ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ
Кровь изливается из сосудов в ткань мозга при двух условиях (схема 17). Чаще это происходит при разрыве стенок мозговых артерий, наступающем обычно при значительном повышении внутрисосудистого давления (в случаях резкого подъема общего артериального давления и недостаточной его компенсации посредством
Причины и последствия кровоизлияний в головной мозг
Схема 17
Повышение внутри-сосудистого давления (при артериальной гипертензии)
Повреждение
сосудистых
стенок
Значительное нарушение функции гематоэнцефали-ческого барьера
Разрыв сосудистых стенок
КРОВОИЗЛИЯНИЕ В ТКАНЬ МОЗГА
|
Отек и повреждение ткани
вокруг кровоизлияния,
повышение внутричерепного
давления
констрикции соответствующих мозговых артерий). Такие кровоизлияния в мозг, как правило, возникают во время гипертонических кризов, когда общее артериальное давление повышается внезапно и компенсаторные механизмы артериальной системы мозга не срабатывают. Другим фактором, способствующим кровоизлиянию в головной мозг при этих условиях, являются значительные изменения структуры стенок сосудов, которые не выдерживают растягивающей силы повышенного кровяного давления (например, в области артериальных аневризм). Поскольку кровяное давление в артериях мозга значительно превышает уровень внутричерепного давления, при таких кровоизлияниях в мозг в герметически замкнутом черепе повышается давление и деформируются окружающие очаг кровоизлияния структуры мозга. Кроме того, излившаяся в ткань мозга кровь повреждает его структурные элементы содержащимися в ней токсичными химическими ингредиентами. В конечном счете развивается отек мозга. Поскольку все это возникает подчас внезапно и сопровождается тяжелым состоянием больного с потерей сознания и т. д., такие кровоизлияния в
мозг получили название апоплексического удара (инсульта).
Бывает и другой вид кровоизлияния в ткань мозга, которое развивается без морфологически обнаруживаемого разрыва стенок мозговых сосудов. Такие кровоизлияния происходят из микрососудов при значительных повреждениях ге-матоэнцефалического барьера, когда в ткань мозга начинают переходить не только составные части плазмы крови, но и ее форменные элементы. В отличие от инсульта этот процесс развивается сравнительно медленно, но также сопровождается повреждением структурных элементов мозговой ткани и развитием отека мозга.
Прогноз состояния пациента в значительной степени зависит от того, насколько обширны кровоизлияние и вызываемые им последствия в виде отека и повреждения структурных элементов мозга, а также от локализации кровоизлияния в головном мозге. Если повреждение ткани мозга оказывается необратимым, то единственной надеждой для врача и больного остается компенсация функций мозга за счет его неповрежденных частей
ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ.
Короткі анатомо-фізіологічні дані
Серцево-судинна система складається із серця, судин і нервового апарату, що регулює її діяльність.
Серце розташоване в передньому середостінні в центрі грудної клітки на рівні між третім ребром і основою мечоподібного відростка. Більша частина серця знаходиться вліво від серединної лінії. Розрізняють основу серця, від якої відходять аорта і легенева артерія, і верхівку серця, звернену вниз і вліво.
Маса серця дорівнює 250-300 г, воно складається з лівого передсердя і лівого шлуночка, правого передсердя і правого шлуночка. Серце забезпечує перекачування крові з вен великого і малого кола кровообігу в артерії. Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка аортою, в яку надходить кров, що викидається лівим шлуночком. З аорти через систему артерій і капілярів кров попадає в дрібні вени, що, зливаючись, стають усе крупнішими й утворюють два великих венозних стовбури - верхню і нижню порожнисті вени, що впадають двома окремими отворами в праве передсердя.
З правого шлуночка при скороченні серця венозна кров надходить у мале коло кровообігу, що починається легеневою артерією, яка йде до легень, де розпадається на легеневі капіляри, що обплітають легеневі альвеоли. Тут відбувається збагачення крові киснем і віддача вуглекислоти. Легеневі капіляри переходять у дрібні вени, що, зливаючись, утворюють 4 легеневі вени, що впадають у ліве передсердя.
