця). Реаніматор щильно притискає електроди до грудної клітки та вмикає кнопку „ ЗАРЯД „, потім кнопку „ ДЕФІБРИЛЯЦІЯ „. Електричний імпульс, проходячи крізь тіло пацієнта протягом часточок секунди, викликає синхронне скорочення поперечносмугастих м’язів як серця, так і усього тіла хворого (його „ підкидає „). Електроди забирають та негайно продовжують проводити штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця. В цей час інший реаніматор, увімкнувши кардіомонітор або електрокардіограф, оцінює ефективність проведеної дефібриляції. При необхідності дефібриляцію повторюють, підвищуючи щоразу напругу на 500 В.Такі заходи можна здійснювати до 10 і більше разів.

Позитивний ефект електричної дефібриляції – відновлення спонтанного серцевого ритму.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 741 | Нарушение авторских прав