АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Міокардит неревматичного походження

Міокардит - хвороба міокарда запального характеру, яка розвиваєть­ся внаслідок патогенного впливу збудника на серцевий м'яз, або імунних чи автоімунних порушень.

Розмаїтість клініки захворювання, відсутність достовірних критеріїв діагно­зу не дозволяють з певністю говорити про поширення захворювання. Захворю­вання виявляють у 3-9% померлих від захворювань серцево-судинної системи.

Захворювання виявляється набагато частіше під час епідемій респіра­торно-вірусних інфекцій. Часто вірусний міокардит поєднується з перикар­дитом. Міокард безпосередньо пошкоджується інфекційними чинниками (мікроби, віруси) та їх токсинами або відбувається сенсибілізація серцево­го м'яза з виникненням автоімунної алергічної реакції. Наслідком міокар­диту є міокардитичний кардіосклероз.

ЧИННИКИ:

- віруси, бактерії;

- грибки;

- іонізуюче випромінювання;

- вакцини, лікарські засоби;

- отруєння токсичними речовинами.

- КЛІНІКА.

Клінічні прояви залежать від поширення і перебігу. За поширеністю міо­кардит поділяється на вогнищевий та дифузний. Перебіг неревматичного міокардиту може бути гострим, підгострим, хронічним прогресуючим і хро­нічним регресуючим. Гострий перебіг спостерігається при деяких міокарди­тах інфекційного походження (вірусних, дифтерійному, сипно-тифозному тощо). Досить різноманітним є перебіг інфекційно-алергічних і токсико-алер-гічних форм міокардитів: від блискавичних до хронічних форм з повільним перебігом. Запальний процес може локалізуватися ближче до ендокарда чи перикарда і супроводжувати ураження цих оболонок.

Хворі скаржаться в основному на біль у ділянці серця різного характе­ру. Біль локалізується ліворуч від груднини, виникає або посилюється під час фізичного навантаження, але можливий і в стані спокою; може носити постійний і переривчастий характер, багаторазово повторюватись протя­гом доби, тривати годинами. Однак частіше виникає ниючий і колючий біль у ділянці серця або на рівні лівого соска без іррадіації. Можливе чергування то одного, то іншого типу. Хоча біль у ділянці серця і є одним з найчастіших симптомів міокардиту, в ряді випадків він відсутній. Близько половини хво­рих скаржаться на задишку, що з'являється під час навантаження. Інколи за­дишка може бути і в стані спокою з нападами ядухи, тобто перебігати за типом лівошлуночкової недостатності з нападами кардіальної астми.

Часто хворі на міокардит скаржаться на відчуття серцебиття, пере­боїв в роботі серця, його зупинки, завмирання, випадання (порушення рит-

¹

му і провідності). При неспецифічних інфекційно-алергічному і токсико-алергічному міокардитах відзначається артралгія. У хворих часто вира­жені загальна слабкість і підвищена втомлюваність (навіть за відсутності клінічних ознак вираженої недостатності кровообігу). Спостерігаються також випадки латентного перебігу міокардиту, який взагалі не проявляєть­ся або виявляється лише при обстеженні хворого.

Температура тіла хворих на міокардит нормальна або субфебрильна, дуже рідко буває виражена гарячка, частіше пов'язана з основним захворюванням.

