АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анамнез захворювання

В цій частині розпитування треба з'ясувати, як розвивалася хвороба від самого її початку до момен­ту дослідження або звернення хворого по лікарську допомогу. Інакше кажучи, основна мета збирання анамнезу хвороби — це з'ясувати дина­міку захворювання, з приводу якого хворий звернувся до лікаря.

Анамнез захворювання являє собою сукупність отриманих від хворо­го відомостей про розвиток ознак його хвороби.

Збирання таких даних проводять за певною схемою, а запитання хворому задають у відповідній послідовності.

Спочатку необхідно довідатися, коли почалася хвороба та які були її початкові прояви. З цією метою задають хворому таке запитан­ня: «Як довго (або відколи) ви вважаєте себе хворим?» чи «Коли ви захворіли?».

Отримавши відповідь про термін, за думкою хворого, почат­ку виникнення захворювання, задають наступне питання стосовно його початкових проявів. Звичайно запитують так: «Які були перші ознаки (прояви) вашої хвороби?» або «Що вас турбувало, коли ви захворіли?». У разі захворювання, що почалось раптово, гостро, наприклад, з появи гарячки або болю, здебільшого хворий може цілком докладно визначи­ти початок хвороби, назвавши день, навіть годину, коли з'явилися вка­зані ознаки.

За наявності хронічних захворювань, які часто починаються майже непомітно, з «малих» симптомів і розвиваються поступово, точне визна­чення терміну початку хвороби стає важким завданням для пацієнта і лікаря, а іноді навіть неможливим.

Передусім це стосується злоякісних пухлинних захворювань, більшість з яких розвиваються приховано і по­вільно. У хворого слід з'ясувати умови, які передува­ли появі ознак захворювання чи сприяли їх виникненню.

Так, біль за грудниною або в ділянці серця, що відзначається під час фізичного перенавантаження або хвилювання у людини середнього чи старшого віку, є типовим для стенокардії напруження — однієї з форм ішемічної (ко­ронарної) хвороби серця. Запалення легенів нерідко розвивається після переохолодження організму. Порушення дієти (споживання жирної їжі), надуживання алкогольними напоями можуть сприяти розвиткові запалення підшлункової залози.

Далі розпитують про перебіг захворювання. Причому спочатку хворому дають можливість вільно висловитися про перебіг хвороби та її прояви, а потім з'ясовують, як змінювалися почат­кові симптоми хвороби протягом її розвитку: чи посилювалися, чи прогресували, чи послаблювалися або зовсім зникали, чи не виникли нові ознаки, яких на початку не було.

Дуже важливо довіда­тися, чи звертався хворий перед тим по лікарську допомогу, які були проведені дослідження (лабораторно-інструментальні), їх результати.

Іноді хворий замість того, щоб описати прояви своєї хвороби та характер їх розвитку, сповіщає діагноз, встановлений у попередніх лікувальних зак­ладах, де він лікувався раніше. Такими даними не слід ігнорувати, але разом з тим до них слід ставитись критично. В таких випадках хворому потрібно запропонувати розповісти детально про ознаки хвороби, які відзначались у той період, коли був установлений діагноз.

Таким чином лікар, проаналізувавши описані хворим прояви захворювання, може пере­конатися, якою мірою повідомлений пацієнтом діагноз, встановлений в минулому, відповідає дійсності.

Також необхідно довідатися, яке засто­совувалося лікування, в тому числі санаторно-курортне, який був його ефект.

Насамкінець слід з'ясувати, якими були прояви захворювання без­посередньо перед зверненням хворого до лікаря чи до його госпіталізації.

Хворого треба розпитати, чому він вирішив звернутися по лікарську допомогу саме в даний момент. Якщо хворий перебуває в стаціонарі, то необхідно з'ясувати, хто його туди направив (лікар поліклініки, "Швид­кої допомоги").

Анамнез життя

Після ознайомлення зі скаргами та анамнезом хвороби хворого розпитують про історію різних періодів його життя, тобто збирають анамнез життя. Відомості, отримані під час зби­рання анамнезу життя, часто мають зв'язок з анамнезом хвороби, до­повнюють його, дають змогу з'ясувати умови розвитку та тривалість ни­нішнього захворювання.

