АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛІНІКА. Задишка є однією з найбільш ранніх суб'єктивних ознак серцевої недо­статності

Задишка є однією з найбільш ранніх суб'єктивних ознак серцевої недо­статності. Дійсне прискорення дихання треба розрізняти від відчуття не­стачі повітря, що може бути еквівалентом нападу стенокардії або неврас­тенії. Задишка є клінічним еквівалентом застою крові в системі малого кола кровообігу. В основі симптому лежить застій у судинах легень з інтерсти-ціальним набряком, зниженням розтяжності легень і необхідністю підсили­ти роботу дихальних м'язів для забезпечення адекватного вдиху. Мають значення і зниження концентрації кисню, підвищення вмісту вуглецю і мо­лочної кислоти в крові, яка надходить до дихального центру, що викликає компенсаторне тахіпное.

На ранніх стадіях серцевої недостатності задишка з'являється тільки при фізичному навантаженні і зникає у спокої. Згодом толерантність до фізичного навантаження прогресивно знижується і задишка з'являється при все менших навантаженнях.

Ортопное - типова вимушена поза хворого з вираженою недостатні­стю кровообігу. У положенні сидячи з опущеними ногами зменшується ве­нозне повернення крові до правого серця, що знижує переднавантаження на міокард і тиск у легеневих капілярах. В такому положенні зменшується

вираженість задишки за наявності здебільшого лівошлуночкової недостат­ності. У пацієнтів з правошлуночковою недостатністю і застоєм у велико­му колі кровообігу таке положення не приносить істотного полегшення.

Серцева астма проявляється нападом задишки, частіше вночі, зумовле­ної швидким збільшенням тиску в малому колі кровообігу. Характерне ви­ражене відчуття ядухи, нестачі повітря, задишка, кашель з мокротинням. Напади серцевої астми частіше розвиваються вночі: в горизонтальному по­ложенні збільшується об'єм циркулюючої крові ОЦК - кров виходить із депо, збільшується венозне повернення до серця і, отже, перенавантаження. Вночі слабшає скорочувальна функція міокарда, оскільки знижується тонус сим­патичної нервової системи.

Затяжний напад серцевої астми може трансформуватися в набряк ле­гень у результаті транссудації рідкої частини крові з легеневих капілярів у альвеоли. Суб'єктивно хворі відзначають незвичайно обтяжливе відчуття ядухи, з'являється дихання з клекотінням, виділяється пінисте рожеве мок­ротиння. Збільшується вираженість ціанозу шкіри і слизових оболонок, з'яв­ляється холодний піт.

Періодичне дихання Чейна-Стокса виникає при тяжкій серцевій недо­статності, особливо у літніх хворих з вираженим атеросклерозом головно­го мозку. Причиною є тяжкі обмінні порушення- метаболічний ацидоз, зміна газового складу крові, зниження чутливості дихального центру головного мозку.

Застійний бронхіт проявляється кашлем, сухим чи з виділенням мокро­тиння, нерідко з прожилками крові.

Серцебиття при фізичному навантаженні також є класичним симпто­мом міокардіальної недостатності. Тахікардія - рання адаптаційна реакція на зниження скорочувальної спроможності міокарда. Внаслідок збільшення ЧСС хвилинний об'єм серця може залишатися деякий час незмінним. Сер­цебиття на ранніх стадіях недостатності кровообігу з'являється тільки на фоні фізичних навантажень, згодом зберігається і в спокої.

Астенічний синдром зумовлений системною гіпоксією, в тому числі головного мозку. Зменшення кровообігу в скелетних м'язах супроводжуєть­ся відчуттям м'язової слабкості, підвищеного стомлення.

Акроціаноз губ і нігтів розвивається внаслідок недостатньої оксигенації артеріальної крові, посиленого використання кисню на периферії, підвище­ного вмісту в крові відновленого гемоглобіну.

Розширення яремних вен з'являється при вираженому застої у велико­му колі кровообігу.

Периферичні набряки у хворих, які ведуть активний спосіб життя, з'яв­ляються спершу на стопах і щиколотках, пізніше - на гомілках. У пацієнтів, що перебувають на ліжковому режимі, набряки з'являються спершу на по­переку. Набряки пов'язані з підвищенням гідростатичного тиску в дрібних судинах великого кола кровообігу, підвищенням проникності їх стінок у результаті гіпоксії, затримки натрію і води в організмі.

Серцева кахексія розвивається в термінальній стадії недостатності кро­вообігу внаслідок анорексії, застійного гастриту і порушення всмокту­вання в кишечнику. Набряки в значній мірі маскують зникнення м'язової і жирової тканини. Але й після усунення набряків видужання не настає, роз­вивається «суха» серцева недостатність. Клінічно серцева кахексія прояв­ляється вираженим схудненням хворих, різкою слабкістю. З'являються оз­наки порушення білкового, вуглеводного, жирового обміну, розвиваються необоротні зміни внутрішніх органів.

Пульсовий тиск зазвичай знижений, оскільки є стійка тенденція до зни­ження систолічного тиску внаслідок зниження ударного об'єму крові, а діа-столічний тиск нерідко підвищений внаслідок поширеної периферичної ва-зоконстрикції.

Периферичний пульс переважно зниженого наповнення і напруження внаслідок зниження пульсового тиску. Інші варіанти пульсу зумовлені ос­новним захворюванням.

Застійні хрипи в легенях вказують на вираженість застою крові в ма­лому колі кровообігу. Аускультативно визначаються жорстке дихання, при прогресуванні легеневого застою вологі хрипи у задньобазальних відділах.

Ритм галопу з'являється при виникненні патологічних додаткових тонів. Додатковий III шлуночковий тон на початку діастоли формує протодіас-толічний ритм "галопу". Патологічний III тон свідчить про діастолічне пе­ревантаження лівого шлуночка і значне зниження його пружних властиво­стей. Місце найкращого вислуховування III тону - біля верхівки серця, медіальніше від неї, майже виключно в положенні лежачи, коли хворий щой­но ліг і повернувся на лівий бік. Тон підсилюється або з'являється в кінці видиху і на початку дихальної паузи.

Збільшення печінки зумовлене застоєм у великому колі кровообігу, є більш раннім симптомом, ніж поява периферичних набряків. Печінка щільно-еластичної консистенції, з рівним краєм, однорідної структури, без вира­женої болючості. При натисканні на печінку вираженість випинання ярем­них вен збільшується. Тривалий застій у печінці призводить до портальної гіпертензії, збільшення селезінки. Швидкий розвиток застою у великому колі з різким збільшенням печінки може супроводжуватися рефлекторним блюванням, різким болем в правому підребер'ї. Гіпоксія гепатоцитів може призвести до дистрофічного ураження печінкових часточок із розвитком жовтяниці, інколи - кардіального цирозу печінки.

Гідроторакс, частіше правосторонній, зумовлений транссудацією у плев­ральну порожнину рідкої частини крові. Гідроторакс може розвинутися як при застої у великому колі кровообігу, до якого відносяться вени парієталь-ної плеври, так і при застої у малому колі (вени вісцеральної плеври).

Асцит пов"язаний з вираженим застоєм у великому колі кровообігу з портальною гіпертензією.

Застійна нирка клінічно проявляється протеїнурією, підвищенням пи­томої ваги сечі, зрідка - азотемією.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1020 | Нарушение авторских прав