Зовнішній вигляд хворого змінюється не завжди. При більш тяжкому пе­ребігу захворювання шкіра хворого бліда, видимі слизові оболонки інколи з ціанотичним відтінком. За наявності серцевої недостатності виявляється акроціаноз, інколи тахіпное, у випадках тяжкого перебігу - вимушене поло­ження сидячи (рртопное), пастозність і набряклість нижніх кінцівок. Дифуз­ний міокардит характеризується недостатністю кровообігу за правошлуноч-ковим типом (набухання шийних вен, збільшення печінки, набряки нижніх кінцівок), хоча, як вже відзначалось, може спостерігатись і лівошлуночкова недостатність з клінікою кардіальної астми або навіть набряку легенів. Це відбувається в тих випадках, коли міокардит розвивається на тлі існуючого ураження лівого шлуночка (гіпертонічна хвороба, атеросклеротичний і по­стінфарктний кардіосклероз, склероз вінцевих артерій, аортальні вади, не­достатність мітрального клапана) або коли запальним процесом більшою мірою уражений лівий, ніж правий шлуночок серця. Однак слід мати на увазі, що правошлуночкова недостатність кровообігу дуже рідко досягає ступеня анасарки. Пульс часто малого наповнення і напруження. Досить часто реє­струються тахікардія, лабільність пульсу (головним чином при фізичних впра­вах, зміні положення тіла тощо). Однак може бути і брадикардія. Оскільки при міокардиті можливі будь-які порушення ритму і провідності, то змінюєть­ся і пульс. Так, при екстрасистолії реєструється випадіння після додаткової (екстрасистолічної) хвилі, при пароксизмальній тахікардії - виражене поча-щення пульсу, при миготливій аритмії - нерегулярний пульс, при блокадах -брадикардія, випадіння пульсових хвиль тощо. Найчастіше виявляється ек­страсистолія, досить рідко (переважно при тяжкому перебігу міокардиту) -пароксизмальна тахікардія, миготлива аритмія.

Артеріальний тиск зазвичай знижений, з малою пульсовою ампліту­дою, хоча нерідко залишається нормальним. У випадках симптоматичної гіпертензії, зумовленої основним захворюванням (наприклад, внаслідок ди­фузного гломерулонефриту при СЧВ), тиск підвищується, а при порушенні скоротливої функції ушкодженого міокарда або супровідної судинної не­достатності - знижується. У випадках тяжкого токсичного ураження може розвинутися колапс.

Серце збільшене, найчастіше ліворуч, рідше трапляється збільшення в обидва боки або тільки праворуч. Ступінь збільшення серця може бути різним - від ледь помітного до значного, інколи навіть виникає необхідність

диференціювати міокардит і ексудативний перикардит. Верхівковий по­штовх ослаблений. Тони серця приглушені. Над верхівкою може бути роз­щеплення або роздвоєння І тону. У хворих з тяжким перебігом міокардиту в пресистолі або в протодіастолі вислуховується додатковий III тон (ритм галопу). У більшості хворих над верхівкою з'являється м'язовий систоліч­ний шум. У разі тяжкого перебігу міокардиту, що супроводжується різкою дилатацією шлуночків, за відсутності розтягнення фіброзного клапанного кільця (при міокардиті Абрамова - Фідлера) створюються умови для ви­никнення діастолічного (пресистолічного) шуму відносного мітрального сте­нозу. Можуть спостерігатися й інші шуми, виникнення яких спричинене вадою серця, наприклад, при міокардиті, що супроводжує підгострий сеп­тичний ендокардит, оскільки він розвивається на тлі давноіснуючої вади серця або вади, що формується (найчастіше недостатності клапана аор­ти). Дуже рідко (1% випадків) вислуховується шум тертя перикарда, зу­мовлений супровідним сухим перикардитом. Часті симптоми міокардиту -порушення ритму і провідності серця, які залежно від їх виду дають відпо­відну аускультативну картину. У випадку розвитку серцевої недостат­ності реєструються ознаки застою в малому або великому колі кровообігу (вологі хрипи в легенях, набухання шийних вен, набряки на нижніх кінцівках, збільшення печінки). Частіше застійні явища виражені у великому колі кро­вообігу (правошлуночкова серцева недостатність) або розвиваються од­ночасно у великому і малому колі кровообігу.

Можливі лейкоцитоз (помірний нейтрофільний, з невеликим зсувом уліво), збільшення ШОЕ, однак зміни крові не обов'язкові.

За допомогою ЕКГ - дослідження виявляють дифузні й вогнищеві зміни міокарда, порушення ритму і провідності серця. Фонокардіограма свідчить про ослаблення амплітуди тонів серця, підтверджує наявність тієї чи іншої його вади. За допомогою полікардіографії, ехокардіографії, визначення толерантності до фізичного навантаження при велоергометричній пробі виявляють порушення скоротливої здатності міокарда навіть у тих випад­ках, коли клінічно в спокої недостатність кровообігу не визначається.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 2586 | Нарушение авторских прав