Анамнез життя збирають за певним планом:

1) загальнобіографічні дані (вік, місце народження і проживання, навчання);

2) умови росту і розвитку хворого;

3) умови побуту і праці, харчування;

4) захворювання, перенесені в минулому;

5) шкідливі звички;

6) сімейний стан (стан здоро­в'я дружини, чоловіка, дітей);

7) дані про здоров'я предків і найближчих родичів (сімейний, або спадковий, анамнез);

8) алергологічний анамнез.

Спочатку з'ясовують загальні біографічні дані про хворого, зокрема, з'ясовують вік хворого. Відомо, що такі захворювання, як атеросклероз вінцевих артерій (ішемічна хвороба серця), злоякісні пухлини частіше зустрічаються у людей старшого віку. Ревматизм, червоний системний вовчак частіше спостерігаються в осіб молодого віку.

Існують хвороби, що мають певний зв'язок із статтю. Так, наприклад, червоний систем­ний вовчак у 7—8 разів частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, а на вузликовий періартеріїт хворіють здебільшого чоловіки. Гемофілія спо­стерігається лише у чоловіків.

Треба дізнатися про місце народження та місце проживання хворого нині і в минулому. Відомо, що деякі хвороби мають ендемічний характер, тобто зустрічаються в певних географічних зонах і місцевостях. Так, на­приклад, ендемічний зоб поширений в гірських місцевостях (Альпи, Карпати) і деяких низинних регіонах (Волинь); малярія — в субтропіч­них і тропічних країнах.

Далі з'ясовують, якою дитиною за рахунком був розпитуваний в сім'ї, як ріс і розвивався в дитинстві та в юнацький період життя, чи не відставав від своїх ровесників у фізичному і розумовому розвитку, в якому віці пішов у школу, як навчався і яку здобув освіту.

Слід розпитати про житлово-побутові умови та матеріальне за­безпечення хворого. Причому необхідно з'ясувати, в якій квартирі меш­кає хворий, де саме вона розташована (на якому поверсі чи у підвалі). Відомо, що несприятливі житлово-побутові умови зумовлюють виник­нення деяких захворювань. Наприклад, проживання в сирій і холодній квартирі може призвести до розвитку ревматичних захворювань.

Під час розпитування треба звернути увагу на спосіб і умови харчу­вання кількість і якість їжі, зокрема забезпечення її вітамінами; режим харчування (нерегулярність споживання їжі, їда всухом'ятку), кількість споживаної рідини.

Важливо з'ясувати характер професійної діяльності хворого та умови праці протягом всього трудового життя. Треба детально ознайомитися з професійним анамнезом хворого (спеціальність і професія, стаж робо­ти, характер виробництва та умови праці). Несприятливі умови праці та вплив шкідливих промислових чинників можуть стати причиною роз­витку деяких захворювань. Довголітня праця в запилених приміщеннях чи середовищі (вугільні шахти, каменоломні, мукомельні та ін) за умов недостатнього дотримання правил техніки безпеки та охорони праці призводить до розвитку пневмоконіозів — захворювань легенів, спричи­нених вдиханням пилу. За певних негативних умов праці у робітників деяких виробництв можуть виникати промислові інтоксикації організму (марганцеві, свинцеві, ртутні тощо).

Далі хворого розпитують про перенесені ним у минулому захворювання. Спершу довідуються про хвороби, які були в нього в дитинстві. Причому звертають увагу на такі захворювання, як рахіт, кір, дифтерія, скарлати­на, коклюш, запалення легенів, туберкульоз, ревматизм. Наявність в анам­незі скарг на ревматичні атаки може мати прямий зв'язок з вадою серця, виявленою в дорослому віці. Після перенесеної дифтерії часто виникають ураження міокарда, а скарлатина іноді ускладнюється запаленням нирко­вих клубочків. Згодом з'ясовують, які хвороби переніс пацієнт у зрілому віці, не враховуючи захворювання, з приводу якого він звернувся до ліка­ря. Зокрема, розпитують про перенесені хворим інфекційні хвороби (грип, ангіна, тифи, дизентерія, малярія тощо). Окремо треба запитати, чи не хворів опитуваний або хтось із членів його сім'ї на туберкульоз, венеричні захворювання, зокрема на сифіліс.

