АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ВАДАМИ СЕРЦЯ

Прочитайте:
  1. Аналіз стану догляду за шкірою, кінцівками, копитами тварин, стан догляду за вим'ям у корів, санітарний стан процесу підготовки до доїння і під час доїння
  2. Аномалії конституції. Лімфатико-гіпопластичний і нервово-артритичний діатез. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд.
  3. Вікові особливості зовнішніх проявів діяльності серця.
  4. Гіпокальціємічний синдром. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд.
  5. Гіпотрофія. Етіологія. Клінічна картина. Лікування. Профілактика. Догляд.
  6. Гострі розлади травлення у дітей раннього віку. Етіологія. Клінічні прояви. Лікування. Профілактика. Догляд.
  7. Диспансерне спостереження за хворими на цукровий діабет типу 2 без ускладнень
  8. Догляд за грудними залозами породіль
  9. Догляд за меблями.
  10. Догляд за молочними залозами

Медична сестра, спостерігаючи за хворими в умовах поліклініки, за призначенням лікаря бере участь в диспансерному спостереженні за хвори­ми. Зважаючи на те, що найчастіше причиною розвитку вади серця є рев­матичний ендокардит, необхідно своєчасно виявляти ознаки активності рев­матичного процесу: підвищення температури тіла, проблеми, які вказують на декомпенсацію вади серця - задишка, кашель, серцебиття, набряки. Поза загостренням ревматизму вона активно виявляє у хворих вогнища інфекції, проводить необхідну підготовку хворих до маніпуляцій, інвазивних обсте­жень та втручань.

При загостренні ревматизму (в активній фазі) хворий лікується стаці­онарно. При цьому йому призначають ліжковий режим, який є важливим елементом в лікуванні захворювання. Важливо забезпечити хворому зруч­не (краще функціональне ліжко) і забезпечити допомогу при самодогляді. Медична сестра виконує призначення лікаря, контролює прийняття хво­рим лікарських засобів.

Дієта хворого № 10 за Певзнером забезпечує вживання легкозасвоюва­ної калорійної їжі. В їжі обмежують високоалергенні продукти харчування.

При наявності ознак недостатності кровообігу обов'язково контролю­ють водний баланс: навчають хворого обраховувати кількість спожитої рідини (включаючи рідкі страви і фрукти, та визначають добовий діурез). ~~ОбидвТ показники реєструють у температурному листку. Для контролю динаміки набряків проводять щоденне зважування хворого (натще після відвідування туалету) і записують показники в історію хвороби.

Медична сестра контролює колір шкіри, температуру тіла, частоту і ритм пульсу, показники артеріального тиску. Важливо своєчасно виявля-


 


ти ознаки, які виникають вперше (порушення ритму, напад ядухи вночі), своєчасно повідомляти про це лікуючого чи чергового лікаря і бути гото­вою виконати необхідні маніпуляції (подати зволожений кисень, заспокій­ливі засоби та ін.)-

При лікуванні хворих із вадами серця тривало призначають антибіо­тики і протиревматичні засоби. Медична сестра повинна знати можливі про­яви побічної дії ліків і своєчасно виявляти їх.

При лікуванні хворих з захворюваннями серця часто за призначенням лікаря медична сестра повинна вміти ввести ліки внутрішньовенно, кра­пельно чи струминно.

Внутрішньовенне вливання проводять крапельно і струменем. Вливан­ня струменем призначають при невеликому об'ємі розчину для введення, а також у разі необхідності швидкого збільшення об'єму циркулюючої крові після крововтрати, при колапсі, шокові. Крапельне вливання застосову­ють при внутрішньовенному веденні великих об'ємів рідини, крові, крово-або плазмозамінників.

Для проведення внутрішньовенного вливання струменем потрібні сте­рильний шприц об'ємом 10-20 мл з голкою, джгут, етиловий спирт і сте­рильний матеріал.

Медична сестра миє руки теплою водою з милом, потім протирає етило­вим спиртом, а нігтьові фаланги - спиртовим розчином йоду, одягає рука­вички. Перед набиранням у шприц призначеного лікарського засобу необхі­дно обов'язково перевірити напис на ампулі чи флаконі, дату виготовлення і дозу. Розчин у шприц набирають безпосередньо з ампули через голку вели­кого діаметра. Повернувши шприц вертикально, голкою догори, відтягу­ють поршень, збираючи дрібні пухирці у великий пухир над розчином ліків. Натискуючи на поршень, повільно видаляють повітря з шприца через голку. Вливання проводять переважно у вени ліктьового згину шляхом їх вене­пункції. Деякі ліки можна вводити лише дуже повільно (строфантин). Ті за­соби (наприклад, 10% розчин кальцію хлориду), які вводять суворо внутріш­ньовенно, при потраплянні в підшкірну основу спричиняють пекучий біль, подразнення і навіть змертвіння тканин. У таких випадках венопункцію обо­в'язково виконують не тією голкою, якою набирали лікарський засіб з ампу­ли, а шприц приєднують до канюлі голки, переконавшись, що голка знахо­диться у вені. Якщо подразнюючий розчин потрапив в оточуючі тканини, то вливання слід негайно припинити і, не виймаючи голки, промити простір на­вколо вени 10-20 мл 0, 25-0, 5% розчину новокаїну, який крім знеболюваль­них властивостей зменшує концентрацію подразнюючої речовини, чим за­побігає некрозу тканин. При пізнішому виявленні надходження лікарського засобу в підшкірну основу використовують новокаїнову блокаду, зігріва­ючі компреси, вводять лідазу, що прискорює розсмоктування.