Серце міститься в замкнутому серозному мішку - навколосерцевій сумці, чи перикарді. Перикард складається з двох листків - внутрішнього і зовнішнього. Перикард зрощений з діафрагмою. Невелика кількість рідини між листками перикарда сприяє більш вільному руху серця при скороченні.
Розрізняють три оболонки серця: внутрішню, середню і зовнішню. Внутрішня оболонка - ендокард - вистилає камери серця й утворює дві пари клапанів - атріо-вентрикулярні і півмісяцеві.
Атріо-вентрикулярні клапани розташовуються між шлуночками і передсердями (тристулковий - праворуч, двостулковий - ліворуч), півмісяцеві клапани - між лівим шлуночком та аортою і правим шлуночком та легеневою артерією.
Основна функція клапанів серця - забезпечувати герметичність отворів і перешкоджати зворотній течії крові.
Головну масу серця складає поперечно-смугастий м'яз - міокард.
Скорочення серця зв'язане із збудженням, що виникає в ділянці правого передсердя, в місці впадання верхньої порожнистої вени, в початковій частині провідної системи серця - синусо-передсердному вузлі (вузол Кіса-Флека). Звідси збудження передається до передсердно- шлуночкового вузла (вузол Ашофа-Тавара - ділянка в перегородці між правим і лівим перед-
сердям), а далі - по передсердно-шлуночковому пучку (пучок Пса), що розділяється на 2 гілки (ніжки), що йдуть до лівого і правого шлуночків серця, де вони розпадаються на дрібні волокна - так звані серцеві провідні міоцити (волокна Пуркіньє). Встановлено, що великий регулюючий вплив на діяльність серця здійснює кора головного мозку, а імпульси, що йдуть від серця, впливають на ЦНС.
Скорочувальна діяльність серця відбувається так. Спочатку скорочуються передсердя, шлуночки в цей час розслаблені, потім скорочуються шлуночки, а передсердя розслаблюються. Настає коротка пауза, коли шлуночки і передсердя розслаблені, після чого цикл повторюється. Скорочення міокарда називається систолою, а розслаблення і розширення порожнин серця - діастолою.
Під час паузи відбувається надходження крові в ліве передсердя з легеневих вен. При скороченні передсердь кров з лівого передсердя надходить у лівий шлуночок, при цьому стулки клапана відкриваються в сторону шлуночка.
При скороченні лівого шлуночка кров натискає на стулки лівого пе-редсердно-шлуночкового клапана знизу, і вони, піднімаючись, закривають шлях крові з лівого шлуночка назад у ліве передсердя. Кров надходить в аорту, при цьому стулки клапана аорти розкриваються за током крові. Під час діастоли шлуночка кров з аорти в лівий шлуночок повернутися не може, тому що тисне на клапан аорти і закриває його, направляючись по артеріальному руслу.
Тік крові по судинах зв'язаний також зі скороченням стінок судин і з дією негативного тиску, що присмоктує, у грудній порожнині. Під час скорочення лівого шлуночка в артеріальне русло надходить близько 50-70 мл крові - систолічний об'єм серця. При скороченні лівого шлуночка тиск крові в артеріях складає в нормі від 115 до 140 мм рт. ст. залежно від віку, статури і т.д., під час діастоли - від 55 до 90 мм рт. ст. Перший - систолічний або максимальний, другий - діастолічний або мінімальний.
Кровопостачання серця здійснюється вінцевими артеріями, вони відходять від висхідної частини аорти.
Екстракардіальна регуляція серця здійснюється через симпатичний і блукаючий нерви. Збудження блукаючого нерва веде до зменшення частоти скорочення серця, збудження симпатичного відділу нервової системи -до її збільшення.
Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1615 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |
|