АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ВАДАМИ СЕРЦЯ

Медична сестра, спостерігаючи за хворими в умовах поліклініки, за призначенням лікаря бере участь в диспансерному спостереженні за хвори­ми. Зважаючи на те, що найчастіше причиною розвитку вади серця є рев­матичний ендокардит, необхідно своєчасно виявляти ознаки активності рев­матичного процесу: підвищення температури тіла, проблеми, які вказують на декомпенсацію вади серця - задишка, кашель, серцебиття, набряки. Поза загостренням ревматизму вона активно виявляє у хворих вогнища інфекції, проводить необхідну підготовку хворих до маніпуляцій, інвазивних обсте­жень та втручань.

При загостренні ревматизму (в активній фазі) хворий лікується стаці­онарно. При цьому йому призначають ліжковий режим, який є важливим елементом в лікуванні захворювання. Важливо забезпечити хворому зруч­не (краще функціональне ліжко) і забезпечити допомогу при самодогляді. Медична сестра виконує призначення лікаря, контролює прийняття хво­рим лікарських засобів.

Дієта хворого № 10 за Певзнером забезпечує вживання легкозасвоюва­ної калорійної їжі. В їжі обмежують високоалергенні продукти харчування.

При наявності ознак недостатності кровообігу обов'язково контролю­ють водний баланс: навчають хворого обраховувати кількість спожитої рідини (включаючи рідкі страви і фрукти, та визначають добовий діурез). ~~ОбидвТ показники реєструють у температурному листку. Для контролю динаміки набряків проводять щоденне зважування хворого (натще після відвідування туалету) і записують показники в історію хвороби.

Медична сестра контролює колір шкіри, температуру тіла, частоту і ритм пульсу, показники артеріального тиску. Важливо своєчасно виявля-

ти ознаки, які виникають вперше (порушення ритму, напад ядухи вночі), своєчасно повідомляти про це лікуючого чи чергового лікаря і бути гото­вою виконати необхідні маніпуляції (подати зволожений кисень, заспокій­ливі засоби та ін.)-

При лікуванні хворих із вадами серця тривало призначають антибіо­тики і протиревматичні засоби. Медична сестра повинна знати можливі про­яви побічної дії ліків і своєчасно виявляти їх.

При лікуванні хворих з захворюваннями серця часто за призначенням лікаря медична сестра повинна вміти ввести ліки внутрішньовенно, кра­пельно чи струминно.

Внутрішньовенне вливання проводять крапельно і струменем. Вливан­ня струменем призначають при невеликому об'ємі розчину для введення, а також у разі необхідності швидкого збільшення об'єму циркулюючої крові після крововтрати, при колапсі, шокові. Крапельне вливання застосову­ють при внутрішньовенному веденні великих об'ємів рідини, крові, крово-або плазмозамінників.

Для проведення внутрішньовенного вливання струменем потрібні сте­рильний шприц об'ємом 10-20 мл з голкою, джгут, етиловий спирт і сте­рильний матеріал.

Медична сестра миє руки теплою водою з милом, потім протирає етило­вим спиртом, а нігтьові фаланги - спиртовим розчином йоду, одягає рука­вички. Перед набиранням у шприц призначеного лікарського засобу необхі­дно обов'язково перевірити напис на ампулі чи флаконі, дату виготовлення і дозу. Розчин у шприц набирають безпосередньо з ампули через голку вели­кого діаметра. Повернувши шприц вертикально, голкою догори, відтягу­ють поршень, збираючи дрібні пухирці у великий пухир над розчином ліків. Натискуючи на поршень, повільно видаляють повітря з шприца через голку. Вливання проводять переважно у вени ліктьового згину шляхом їх вене­пункції. Деякі ліки можна вводити лише дуже повільно (строфантин). Ті за­соби (наприклад, 10% розчин кальцію хлориду), які вводять суворо внутріш­ньовенно, при потраплянні в підшкірну основу спричиняють пекучий біль, подразнення і навіть змертвіння тканин. У таких випадках венопункцію обо­в'язково виконують не тією голкою, якою набирали лікарський засіб з ампу­ли, а шприц приєднують до канюлі голки, переконавшись, що голка знахо­диться у вені. Якщо подразнюючий розчин потрапив в оточуючі тканини, то вливання слід негайно припинити і, не виймаючи голки, промити простір на­вколо вени 10-20 мл 0, 25-0, 5% розчину новокаїну, який крім знеболюваль­них властивостей зменшує концентрацію подразнюючої речовини, чим за­побігає некрозу тканин. При пізнішому виявленні надходження лікарського засобу в підшкірну основу використовують новокаїнову блокаду, зігріва­ючі компреси, вводять лідазу, що прискорює розсмоктування.

