 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Заборонено застосовувати вазелін, який при наявності кисню може загорітись
Слід відзначити, що при подачі кисню 6-7 л \ хв його концентрація у порожнині носогорла становитиме 35-40 %. При поверхневому введенні катетера (часта помилка) вміст кисню у дихальній суміші зменшується, а підсихання слизової носа викликає неприємні відчуття у хворих. 3. Накласти хворому на руки та ноги венозні джгути (для зменшення притоку крові до серця). При таких заходах у його кінцівках депонується до 1-1,5 л крові. 4. Оцінити стан серцевої діяльності та діурезу. Медична сестра, не чикаючи вказівки лікаря, повинна приєднати хворому кардіомонітор, виміряти артеріальний тиск та частоту пульсу, здійснити катетеризацію сечового міхура. 5. Катетеризувати вену. Всю медикаментозну та, особливо, ін фузійну терапію слід проводити під контролем ЦВТ (центрального венозного тиску). 6. Застосувати пеногасники. Для цього використовують розчин антифомсилану або етилового спирту (40-96), крізь який пропускають кисень. 7. Медикаментозна терапія. Призначають серцеві глікозіди, які поліпшують скоротливу здатність міокарда: розчини строфантину (0,05 %), корглікону (0,06 %), дигоксину (0,025 %). Для покращення коронарного кровоточу хворому дають нітрогліцерин: по таблетці (0,0005 г) під язик з інтервалом 10-20 хв. Розчин морфіну (1 % - 1 мл) зменшує збудливість дихального центру, задишку, діє заспокійливо, знижує тиск в малому колі кровообігу. Іноді доцільно ввести таломонал (1-2 мл – 0,005 % р-ну фентанілу та 1-2 мл. 0,25 % р-ну дроперидолу) який крім того, має й судинорозширювальну дію. При наявності високого артеріального тиску (систол.АТ більше 150 мм.рт.ст.) застосовують гангліоблокатори: пентамін (1 мл. 5 % р-ну, розчинивши у 100-150 мл ізотонічного р-ну натрію хлоріду, вводять крапельно) під контролем аретіального тиску, не допускаючи його зниження понад третину. Ці препарати зменшують прилив крові до правої половини серця. Для дегідратації і зменшення навантаження на міокард застосовують сечогінні (салуретики – лаз ікс 6-12 мл 1 % р-ну, урегіт – в ампулах по 50 мг). Діурез повинен при цьому становити 2-3 л. Для профілактики гіпокаліемії призначають розчини пан ангіну, полярізуючі суміші. Осмотичні діуретини (манітол, сечовина) протипоказані, оскільки вони викликають збільшення об’єму циркулюючої крові, погіршуючи роботу серця. 8. У термінальному стані хворого з ГСН слід заінтубувати та проводити ШВЛ з високим вмістом кисню у дихальній суміші і позитивним тиском на видиху (близько 5 см вод. Ст..) Гостра правошлуночкова недостатність - нездатність правого шлуночка перекачати кров із великого кола кровообігу в мале внаслідок його слабкості або наявності перепони для току крові. Вона виникає при емболіях легеневої артерії, інфаркті міокарда правого шлуночка, надмірній інфузійно – трансфузійній терапії у хворих з серцевою недостатністю, при захворюваннях легень (бронхіальна астма, емфізема, пневмосклероз), внаслідок чого зростає навантаження на правий шлуночок. Клініка: - виражений акроцианоз - тахікардія - ядуха - здуття та пульсація підшкірних вен, особливо на шиї - набряки на нижніх кінцівках - печінка збільшується, з’являється асцит - різко підвищується ЦВТ (сягає показників 200-250 мм.вод.ст.), який однак не супроводжується набряком легень Невідкладна допомога – патогенетична 1. При необхідності проведення ін фузійної терапії слід обмежити об’єм та швидкість переливань 2. При переливанні крові, консервованої розчином цитрату, для попередження гіпокальциемії слід на кожні 500 мл консервованої крові вводити в\в 10 мл 10 % р-ну кальцію глюконату. 3. При наявності бронхоспазму – вводити бронхолітики 4. Надмірну рідину з організму видаляють, застосовуючи сечогінні (р-н фуросеміду) 5. Метаболічний ацидоз корегують 4 % р-ном натрію гідрокарбонату 6. При тромбоемболії легеневої артерії застосовують антикоагулянти (р-н фраксипаріну по 0,6 мг п\шк, р-н гепарину по 5000 МО кожні 4 години), фібринолітики (фібринолізин, урокіназу, стрептодеказу тощо)
Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 721 | Нарушение авторских прав |