АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Анамнез захворювання
В цій частині розпитування треба з'ясувати, як розвивалася хвороба від самого її початку до моменту дослідження або звернення хворого по лікарську допомогу. Інакше кажучи, основна мета збирання анамнезу хвороби — це з'ясувати динаміку захворювання, з приводу якого хворий звернувся до лікаря.
Анамнез захворювання являє собою сукупність отриманих від хворого відомостей про розвиток ознак його хвороби.
Збирання таких даних проводять за певною схемою, а запитання хворому задають у відповідній послідовності.
Спочатку необхідно довідатися, коли почалася хвороба та які були її початкові прояви. З цією метою задають хворому таке запитання: «Як довго (або відколи) ви вважаєте себе хворим?» чи «Коли ви захворіли?».
Отримавши відповідь про термін, за думкою хворого, початку виникнення захворювання, задають наступне питання стосовно його початкових проявів. Звичайно запитують так: «Які були перші ознаки (прояви) вашої хвороби?» або «Що вас турбувало, коли ви захворіли?». У разі захворювання, що почалось раптово, гостро, наприклад, з появи гарячки або болю, здебільшого хворий може цілком докладно визначити початок хвороби, назвавши день, навіть годину, коли з'явилися вказані ознаки.
За наявності хронічних захворювань, які часто починаються майже непомітно, з «малих» симптомів і розвиваються поступово, точне визначення терміну початку хвороби стає важким завданням для пацієнта і лікаря, а іноді навіть неможливим.
Передусім це стосується злоякісних пухлинних захворювань, більшість з яких розвиваються приховано і повільно. У хворого слід з'ясувати умови, які передували появі ознак захворювання чи сприяли їх виникненню.
Так, біль за грудниною або в ділянці серця, що відзначається під час фізичного перенавантаження або хвилювання у людини середнього чи старшого віку, є типовим для стенокардії напруження — однієї з форм ішемічної (коронарної) хвороби серця. Запалення легенів нерідко розвивається після переохолодження організму. Порушення дієти (споживання жирної їжі), надуживання алкогольними напоями можуть сприяти розвиткові запалення підшлункової залози.
Далі розпитують про перебіг захворювання. Причому спочатку хворому дають можливість вільно висловитися про перебіг хвороби та її прояви, а потім з'ясовують, як змінювалися початкові симптоми хвороби протягом її розвитку: чи посилювалися, чи прогресували, чи послаблювалися або зовсім зникали, чи не виникли нові ознаки, яких на початку не було.
Дуже важливо довідатися, чи звертався хворий перед тим по лікарську допомогу, які були проведені дослідження (лабораторно-інструментальні), їх результати.
Іноді хворий замість того, щоб описати прояви своєї хвороби та характер їх розвитку, сповіщає діагноз, встановлений у попередніх лікувальних закладах, де він лікувався раніше. Такими даними не слід ігнорувати, але разом з тим до них слід ставитись критично. В таких випадках хворому потрібно запропонувати розповісти детально про ознаки хвороби, які відзначались у той період, коли був установлений діагноз.
Таким чином лікар, проаналізувавши описані хворим прояви захворювання, може переконатися, якою мірою повідомлений пацієнтом діагноз, встановлений в минулому, відповідає дійсності.
Також необхідно довідатися, яке застосовувалося лікування, в тому числі санаторно-курортне, який був його ефект.
Насамкінець слід з'ясувати, якими були прояви захворювання безпосередньо перед зверненням хворого до лікаря чи до його госпіталізації.
Хворого треба розпитати, чому він вирішив звернутися по лікарську допомогу саме в даний момент. Якщо хворий перебуває в стаціонарі, то необхідно з'ясувати, хто його туди направив (лікар поліклініки, "Швидкої допомоги").
Анамнез життя
Після ознайомлення зі скаргами та анамнезом хвороби хворого розпитують про історію різних періодів його життя, тобто збирають анамнез життя. Відомості, отримані під час збирання анамнезу життя, часто мають зв'язок з анамнезом хвороби, доповнюють його, дають змогу з'ясувати умови розвитку та тривалість нинішнього захворювання.
