АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тони серця

Робота серця супроводжується звуковими явищами, які сприймаються вухом під час аускультації і називаються тонами серця.

Перший тон виникає під час систоли, після довгої паузи, краще вислу­ховується над верхівкою та збігається з верхівковим поштовхом та арте­ріальним пульсом. Перший тон більш тривалий і низький.

І тон серця складається з чотирьох компонентів:

1. клапанного – утворюється під час напруження та закриття атріовентрикулярних клапанів у фазу ізометричного скорочення

2. м'язового – це коливання міокарда під час ізометричного скорочення

3. судинного — зумовлений коливаннями початкових відділів аорти і легеневої артерії на початку потрапляння в них крові зі шлуночків у фазі вигнання.

4. передсердного — утворюється за рахунок коливань напруженого м'яза передсердь під час їх скорочення.

Другий тон виникає під час діастоли, після короткої паузи, краще вислуховується над основою серця, не збігається із верхівковим поштовхом і артеріальним пульсом. Другий тон коротший і вищий.

ІІ тон складається з двох компонентів:

1. клапанного – коливань, що виникають на початку діастоли під час закриття півмісяцевих клапанів аорти і легеневої артерії;

2. судинного – коливань стінок початкових відділів вищевказаних судин.

Іноді можна вислухати третій і четвертий серцеві тони — найчастіше в дітей і худих молодих людей.

Вважається, що виникнення III фізіологічного тону зумовлене коливаннями розслабленої стінки шлуночків під час їх швидкого пасивного наповнення кров'ю, що надходить з передсердь під час діастоли; IV тон називають передсердним, або пре систолічним. Його виникнення обумовлене вібрацією передсердь під час їх скорочення і коливання стінки шлуночків під час їх швидкого активного наповнення в момент скорочення передсердь (у фазі пресистоли).

III і IV тони тихі, в нормі рідко прослуховуються, але чітко виявляються під час реєстрації фонокардіграми.

Зміни тонів серця можуть характеризуватись:

ü ослабленням або посиленням одного або двох його тонів

ü розщепленням тонів

ü виникненням додаткових тонів

Ослаблення обох тонів серця може спостерігатись при ожирінні, збільшенні товщини передньої стінки грудної клітки (різко розвинені м'язи, набряк), а також розвитку емфіземи легень, лівобічного ексудативного плевриту, гідротораксу.

При виключенні цих причин ослаблення обох тонів частіше свідчить про ураження міокарда (міокардит, дистрофія міокарда, кардіоміопатія, кардіосклероз, інфаркт міокарда) та розвиток ексудативного перикардиту.

Посилення обох тонів серця виникає при поліпшенні проведення звукових коливань (тонка грудна клітка, зморщування країв легенів, відтиснення серця до передньої грудної стінки пухлиною, що розташовується в задньому середостінні). Також воно виникає під час фізичного напруження, нервового збудження, розвитку тиреотоксикозу.

Зміни сили одного з тонів серця мають велике значення для діагностики захворювань серця і будуть розглянуті у відповідних розділах.

Роздвоєння і розщеплення тонів

Роздвоєнням тонів серця називається таке явище, у разі якого під час аускультації серця замість одного тону вислуховують два коротких, які швидко виникають один за одним. Роздвоєння тонів обумовлене асинхронним виникненням компонентів серцевих тонів у правій та лівій половинах серця:

· неодночасне закриття атріовентрикулярних клапанів призводить до роздвоєння І тону;

· неодночасне закриття півмісяцевих клапанів — до роздвоєння ІІ тону.

Якщо обидві частини роздвоєного тону розділені таким коротким інтервалом, що не сприймаються як два самостійні тони, говорять про розщеплення тону.

Роздвоєння тонів може бути фізіологічним і патологічним.

Фізіологічне роздвоєння тонів частіше зустрічається у молодих людей. Переважно воно буває пов'язане з актом дихання або фізичним навантаженням і відзначається непостійно.

