 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Теорії знеболювання
Біль – це особливе відчуття, яке виникає внаслідок дії травмуючого фактора і характеризується відповідними реакціями та рефлекторними змінами функцій внутрішніх органів, спрямованих на звільнення організму від дії пошкоджуючого чинника. Будь яке відчуття, що грунтується на подразненні тих чи інших рецепторів (температурних, тактильних та ін.) може перейти в біль, якщо сила його перевищує відповідну межу. Так, дія на шкіру температури вище 45 С або нижче 15 С зумовлює виникнення болю. Біль відіграє важливу роль в захисті організму і є сигналом небезпеки. Больові рецептори знаходяться в різних морфологічних структурах організму (шкіра, слизові оболонки, очеревина, надкісниця тощо). При дії пошкоджуючого фактора з клітин виділяються Н-речовини (гістамін, ацетилхолін, плазмокінін та інші гістаміноподібні речовини), які подразнюють больові рецептори. Від них по нервових волокнах больові імпульси надходять у головний мозок. У формуванні больових реакцій приймають участь ретикулярна формація, гіпоталамус, таламус, а також лімбічна система головного мозку. У цих нервових структурах формується первинна больова реакція. Розрізняють: 1. Кірковий біль або соматичний біль, який виникає при подразненні нервових рецепторів поверхні тіла. 2. Вісцеральний біль, який виникає при подразненні внутрішніх органів. Відчуття болю значною мірою залежить від стану ЦНС. При очікуванні болю він більш виражений. При пригніченні кори головного мозку інтенсивність болю зменшується. У стані психічного афекту (екстремальна ситуація) біль взагалі може бути відсутнім. У відтворенні больових реакцій приймає участь і вегетативна нервова система. На больові подразнення реагують залози внутрішньої секреції, посилюючи або зменшуючи виділення гормонів (надниркової залози, щитоподібна залоза, різні утворення мозку тощо). При відчутті болю у потерпілого виникає відповідна реакція у вигляді захисних рухів скелетної мускулатури, голосових звуків, міміки та ін. Клінічно больові реакції проявляються порушенням гемодинаміки, дихання, функцій залоз внутрішньої секреції, обміну речовин тощо, сумарно такі зміни можуть призвести до розвитку шокового стану. Головне місце в симптоматиці різних захворювань внутрішніх органів займає вісцеральний біль. Цей біль важко піддається локалізації, має розлитий характер і може ірррадіювати в інші ділянки тіла. Не всі анатомічні утворення мають больові відчуття. Так, органи черевної порожнини (печінка, селезінка, кишки тощо) не чутливі до больових подразнень. Болісними є лише брижа і парієтальна очеревина. Дуже чутливі до болю артерії. Звуження артерій або раптове розширення їх спричинює гострий біль. Слід пам’ятати, що біль – явище не фізіологічне, а патологічне. Він інформує про розвиток хвороби в організмі. Трансформація вісцерального болю в соматичний свідчить про перехід патологічного процесу з внутрішнього органа на очеревину, плевру тощо. На сьогодні ні одна операція не проводиться без знеболювання. Для попередження болю використовується ціла система заходів, якими займається окрема наука – анестезіологія (від грец. An – заперечення, aestesіа – відчуття, logos – розділ клінічної медицини, який вивчає методи захисту організму від операційної травми та її наслідків, контролю і керування життєво важливими функціями організму під час оперативного втручання. Вона тісно пов’язана з реанімацією та інтенсивною терапією. Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1218 | Нарушение авторских прав |