АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ВАДАМИ СЕРЦЯ
Медична сестра, спостерігаючи за хворими в умовах поліклініки, за призначенням лікаря бере участь в диспансерному спостереженні за хворими. Зважаючи на те, що найчастіше причиною розвитку вади серця є ревматичний ендокардит, необхідно своєчасно виявляти ознаки активності ревматичного процесу: підвищення температури тіла, проблеми, які вказують на декомпенсацію вади серця - задишка, кашель, серцебиття, набряки. Поза загостренням ревматизму вона активно виявляє у хворих вогнища інфекції, проводить необхідну підготовку хворих до маніпуляцій, інвазивних обстежень та втручань.
При загостренні ревматизму (в активній фазі) хворий лікується стаціонарно. При цьому йому призначають ліжковий режим, який є важливим елементом в лікуванні захворювання. Важливо забезпечити хворому зручне (краще функціональне ліжко) і забезпечити допомогу при самодогляді. Медична сестра виконує призначення лікаря, контролює прийняття хворим лікарських засобів.
Дієта хворого № 10 за Певзнером забезпечує вживання легкозасвоюваної калорійної їжі. В їжі обмежують високоалергенні продукти харчування.
При наявності ознак недостатності кровообігу обов'язково контролюють водний баланс: навчають хворого обраховувати кількість спожитої рідини (включаючи рідкі страви і фрукти, та визначають добовий діурез). ~~ОбидвТ показники реєструють у температурному листку. Для контролю динаміки набряків проводять щоденне зважування хворого (натще після відвідування туалету) і записують показники в історію хвороби.
Медична сестра контролює колір шкіри, температуру тіла, частоту і ритм пульсу, показники артеріального тиску. Важливо своєчасно виявля-
ти ознаки, які виникають вперше (порушення ритму, напад ядухи вночі), своєчасно повідомляти про це лікуючого чи чергового лікаря і бути готовою виконати необхідні маніпуляції (подати зволожений кисень, заспокійливі засоби та ін.)-
При лікуванні хворих із вадами серця тривало призначають антибіотики і протиревматичні засоби. Медична сестра повинна знати можливі прояви побічної дії ліків і своєчасно виявляти їх.
При лікуванні хворих з захворюваннями серця часто за призначенням лікаря медична сестра повинна вміти ввести ліки внутрішньовенно, крапельно чи струминно.
Внутрішньовенне вливання проводять крапельно і струменем. Вливання струменем призначають при невеликому об'ємі розчину для введення, а також у разі необхідності швидкого збільшення об'єму циркулюючої крові після крововтрати, при колапсі, шокові. Крапельне вливання застосовують при внутрішньовенному веденні великих об'ємів рідини, крові, крово-або плазмозамінників.
Для проведення внутрішньовенного вливання струменем потрібні стерильний шприц об'ємом 10-20 мл з голкою, джгут, етиловий спирт і стерильний матеріал.
Медична сестра миє руки теплою водою з милом, потім протирає етиловим спиртом, а нігтьові фаланги - спиртовим розчином йоду, одягає рукавички. Перед набиранням у шприц призначеного лікарського засобу необхідно обов'язково перевірити напис на ампулі чи флаконі, дату виготовлення і дозу. Розчин у шприц набирають безпосередньо з ампули через голку великого діаметра. Повернувши шприц вертикально, голкою догори, відтягують поршень, збираючи дрібні пухирці у великий пухир над розчином ліків. Натискуючи на поршень, повільно видаляють повітря з шприца через голку. Вливання проводять переважно у вени ліктьового згину шляхом їх венепункції. Деякі ліки можна вводити лише дуже повільно (строфантин). Ті засоби (наприклад, 10% розчин кальцію хлориду), які вводять суворо внутрішньовенно, при потраплянні в підшкірну основу спричиняють пекучий біль, подразнення і навіть змертвіння тканин. У таких випадках венопункцію обов'язково виконують не тією голкою, якою набирали лікарський засіб з ампули, а шприц приєднують до канюлі голки, переконавшись, що голка знаходиться у вені. Якщо подразнюючий розчин потрапив в оточуючі тканини, то вливання слід негайно припинити і, не виймаючи голки, промити простір навколо вени 10-20 мл 0, 25-0, 5% розчину новокаїну, який крім знеболювальних властивостей зменшує концентрацію подразнюючої речовини, чим запобігає некрозу тканин. При пізнішому виявленні надходження лікарського засобу в підшкірну основу використовують новокаїнову блокаду, зігріваючі компреси, вводять лідазу, що прискорює розсмоктування.