Анамнез життя збирають за певним планом:
1) загальнобіографічні дані (вік, місце народження і проживання, навчання);
2) умови росту і розвитку хворого;
3) умови побуту і праці, харчування;
4) захворювання, перенесені в минулому;
5) шкідливі звички;
6) сімейний стан (стан здоров'я дружини, чоловіка, дітей);
7) дані про здоров'я предків і найближчих родичів (сімейний, або спадковий, анамнез);
8) алергологічний анамнез.
Спочатку з'ясовують загальні біографічні дані про хворого, зокрема, з'ясовують вік хворого. Відомо, що такі захворювання, як атеросклероз вінцевих артерій (ішемічна хвороба серця), злоякісні пухлини частіше зустрічаються у людей старшого віку. Ревматизм, червоний системний вовчак частіше спостерігаються в осіб молодого віку.
Існують хвороби, що мають певний зв'язок із статтю. Так, наприклад, червоний системний вовчак у 7—8 разів частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, а на вузликовий періартеріїт хворіють здебільшого чоловіки. Гемофілія спостерігається лише у чоловіків.
Треба дізнатися про місце народження та місце проживання хворого нині і в минулому. Відомо, що деякі хвороби мають ендемічний характер, тобто зустрічаються в певних географічних зонах і місцевостях. Так, наприклад, ендемічний зоб поширений в гірських місцевостях (Альпи, Карпати) і деяких низинних регіонах (Волинь); малярія — в субтропічних і тропічних країнах.
Далі з'ясовують, якою дитиною за рахунком був розпитуваний в сім'ї, як ріс і розвивався в дитинстві та в юнацький період життя, чи не відставав від своїх ровесників у фізичному і розумовому розвитку, в якому віці пішов у школу, як навчався і яку здобув освіту.
Слід розпитати про житлово-побутові умови та матеріальне забезпечення хворого. Причому необхідно з'ясувати, в якій квартирі мешкає хворий, де саме вона розташована (на якому поверсі чи у підвалі). Відомо, що несприятливі житлово-побутові умови зумовлюють виникнення деяких захворювань. Наприклад, проживання в сирій і холодній квартирі може призвести до розвитку ревматичних захворювань.
Під час розпитування треба звернути увагу на спосіб і умови харчування кількість і якість їжі, зокрема забезпечення її вітамінами; режим харчування (нерегулярність споживання їжі, їда всухом'ятку), кількість споживаної рідини.
Важливо з'ясувати характер професійної діяльності хворого та умови праці протягом всього трудового життя. Треба детально ознайомитися з професійним анамнезом хворого (спеціальність і професія, стаж роботи, характер виробництва та умови праці). Несприятливі умови праці та вплив шкідливих промислових чинників можуть стати причиною розвитку деяких захворювань. Довголітня праця в запилених приміщеннях чи середовищі (вугільні шахти, каменоломні, мукомельні та ін) за умов недостатнього дотримання правил техніки безпеки та охорони праці призводить до розвитку пневмоконіозів — захворювань легенів, спричинених вдиханням пилу. За певних негативних умов праці у робітників деяких виробництв можуть виникати промислові інтоксикації організму (марганцеві, свинцеві, ртутні тощо).
Далі хворого розпитують про перенесені ним у минулому захворювання. Спершу довідуються про хвороби, які були в нього в дитинстві. Причому звертають увагу на такі захворювання, як рахіт, кір, дифтерія, скарлатина, коклюш, запалення легенів, туберкульоз, ревматизм. Наявність в анамнезі скарг на ревматичні атаки може мати прямий зв'язок з вадою серця, виявленою в дорослому віці. Після перенесеної дифтерії часто виникають ураження міокарда, а скарлатина іноді ускладнюється запаленням ниркових клубочків. Згодом з'ясовують, які хвороби переніс пацієнт у зрілому віці, не враховуючи захворювання, з приводу якого він звернувся до лікаря. Зокрема, розпитують про перенесені хворим інфекційні хвороби (грип, ангіна, тифи, дизентерія, малярія тощо). Окремо треба запитати, чи не хворів опитуваний або хтось із членів його сім'ї на туберкульоз, венеричні захворювання, зокрема на сифіліс.