Для внутрішньовенного введення великої кількості лікарських речовин необхідні стерильні скляні ампули з ліками, система одноразового користу-


 


вання виготовлена фабрично, 1-2 кровозупинні та гвинтовий затискачі, 3-4 голки різного калібру для пункції вени. В систему з непрозорими трубками нижче крапельниці обов'язково вставляють скляну трубочку, яка дає змогу своєчасно помітити надходження повітря і запобігти розвитку ускладнень.

Системи одноразового користування виготовляють з пластмаси, їх сте­рилізують у промислових умовах і випускають у герметичних пакунках, на яких зазначають серію і дату стерилізації. Перед використанням перевіря­ють герметичність пакунка і цілість ковпачків на голках. Система однора­зового користування складається з короткої трубки з голкою для надход­жень повітря у флакон, з якого проводиться переливання, і довгої трубки з крапельницею. На одному кінці короткої трубки є голка, на другому - фільтр для затримання пилу. На кінці довгої трубки є голка для проколювання гу­мової пробки флакона, на протилежному - канюля до голки, яку вводять у вену. Голки знаходяться у спеціальних ковпачках. Систему виймають з па­кунка, не знімаючи ковпачків з голок. Зривають металевий диск з пробки флакона з ліками, обробляють етиловим спиртом чи спиртовим розчином йоду і, звільнивши голку короткої трубки від захисного ковпачка, вколю­ють її у пробку флакона якомога глибше. Відвідну трубку з фільтром при­кріплюють до стінки флакона лейкопластиром. Звільняють від ковпачка ту голку основної системи, що знаходиться ближче до крапельниці, і вводять через пробку у флакон. Затискачем, що є у системі, перетискають трубку вище від крапельниці. Флакон повертають догори дном, закріплюють на штативі на висоті 1 м від рівня ліжка і заповнюють систему, стежачи, щоб були видалені всі пухирці повітря. Розчином лікарських засобів заповнюють крапельницю наполовину, піднявши фільтр вище від трубки, з якої йде роз­чин. Потім опускають крапельницю і, знявши ковпачок, витісняють повітря з нижнього відділу трубки. На трубку перед голкою накладають затискач. Проводять венопункцію, систему з'єднують з голкою і починають вливання розчину. Затискачем встановлюють швидкість вливання (за кількістю кра­пель за 1 хв). Декілька хвилин спостерігають, чи не проходить рідина під шкіру (може виникнути припухлість), потім голку фіксують лейкопласти­ром, а ділянку пункції закривають стерильною серветкою.

Крапельне вливання дає змогу повільно вводити велику кількість ріди­ни (декілька літрів на добу, тим часом, як при вливанні струменем - 0,5 л). Крім того, воно забезпечує повільне всмоктування і тривалішу затримку в організмі лікарських засобів та сприяє зменшенню навантаження на серце.

Рідину, яку вводять, слід підігріти до 40°С. У разі вливання холодних рідин у хворих може виникнути озноб і підвищитись температура тіла. Для підтримання необхідної температури до трубки, що підводить рідину, при­кладають грілку з гарячою водою. Рівень рідини в крапельниці завжди по­винен бути вищим нижньої канюлі, щоб попередити надходження повітря у кровоток. У зв'язку з тим, що внутрішньовенне крапельне вливання триває довго, хворого необхідно зручно вкласти в ліжко на спину, кінцівку фіксу-


 


вати м'яким бинтом, і, по можливості використовувати вену меншого каліб­ру, ніж ліктьова (вени тильної поверхні кисті чи вени ноги). Під час вливан­ня маніпуляційна сестра контролює стан хворого, правильність роботи всієї системи: відсутність підтікання рідини, виникнення інфільтрату в ділянці вливання, порушення течії рідини через перегин трубок, тромбоутворення у вені. При припиненні надходження рідини через тромбування вени пунк-тують іншу вену і знову приєднують систему. Вливання припиняють, коли рідина перестає надходити в крапельницю.

За необхідності введення у вену під час вливання іншого лікарського засобу, проколюють голкою трубку системи попередньо оброблену етило­вим спиртом чи спиртовим розчином йоду і вводять призначений засіб.


Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1523 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)