Для внутрішньовенного введення великої кількості лікарських речовин необхідні стерильні скляні ампули з ліками, система одноразового користу-
вання виготовлена фабрично, 1-2 кровозупинні та гвинтовий затискачі, 3-4 голки різного калібру для пункції вени. В систему з непрозорими трубками нижче крапельниці обов'язково вставляють скляну трубочку, яка дає змогу своєчасно помітити надходження повітря і запобігти розвитку ускладнень.
Системи одноразового користування виготовляють з пластмаси, їх стерилізують у промислових умовах і випускають у герметичних пакунках, на яких зазначають серію і дату стерилізації. Перед використанням перевіряють герметичність пакунка і цілість ковпачків на голках. Система одноразового користування складається з короткої трубки з голкою для надходжень повітря у флакон, з якого проводиться переливання, і довгої трубки з крапельницею. На одному кінці короткої трубки є голка, на другому - фільтр для затримання пилу. На кінці довгої трубки є голка для проколювання гумової пробки флакона, на протилежному - канюля до голки, яку вводять у вену. Голки знаходяться у спеціальних ковпачках. Систему виймають з пакунка, не знімаючи ковпачків з голок. Зривають металевий диск з пробки флакона з ліками, обробляють етиловим спиртом чи спиртовим розчином йоду і, звільнивши голку короткої трубки від захисного ковпачка, вколюють її у пробку флакона якомога глибше. Відвідну трубку з фільтром прикріплюють до стінки флакона лейкопластиром. Звільняють від ковпачка ту голку основної системи, що знаходиться ближче до крапельниці, і вводять через пробку у флакон. Затискачем, що є у системі, перетискають трубку вище від крапельниці. Флакон повертають догори дном, закріплюють на штативі на висоті 1 м від рівня ліжка і заповнюють систему, стежачи, щоб були видалені всі пухирці повітря. Розчином лікарських засобів заповнюють крапельницю наполовину, піднявши фільтр вище від трубки, з якої йде розчин. Потім опускають крапельницю і, знявши ковпачок, витісняють повітря з нижнього відділу трубки. На трубку перед голкою накладають затискач. Проводять венопункцію, систему з'єднують з голкою і починають вливання розчину. Затискачем встановлюють швидкість вливання (за кількістю крапель за 1 хв). Декілька хвилин спостерігають, чи не проходить рідина під шкіру (може виникнути припухлість), потім голку фіксують лейкопластиром, а ділянку пункції закривають стерильною серветкою.
Крапельне вливання дає змогу повільно вводити велику кількість рідини (декілька літрів на добу, тим часом, як при вливанні струменем - 0,5 л). Крім того, воно забезпечує повільне всмоктування і тривалішу затримку в організмі лікарських засобів та сприяє зменшенню навантаження на серце.
Рідину, яку вводять, слід підігріти до 40°С. У разі вливання холодних рідин у хворих може виникнути озноб і підвищитись температура тіла. Для підтримання необхідної температури до трубки, що підводить рідину, прикладають грілку з гарячою водою. Рівень рідини в крапельниці завжди повинен бути вищим нижньої канюлі, щоб попередити надходження повітря у кровоток. У зв'язку з тим, що внутрішньовенне крапельне вливання триває довго, хворого необхідно зручно вкласти в ліжко на спину, кінцівку фіксу-
вати м'яким бинтом, і, по можливості використовувати вену меншого калібру, ніж ліктьова (вени тильної поверхні кисті чи вени ноги). Під час вливання маніпуляційна сестра контролює стан хворого, правильність роботи всієї системи: відсутність підтікання рідини, виникнення інфільтрату в ділянці вливання, порушення течії рідини через перегин трубок, тромбоутворення у вені. При припиненні надходження рідини через тромбування вени пунк-тують іншу вену і знову приєднують систему. Вливання припиняють, коли рідина перестає надходити в крапельницю.
За необхідності введення у вену під час вливання іншого лікарського засобу, проколюють голкою трубку системи попередньо оброблену етиловим спиртом чи спиртовим розчином йоду і вводять призначений засіб.
Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1515 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |
|