КЛІНІКА. Найбільш поширеною і загальноприйнятою є класифікація артеріальної гіпертензії, запропонована Комітетом експертів ВООЗ (1978
Найбільш поширеною і загальноприйнятою є класифікація артеріальної гіпертензії, запропонована Комітетом експертів ВООЗ (1978, 1993). В
ній, крім рівня артеріального тиску, враховані особливості клінічного перебігу і ускладнення.
За рівнем АТ розрізняють: нормальний АТ - нижче 140/90 мм рт.ст.; артеріальна гіпертензія - 140/90 мм рт.ст. і вище.
За рівнем діастолічного АТ розрізняють: м'яка АГ - діастолічний тиск до 105 мм рт.ст., помірна АГ - діастолічний тиск від 106 до 115 мм рт.ст., виражена (тяжка) - діастолічний тиск від 116 до 130 мм рт.ст.
Синдром злоякісної АГ - стабільне підвищення АТ 220/1 ЗО мм рт.ст. і вище.
Виділяють три стадії ГХ:
I стадія. Рівень АТ коливається в межах 160/95 - 179/105 мм рт.ст. при відсутності об'єктивних ознак ураження органів-мішеней.
II стадія. АТ підвищується до 200/115 мм рт.ст. При обстеженні вияв ляється одна з ознак уражень органів:
а) гіпертрофія лівого шлуночка;
б) гіпертонічна ангіопатія судин очного дна;
в) протеїнурія та/або незначне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові.
III стадія. АТ може перевищувати 200/115 мм рт.ст., але нерідко при цьому знижується систолічний при збереженні високого діастолічного АТ (діастолічна АГ). Внаслідок гіпертензії розвиваються такі ускладнення:
а) гостра і/або хронічна серцева недостатність;
б) мозкові або мозочкові крововиливи (інсульти), транзиторні порушен ня мозкового кровообігу;
в) геморагії і/або ексудати у сітківці з набряком сосочка зорового нерва або без нього;
г) первинно зморщена нирка з нирковою недостатністю;
д) гостра розшаровуюча аневризма аорти, оклюзійні ураження артерій, є) стенокардія, інфаркт міокарда;
є) тромбоз мозкових артерій.
Клінічна картина артеріальної гіпертензії визначається рівнем підвищення АТ, функціональним станом серцево-судинної, нейроендокринної системи, реологічними властивостями крові і т.д. Підвищення АТ проявляється головним болем, запамороченням, шумом у вухах, миготінням темних "мушок" перед очима, болем в ділянці серця, нудотою і блюванням, серцебиттям, ознобом, прискоренням сечовиділення.
Перебіг хвороби характеризується періодами затишшя та загострення і виникненням гіпертонічної кризи, яку О.Л. Мясников охарактеризував як „квінтесенцію гіпертонічної хвороби, її згусток". Про гіпертонічний криз кажуть в тому випадку, коли протягом гіпертонічної хвороби АТ зненацька і різко підвищується на декілька годин чи днів, і супроводжується нервово-судинними, гормональними і гуморальними порушеннями, що призводять до погіршення існуючих або появи нових ознак порушення мозкового і (або) коронарного кровообігу. Гіпертонічні кризи можуть розвиватися в будь-якій стадії і при різноманітних формах артеріальної гіпертензії. По-
яві кризів можуть сприяти різноманітні чинники: нервове перенапруження, негативні емоції, зміна метеорологічних умов, менструальний цикл у жінок. Залежно від патогенетичних механізмів, які переважають, кризи відрізняються за клінічними симптомами і тяжкістю перебігу.
Розрізняють гіпертонічні кризи II типу (адреналовий, гіперкінетичний, нейровегетативний, діенцефальний) і І типу (норадреналовий, дисциркуля-торний, гіпокінетичний тощо).
Кризи І типу розвиваються гостро, без передвісників, проходять достатньо легко і тривають недовго (близько кількох годин). Вони характеризуються різким головним болем і запамороченням, нудотою й інколи - блюванням, збудженням, відчуттям пульсації і тремору в усьому тілі, пітливістю, появою на шкірі червоних плям, блиском очей, прискореним сечовиділенням.