Хворому задають також питання стосовно синдрому набутого імунного дефіциту (СНІД), маючи на увазі як особу розпитуваного, так і членів його сім'ї. Раніше перенесені хвороби можуть мати прямий зв'язок з теперішнім захворюванням, що дає змогу засувати його генез. Так, часті ангіни, спричинені стрептококовою інфекцією, можуть зумовлювати розвиток ревматизму та його наслідки — виникнення клапанних вад серця. Виявлення в анамнезі скарг на ревматичні суглобові атаки (гострий біль і припухлість у ділянці суглобів, їх «летучість», гарячка) має значення для вирішення питання про походження вади серця, особливо в осіб похилого віку, коли треба диференціювати ревматичну ваду серця з атеросклеротичним ураженням серцевих клапанів. Повідомлення хворих про наявність у них ревматизму дає можливість лікареві припуститися думки, що дана вада серця має ревматичне походження. Загальновідомо, що хронічний гепатит і цироз печінки може розвинутися після перенесеного вірусного запалення печінки. Таким чином, наявність в анамнезі свідчень хворого про перенесений вірусний гепатит може мати певне значення для встановлення діагнозу нинішнього захворювання печінки (хронічного гепатиту, цирозу).
Хворий не завжди може назвати перенесені ним раніше захворювання, нерідко плутає діагнози. В таких випадках хворого треба детально розпитати про ознаки хвороби, яку він переніс у минулому. Після того як лікар з'ясував ознаки перенесеного захворювання, він зможе з певною імовірністю визначити діагноз захворювання, перенесеного хворим у минулому.
Потім лікар розпитує хворого про шкідливі звички – зловживання спиртними напоями, куріння, вживання наркотиків та інших токсичних речовин. У тому разі, коли хворий вживає алкогольні напої, треба уточнити їх кількість і якість (горілка, самогон, вино тощо). Важливо також з'ясувати, протягом якого часу хворий їх вживає. Надмірне вживання алкоголю може призвести до хронічного алкоголізму та розвитку низки таких захворювань, як цироз печінки, кардіомюпатія, біла гарячка. Щодо куріння, то необхідно з'ясувати, яку кількість цигарок хворий викурює протягом дня, чи курить натще, вночі, як давно. Куріння є одним із чинників ризику розвитку ішемічної (коронарної) хвороби серця, хронічного бронхіту, раку легенів. Стосовно наркотиків, то слід з'ясувати, які з них (морфій, омнопон, опій, маріхуана, героїн, кодеїн тощо) вживає хворий, в яких кількостях, як давно і ін. Звикання до наркотиків (наркоманія) призводить до тяжких розладів психіки і функції внутрішніх органів. Нерідко наркомани є хворими на СНІД або носіями віруса цього захворювання, цьому сприяє користування спільними нестерильними шприцами для введення наркотичних речовин.
Згодом розпитують про стан здоров'я сім'ї хворого: дружини, чоловіка, дітей.
У жінок треба з'ясувати час появи першої менструації, перебіг наступних менструацій (періодичність, регулярність, кількість виділень, болючість), число і перебіг вагітностей, пологів, штучних і спонтанних абортів (викиднів). Крім того, жінок розпитують, чи не було мертвонароджених дітей, що часто спостерігається у хворих на сифіліс і токсоплазмоз, про годування груддю дітей, про час припинення менструацій та перебіг клімактеричного періоду.
Якщо хворий з розладами свідомості або глухонімий і не може дати письмових відповідей, то відомості про нього можна отримати від родичів чи осіб, що супроводжують його, а також з медичної документації (карта амбулаторного хворого, витяг з історії хвороби).
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2419 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|