Патологічне роздвоєння тонів виникає при порушеннях провідності у одній з ніжок пучка Гіса (відбувається неодночасне скорочення правого та лівого шлуночків), вадах серця, емфіземі легень тощо.

При аускультації серця можна іноді вислухати серцеві шуми, які вини­кають між серцевими тонами під час систоли або діастоли.

Серцеві шуми можна розподілити на:

1. внутрішньосерцеві – виникають унаслідок турбулентного руху крові та коливань частин серця (клапанів, м'язів, перегородок, хорд).

ü органічні – клапанні, міокардіальні

ü функціональні

2. позасерцеві

Клапанні шуми виникають при набряку, деформації, зро­щенні стулок клапанів, ураженні хорд або соскоподібих м'язів клапанного апарата, що спостерігається при природжених або набутих вадах серця.

Міокардіальні шуми пов'язані з органічним ураженням міокарда без зміни клапанів; вони спостерігаються при міокардитах, кардіоміопатіях, ток­сичному ураженні міокарда, а також при відносній недостатності клапанів.

Залежно від фази серцевої діяльності шум поділяють на:

ü систолічний – вислуховується між першим і другим серце­вими тонами. Він з'являється тоді, коли кров під час систоли шлуночків переміщується через звужений аортальний отвір в аорту, на­приклад, при стенозі аорти. Систолічний шум вислуховується також при недостатності двостулкового клапана, коли під час систоли шлуночків кров прямує не тільки в аорту, а й повертається в ліве передсердя через не­щільно замкнутий отвір мітрального клапана.

ü діастолічний – вислухо­вується під час діастоли, між другим і першим тонами. Найчастіше спостерігається при мітральному стенозі й недостатності аортального кла­пана. Якщо діастолічний шум вислуховується на початку діастоли, його називають протодіастолічним, шум у середині діастоли — мезодіастолічним, а в кінці діастоли, перед першим тоном — пресистолічним.

Шуми бувають м'які, грубі, шкрябаючі, іноді з музикальним відтінком, короткі й подовжені, тихі й голосні. Вони добре прослуховуються в місці найкращого вислуховування клапанів.

Шум з місця утворення може поширюватися на іншу серцеву ділянку. Наприклад, систолічний шум при недостатності мітрального клапана може іррадіювати з верхівки в ліву пахвову ямку або в другий-третій міжребровий проміжок зліва від груднини; систолічний шум при стенозі отвору аор­тального клапана — на сонні артерії, у міжлопаткову ділянку.

При аускультації серця можна виявити функціональний шум, який є систолічним, непостійним, коротким, м'яким, майже не іррадіює, слабне на висоті вдиху, зменшується або зникає під впливом фізичного наванта­ження, а також у вертикальному положенні тіла. Найчастіше функціо­нальний шум вислуховується над легеневою артерією, рідше — над верхі­вкою. При цьому шумі не спостерігаються зміни тонів серця. Функціо­нальний шум не буває діастолічним, оскільки останній виникає лише при органічних змінах у серці.

Несерцеві шуми виникають за межами серця. До таких шумів нале­жить шум тертя перикарда, плевроперикардіальний шум.

При запаленні перикарда на його листках відкладається фібрин, при зневодненні органі­зму листки перикарда стають сухими, на них можуть з'являтися ракові вузлики, що спричинює шорсткість листків. Внаслідок цього шум прослу­ховується під час систоли й діастоли, збігається з частотою пульсу. Шум тертя перикарда найкраще вислуховується в ділянці абсолютної серцевої тупості й нагадує хрустіння снігу, шелест паперу. Цей шум посилюється, якщо хворий нахилиться вперед або якщо міцно притиснути стетоскоп до грудної клітки. Шум тертя перикарда не зникає при затриманні хворим дихання.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 3156 | Нарушение авторских прав