 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Реанімаційні заходи
1). При справжньому утопленні дуже важливо розпочати ШВЛ якомога раніше, відразу ж після виведення голови потерпілого над поверхнею води. При цьому необхідно звільнити ротову порожнину та глотку від водоростей, піску. Уже на плаву необхідно проводити ШВЛ за методикою “ рот до носа “. На березі потерпілого необхідно положити на живіт, декілько разів енергійно стиснути грудну клітку та приступити до ШВЛ. Не доцільно затрачати дорогоційнний час на перевертання хворого головою вниз та звільнення від води (яка й не витече) трахеї та бронхів. Крім того, натискування на живіт може спричинити виділення з шлунка його вмісту, який може потрапити у дихальні шляхи. 2). У хворих із справжнім утопленням у прісній воді при проведенні ІІ стадії реанімації, для боротьби з гіперкаліємією застосовують 10 % р-н кальцію хлоріду (по 5-10 мл в/в). 3). Всіх потерпілих, що знаходились під водою, незалежно від загального стану, необхідно транспортувати у відділення інтенсивної терапії та активно спостерігати за ними протягом декількох днів. З метою попередження розвитку так званого “ вторинного утоплення “ (блискавичного набряку легень, що швидко призводить до смерті), хворим із справжнім утопленням протягом перших діб після перенесеної клінічної смерті необхідно проводити ШВЛ із режимом позитивного тиску в кінці видиху. 4). При проведенні ІІІ стадії реанімації у хворих із справжнім утопленням у прісній воді застосовують інфузійну терапію р-ну натрію гадрокарбонату (для попередження ниркової недостатності внаслідок блокування канальців вільним гемоглобіном, який вивільняється при гемолізі еритроцитів) та призначають сечогінні (для виведення надміру води з судинного русла). 5). При проведенні ІІІ стадії реанімації хворим, що перенесли справжнє утоплення в морскій воді призначають гіпотонічні інфузійні середники (для корекції гіпертонічної гіпогідратації). При асфіктичному та синкопальному типах утоплення прогноз для потерпілих більш сприятливий навіть при тривалішому періоді клінічної смерті, аніж при справжньому утопленні. При справжньому утопленні реанімація може бути ефективною, якщо потерпілий знаходився під водою 5-6 хвилин. Значно продовжується тривалість клінічної смерті при утопленні в холодній воді (при 0С температурі). Реанімація можлива навіть через 20 хвилин після утоплення. Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1027 | Нарушение авторских прав |