Для внутрішньовенного введення великої кількості лікарських речовин необхідні стерильні скляні ампули з ліками, система одноразового користу-

вання виготовлена фабрично, 1-2 кровозупинні та гвинтовий затискачі, 3-4 голки різного калібру для пункції вени. В систему з непрозорими трубками нижче крапельниці обов'язково вставляють скляну трубочку, яка дає змогу своєчасно помітити надходження повітря і запобігти розвитку ускладнень.

Системи одноразового користування виготовляють з пластмаси, їх сте­рилізують у промислових умовах і випускають у герметичних пакунках, на яких зазначають серію і дату стерилізації. Перед використанням перевіря­ють герметичність пакунка і цілість ковпачків на голках. Система однора­зового користування складається з короткої трубки з голкою для надход­жень повітря у флакон, з якого проводиться переливання, і довгої трубки з крапельницею. На одному кінці короткої трубки є голка, на другому - фільтр для затримання пилу. На кінці довгої трубки є голка для проколювання гу­мової пробки флакона, на протилежному - канюля до голки, яку вводять у вену. Голки знаходяться у спеціальних ковпачках. Систему виймають з па­кунка, не знімаючи ковпачків з голок. Зривають металевий диск з пробки флакона з ліками, обробляють етиловим спиртом чи спиртовим розчином йоду і, звільнивши голку короткої трубки від захисного ковпачка, вколю­ють її у пробку флакона якомога глибше. Відвідну трубку з фільтром при­кріплюють до стінки флакона лейкопластиром. Звільняють від ковпачка ту голку основної системи, що знаходиться ближче до крапельниці, і вводять через пробку у флакон. Затискачем, що є у системі, перетискають трубку вище від крапельниці. Флакон повертають догори дном, закріплюють на штативі на висоті 1 м від рівня ліжка і заповнюють систему, стежачи, щоб були видалені всі пухирці повітря. Розчином лікарських засобів заповнюють крапельницю наполовину, піднявши фільтр вище від трубки, з якої йде роз­чин. Потім опускають крапельницю і, знявши ковпачок, витісняють повітря з нижнього відділу трубки. На трубку перед голкою накладають затискач. Проводять венопункцію, систему з'єднують з голкою і починають вливання розчину. Затискачем встановлюють швидкість вливання (за кількістю кра­пель за 1 хв). Декілька хвилин спостерігають, чи не проходить рідина під шкіру (може виникнути припухлість), потім голку фіксують лейкопласти­ром, а ділянку пункції закривають стерильною серветкою.

Крапельне вливання дає змогу повільно вводити велику кількість ріди­ни (декілька літрів на добу, тим часом, як при вливанні струменем - 0,5 л). Крім того, воно забезпечує повільне всмоктування і тривалішу затримку в організмі лікарських засобів та сприяє зменшенню навантаження на серце.

Рідину, яку вводять, слід підігріти до 40°С. У разі вливання холодних рідин у хворих може виникнути озноб і підвищитись температура тіла. Для підтримання необхідної температури до трубки, що підводить рідину, при­кладають грілку з гарячою водою. Рівень рідини в крапельниці завжди по­винен бути вищим нижньої канюлі, щоб попередити надходження повітря у кровоток. У зв'язку з тим, що внутрішньовенне крапельне вливання триває довго, хворого необхідно зручно вкласти в ліжко на спину, кінцівку фіксу-

вати м'яким бинтом, і, по можливості використовувати вену меншого каліб­ру, ніж ліктьова (вени тильної поверхні кисті чи вени ноги). Під час вливан­ня маніпуляційна сестра контролює стан хворого, правильність роботи всієї системи: відсутність підтікання рідини, виникнення інфільтрату в ділянці вливання, порушення течії рідини через перегин трубок, тромбоутворення у вені. При припиненні надходження рідини через тромбування вени пунк-тують іншу вену і знову приєднують систему. Вливання припиняють, коли рідина перестає надходити в крапельницю.

За необхідності введення у вену під час вливання іншого лікарського засобу, проколюють голкою трубку системи попередньо оброблену етило­вим спиртом чи спиртовим розчином йоду і вводять призначений засіб.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1523 | Нарушение авторских прав