Хворому задають також питання стосовно синдрому набутого імунного дефіциту (СНІД), маючи на увазі як особу розпитуваного, так і членів його сім'ї. Раніше перенесені хвороби можуть мати прямий зв'язок з теперішнім захворюванням, що дає змогу засувати його генез. Так, часті ангіни, спричинені стрептококовою інфек­цією, можуть зумовлювати розвиток ревматизму та його наслідки — виник­нення клапанних вад серця. Виявлення в анамнезі скарг на ревматичні суглобові атаки (гострий біль і припухлість у ділянці суглобів, їх «лету­чість», гарячка) має значення для вирішення питання про походження вади серця, особливо в осіб похилого віку, коли треба диференціювати ревматичну ваду серця з атеросклеротичним ураженням серцевих клапанів. Повідомлення хворих про наявність у них ревматизму дає можливість лікареві припуститися думки, що дана вада серця має ревматичне походжен­ня. Загальновідомо, що хронічний гепатит і цироз печінки може розвину­тися після перенесеного вірусного запалення печінки. Таким чином, на­явність в анамнезі свідчень хворого про перенесений вірусний гепатит може мати певне значення для встановлення діагнозу нинішнього захворювання печінки (хронічного гепатиту, цирозу).

Хворий не завжди може назвати перенесені ним раніше захворювання, нерідко плутає діагнози. В таких випадках хворого треба детально розпи­тати про ознаки хвороби, яку він переніс у минулому. Після того як лікар з'ясував ознаки перенесеного захворювання, він зможе з певною імовірністю визначити діагноз захворювання, перенесеного хворим у минулому.

Потім лікар розпитує хворого про шкідливі звички – зловживання спиртними напоями, куріння, вживання наркоти­ків та інших токсичних речовин. У тому разі, коли хворий вживає алко­гольні напої, треба уточнити їх кількість і якість (горілка, самогон, вино тощо). Важливо також з'ясувати, протягом якого часу хворий їх вживає. Надмірне вживання алкоголю може призвести до хронічного алкоголізму та розвитку низки таких захворювань, як цироз печінки, кардіомюпатія, біла гарячка. Щодо куріння, то необхідно з'ясувати, яку кількість цига­рок хворий викурює протягом дня, чи курить натще, вночі, як давно. Куріння є одним із чинників ризику розвитку ішемічної (коронарної) хвороби серця, хронічного бронхіту, раку легенів. Стосовно наркотиків, то слід з'ясувати, які з них (морфій, омнопон, опій, маріхуана, героїн, кодеїн тощо) вживає хворий, в яких кількостях, як давно і ін. Звикан­ня до наркотиків (наркоманія) призводить до тяжких розладів психіки і функції внутрішніх органів. Нерідко наркомани є хворими на СНІД або носіями віруса цього захворювання, цьому сприяє користування спільни­ми нестерильними шприцами для введення наркотичних речовин.

Згодом розпитують про стан здоров'я сім'ї хворого: дружини, чоловіка, дітей.

У жінок треба з'ясувати час появи першої менструації, перебіг наступних менструацій (періодичність, регулярність, кількість виділень, болючість), число і перебіг вагітностей, пологів, штучних і спонтанних абортів (викиднів). Крім того, жінок розпитують, чи не було мертвонароджених дітей, що часто спостерігається у хворих на сифіліс і токсоплазмоз, про годування груддю дітей, про час припинення менст­руацій та перебіг клімактеричного періоду.

Якщо хворий з розладами свідомості або глухонімий і не може дати пись­мових відповідей, то відомості про нього можна отримати від родичів чи осіб, що супроводжують його, а також з медичної документації (карта амбула­торного хворого, витяг з історії хвороби).

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2419 | Нарушение авторских прав