Кризи II типу характеризуються повільним початком, проходять більш тяжко і довго - від кількох годин до 4 -5 і більше днів. Переважають симптоми порушення діяльності ЦНС: різкий головний біль, сонливість, загальна приглушеність аж до потьмарення свідомості, нудота, блювання, інко-ли-парестезії, розлади чутливості і рухові порушення. Підвищується систолічний і здебільшого діастолічний АТ, в той час як пульсовий АТ змінюється мало. Часто спостерігається біль у ділянці серця, задишка або задуха аж до нападів серцевої ядухи і розвитку набряку легень. При ГК II типу можливий розвиток таких ускладнень, як інсульт, інфаркт міокарда, розшарування аорти тощо. У 50% хворих в сечі з'являються білок, еритроцити і гіалінові циліндри. Встановлено, що при кризах І типу у хворих підвищена секреція адреналіну, а при кризі II типу - норадреналіну.
Багатоцентрові дослідження свідчать, що з підвищенням рівня систолічного і/або діастолічного АТ збільшується ризик втрати працездатності, розвитку ускладнень і зростає смертність. На жаль, дуже часто гіпертонічна хвороба проходить безсимптомно. Саме ця особливість гіпертонічної хвороби визначає високу частоту судинних ускладнень, які призводять до інвалідності або летального наслідку.
Одним із найважчих ускладнень гіпертонічного кризу є гостре порушення мозкового кровообігу. Нерідко симптоми ураження головного мозку, зокрема виражений головний біль, запаморочення, шум у вухах, порушення свідомості, виражені в різноманітній мірі, аж до його повної втрати, чутливі і рухові порушення, з'являються задовго до катастрофи, що насувається. При відсутності своєчасної допомоги і високому АТ загальномозкові, вогнищеві і стовбурові симптоми можуть зростати і призводити до смерті.
При кризах, які тяжко проходять із різким підвищенням АТ і розвитком серцевої ядухи у частини хворих виникає набряк легень. При супровідному стенозуючому коронаросклерозі артеріальна гіпертензія часто ускладнюється гострою коронарною недостатністю з розвитком інфаркту міокарда. Основними симптомами в таких випадках є сильний тривалий біль
в прекардіальній ділянці часто об'єднаний з різноманітними порушеннями ритму. На початку розвитку інфаркту міокарда АТ різко підвищений, але надалі, особливо при трансмуральному інфаркті, значно знижується. Досить часто гіпертонічні кризи супроводжуються носовими кровотечами. В таких випадках загальноприйняті заходи (гемостатична терапія, тампона-да, холод) проводяться паралельно із застосуванням гіпотензивних засобів.
Оскільки кардинальною ознакою АГ є підвищення АТ вище встановлених меж, формальна діагностика гіпертензивного синдрому нетяжка. Вона здійснюється при повторних вимірах АТ в стані спокою. Треба пам'ятати, що АТ піддається коливанням і змінюється протягом доби. Найнижча величина реєструється вночі, до ранку АТ дещо підвищується, після цього з 8-ої години дещо знижується протягом дня, а після 17 години знову підвищується. При кожному лікарському огляді АТ вимірюють двічі, а якщо різниця між одержаними результатами перевищує 5 мм рт. ст. - тричі. У випадках, якщо АТ на руці підвищений, необхідно визначити АТ на ногах - особливо у молодих (у зв'язку із можливістю коарктації аорти). Підвищеним вважають АТ 140/90 мм рт. ст. і вищий. Особи що мають АТ, підлягають спеціальному диспансерному спостереженню.
Крім підвищеного АТ, характерною ознакою сформованої гіпертонічної хвороби є~ гіпертрофія лівого шлуночка, тобто збільшення його маси. Внаслідок цього поштовх верхівки і ліва межа серця зміщені ліворуч, а в пізніх стадіях і вниз. Аускультативно над аортою вислуховується акцент ІІ-го тону. При прогресуванні супровідного атеросклерозу систолічний шум може вислуховуватись над аортою. Рентгенологічно виявляється збільшення лівого шлуночка і розширення аорти. При ЕКГ і ехокардіографії виявляються характерні ознаки гіпертрофії лівого шлуночка.
Характерною об'єктивною ознакою ураження судин при гіперто'нічній хворобі є зміни очного дна. Визначаються звужені і звивисті артерії сітківки, розширення вен (симптом Салюса і Гвіста); геморагії, дегенеративні ділянки в сітківці і у ділянці соска зорового нерва, відшарування сітківки і набряк або атрофія зорового нерва із втратою зору.
Найважливіше в практичному плані питання - це встановлення причини артеріальної гіпертензії, а саме, є вона первинною чи вторинною (симптоматичною).
Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1027 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |
|