АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНЯ ОГЛЯДУ ПАЦІЄНТА, ПРАВИЛА, ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

До основних методів об'єктивного дослідження належать:

1) огляд

2) пальпація (обмацування)

3) перкусія (вистукування)

4) аускультація (вислухову­вання).

Ці методи також називаються фізичними, їх здійснюють за допо­могою органів відчуттів (зір, дотик, слух), їх проведення не потребує складної апаратури.

Огляд (inspectio)

Розрізняють загальний і місцевий огляд.

Під загальним розуміють ог­ляд хворого з голови до ніг, незалежно від передбаченої локалізації пато­логічного процесу.

Під місцевим оглядом мають на увазі огляд тієї ділян­ки, де локалізований патологічний процес.

Під час загального огляду відзначають:

1) загальний стан хворого

2) стан свідомості хво­рого

3) положення хворого в ліжку

4) поставу і ходу хворого

5) будову тіла

6) стан шкіри і видимих слизових оболо­нок

Прийнято розрізняти декілька ступенів загаль­ного стану хворого:

1) задовільний

2) середньої тяжкості

3) тяжкий

4) вкрай тяжкий

Загальний стан хворого, що вільно рухається, веде актив­ний спосіб життя, не потребує догляду за собою, у якого немає будь-яких порушень притомності і розладів психіки, можна оцінити як задовіль­ний.

Загальний стан хворого на виразкову хворобу в період загострення, коли наявні біль у надчеревній ділянці, печія, нудота, іноді блювання, оцінюють як стан середньої тяжкості.

Хворі з тяжким загальним станом звичайно прикуті до ліжка, потребують стороннього догляду. Такий стан відзначається у хворих з тяжкими травмами, наприклад, з переломами хребта, кісток черепа, таза тощо.

Коматозні стани, під час яких у хворих спостерігається повна непритомність, як правило, призводять до вкрай тяжкого стану. Такий загальний стан розвивається під час уремічної, діабетичної, печін­кової, анемічної ком, а також у разі крововиливів у головний мозок та агонії.

Поряд з цим бувають випадки, коли люди, що з різних причин вдають із себе хворих (симулянти) або перебільшують свої страждання (аграванти), лягають у постіль і справляють враження тяжкохворих. Отже, сам факт перебування в ліжку без врахування інших даних дослідження не завжди може свідчити про тяжкий загальний стан пацієнта.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 4155 | Нарушение авторских прав