АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ

Кровь изливается из сосудов в ткань мозга при двух условиях (схема 17). Чаще это проис­ходит при разрыве стенок мозговых артерий, наступающем обычно при значительном повы­шении внутрисосудистого давления (в случаях резкого подъема общего артериального давления и недостаточной его компенсации посредством

Причины и последствия кровоизлияний в головной мозг

Схема 17

Повышение внутри-сосудистого давления (при артериальной гипертензии)

Повреждение

сосудистых

стенок

Значительное на­рушение функции гематоэнцефали-ческого барьера

Разрыв сосудистых стенок

КРОВОИЗЛИЯНИЕ В ТКАНЬ МОЗГА

Отек и повреждение ткани

вокруг кровоизлияния,

повышение внутричерепного

давления

констрикции соответствующих мозговых арте­рий). Такие кровоизлияния в мозг, как прави­ло, возникают во время гипертонических кри­зов, когда общее артериальное давление повы­шается внезапно и компенсаторные механизмы артериальной системы мозга не срабатывают. Другим фактором, способствующим кровоиз­лиянию в головной мозг при этих условиях, яв­ляются значительные изменения структуры сте­нок сосудов, которые не выдерживают растяги­вающей силы повышенного кровяного давления (например, в области артериальных аневризм). Поскольку кровяное давление в артериях моз­га значительно превышает уровень внутричереп­ного давления, при таких кровоизлияниях в мозг в герметически замкнутом черепе повышается давление и деформируются окружающие очаг кровоизлияния структуры мозга. Кроме того, излившаяся в ткань мозга кровь повреждает его структурные элементы содержащимися в ней токсичными химическими ингредиентами. В конечном счете развивается отек мозга. Посколь­ку все это возникает подчас внезапно и сопро­вождается тяжелым состоянием больного с по­терей сознания и т. д., такие кровоизлияния в

мозг получили название апоплексического уда­ра (инсульта).

Бывает и другой вид кровоизлияния в ткань мозга, которое развивается без морфологически обнаруживаемого разрыва стенок мозговых со­судов. Такие кровоизлияния происходят из мик­рососудов при значительных повреждениях ге-матоэнцефалического барьера, когда в ткань мозга начинают переходить не только составные части плазмы крови, но и ее форменные элемен­ты. В отличие от инсульта этот процесс развива­ется сравнительно медленно, но также сопровож­дается повреждением структурных элементов мозговой ткани и развитием отека мозга.

Прогноз состояния пациента в значительной степени зависит от того, насколько обширны кровоизлияние и вызываемые им последствия в виде отека и повреждения структурных элемен­тов мозга, а также от локализации кровоизлия­ния в головном мозге. Если повреждение ткани мозга оказывается необратимым, то единствен­ной надеждой для врача и больного остается компенсация функций мозга за счет его неповрежденных частей

ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ.

Короткі анатомо-фізіологічні дані

Серцево-судинна система складається із серця, судин і нервового апа­рату, що регулює її діяльність.

Серце розташоване в передньому середостінні в центрі грудної клітки на рівні між третім ребром і основою мечоподібного відростка. Більша ча­стина серця знаходиться вліво від серединної лінії. Розрізняють основу сер­ця, від якої відходять аорта і легенева артерія, і верхівку серця, звернену вниз і вліво.

Маса серця дорівнює 250-300 г, воно складається з лівого передсердя і лівого шлуночка, правого передсердя і правого шлуночка. Серце забезпечує перекачування крові з вен великого і малого кола кровообігу в артерії. Вели­ке коло кровообігу починається від лівого шлуночка аортою, в яку надхо­дить кров, що викидається лівим шлуночком. З аорти через систему артерій і капілярів кров попадає в дрібні вени, що, зливаючись, стають усе крупні­шими й утворюють два великих венозних стовбури - верхню і нижню по­рожнисті вени, що впадають двома окремими отворами в праве передсердя.

