ІІІ. Залежно від методики проведення
- Мононаркоз – використовується одна речовина (ефир, фторотан, пентрон тощо).
- Змішаний наркоз – застосовується суміш препаратів, близьких за своєю дією.
-Комбінований наркоз – при якому використовують не тільки суміш медикаментозних препаратів, але й різні шляхи ії введення (внутрішньовенний+ інгаляційний шлях тощо). Він складається з вступного наркозу, головного (підтримуючого), додаткового і базисного. Вступний наркоз застосовують для швидкого введення хворого в стан сну. Головний (підтримуючий) наркоз проводять на всьому етапі операції. Додатковий наркоз використовують для поглиблення головного. Базисний наркоз застосовують для початку або одночасно з головним (інгаляційний наркоз + НЛА) наркозом. Для проведення довготривалих і найбільш складних операцій використовують комбіноване знеболювання з використанням неінгаляційних, інгаляційних наркозних засобів і міорелаксантів (препаратів, які розслабляють мускулатуру). Застосування комбінованого інтубаційного наркозу дає змогу проводити знеболювання в третьому рівні, першій фазі (ІІІ), що є найменш травматичним для внутрішніх органів.
ІV. За тривалістю дії розрізняють
- Повний наркоз (при травмах і великих операціях)
- Неповний, або (рауш – наркоз, при короткочасних втручаннях – розкритті гнойників, вправленні вивехів тощо).
Нейролептаналгезія – (НЛА) – Для проведення НЛА застосовують нейролептик дроперидол та наркотичний анальгетик фентаніл, як самостійно, так і в комбінації з іншими інгаляційними чи неінгаляційними анестетиками. При застосуванні класичної методики НЛА вводять внутрішньовенно по 0,25-0,5 мг/кг дроперидолу та 0,005 мг/кг фентанілу (6-8 мл дроперидолу та 6-8 мл фертанілу протягом 1 години операції). Для виключення свідомості застосовують дихальну суміш диазоту оксиду і кисню у співвідношенні 70%: 30%. Для підтримання наркозу вводять по 1-2 мл дроперидолу та фентанілу кожних 20-30 хв. Показаннями до повторного введення фентанілу є тахікардія, дроперидолу – гіпертензія.. Нейролептаналгезію застосовують більш ослабленим хворим з високим операційним ризиком, при порушеннях геодинаміки та необхідності проведення ШВЛ у післяопераційному періоді.
Атаралгезія – спосіб загального знеболювання з використанням седативних середників (атарактиків) та наркотичних анальгетиків.
Атарактик седуксен (діазепам, реланіум, сибазон) випускають в ампулах по 2 мл 0,5% розчину. Його не можна розчиняти, змішувати з іншими лікарськими засобами (випадає білий осад). Перевагою наркозу є його мінімальний негативний вплив на різні органи і системи, завдяки чому АТА застосовують пацієнтам з супровідною патологією серця, печінки, нирок тощо.
Центральна аналгезія – спосіб наркозу, при якому досягають знеболювання, гіпорефлексії та нейровегетативного захисту у пацієнтів шляхом введення великих доз наркотичних анальгетиків (1% р-ну морфіну гідрохлоріду – до 20-30 мл, 0,005% р-ну фентанілу – до 100 мл). Інші компоненти (релаксація, виключення свідомості, підтримка газообміну та кровообігу) застосовують за загальними правилами.
Центральна аналгезія показана хворим з тяжкою серцевою недостатністю, комбінованими вадами серця, при необхідності проведення тривалої ШВЛ у післяопераційному періоді.
Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 938 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 |
|