З правого шлуночка при скороченні серця венозна кров надходить у мале коло кровообігу, що починається легеневою артерією, яка йде до ле­гень, де розпадається на легеневі капіляри, що обплітають легеневі альвео­ли. Тут відбувається збагачення крові киснем і віддача вуглекислоти. Ле­геневі капіляри переходять у дрібні вени, що, зливаючись, утворюють 4 легеневі вени, що впадають у ліве передсердя.

Серце міститься в замкнутому серозному мішку - навколосерцевій сумці, чи перикарді. Перикард складається з двох листків - внутрішнього і зовніш­нього. Перикард зрощений з діафрагмою. Невелика кількість рідини між ли­стками перикарда сприяє більш вільному руху серця при скороченні.

Розрізняють три оболонки серця: внутрішню, середню і зовнішню. Внут­рішня оболонка - ендокард - вистилає камери серця й утворює дві пари клапанів - атріо-вентрикулярні і півмісяцеві.

Атріо-вентрикулярні клапани розташовуються між шлуночками і пе­редсердями (тристулковий - праворуч, двостулковий - ліворуч), півміся­цеві клапани - між лівим шлуночком та аортою і правим шлуночком та легеневою артерією.

Основна функція клапанів серця - забезпечувати герметичність отворів і перешкоджати зворотній течії крові.

Головну масу серця складає поперечно-смугастий м'яз - міокард.

Скорочення серця зв'язане із збудженням, що виникає в ділянці право­го передсердя, в місці впадання верхньої порожнистої вени, в початковій частині провідної системи серця - синусо-передсердному вузлі (вузол Кіса-Флека). Звідси збудження передається до передсердно- шлуночкового вуз­ла (вузол Ашофа-Тавара - ділянка в перегородці між правим і лівим перед-

сердям), а далі - по передсердно-шлуночковому пучку (пучок Пса), що розділяється на 2 гілки (ніжки), що йдуть до лівого і правого шлуночків серця, де вони розпадаються на дрібні волокна - так звані серцеві провідні міоцити (волокна Пуркіньє). Встановлено, що великий регулюючий вплив на діяльність серця здійснює кора головного мозку, а імпульси, що йдуть від серця, впливають на ЦНС.

Скорочувальна діяльність серця відбувається так. Спочатку скорочу­ються передсердя, шлуночки в цей час розслаблені, потім скорочуються шлуночки, а передсердя розслаблюються. Настає коротка пауза, коли шлу­ночки і передсердя розслаблені, після чого цикл повторюється. Скорочення міокарда називається систолою, а розслаблення і розширення порожнин серця - діастолою.

Під час паузи відбувається надходження крові в ліве передсердя з леге­невих вен. При скороченні передсердь кров з лівого передсердя надходить у лівий шлуночок, при цьому стулки клапана відкриваються в сторону шлуночка.

При скороченні лівого шлуночка кров натискає на стулки лівого пе-редсердно-шлуночкового клапана знизу, і вони, піднімаючись, закривають шлях крові з лівого шлуночка назад у ліве передсердя. Кров надходить в аорту, при цьому стулки клапана аорти розкриваються за током крові. Під час діастоли шлуночка кров з аорти в лівий шлуночок повернутися не може, тому що тисне на клапан аорти і закриває його, направляючись по артеріальному руслу.

Тік крові по судинах зв'язаний також зі скороченням стінок судин і з дією негативного тиску, що присмоктує, у грудній порожнині. Під час ско­рочення лівого шлуночка в артеріальне русло надходить близько 50-70 мл крові - систолічний об'єм серця. При скороченні лівого шлуночка тиск крові в артеріях складає в нормі від 115 до 140 мм рт. ст. залежно від віку, стату­ри і т.д., під час діастоли - від 55 до 90 мм рт. ст. Перший - систолічний або максимальний, другий - діастолічний або мінімальний.

Кровопостачання серця здійснюється вінцевими артеріями, вони відхо­дять від висхідної частини аорти.

Екстракардіальна регуляція серця здійснюється через симпатичний і блукаючий нерви. Збудження блукаючого нерва веде до зменшення часто­ти скорочення серця, збудження симпатичного відділу нервової системи -до її збільшення.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1643 | Нарушение авторских прав