Анамнез. При збиранні анамнезу хвороби з'ясовують зв'язок захворювання з попередньою інфекцією, з переохолодженням
При збиранні анамнезу хвороби з'ясовують зв'язок захворювання з попередньою інфекцією, з переохолодженням, травмою та іншими факторами.
У хворих на ревматоїдний артрит вдається встановити зв'язок початку хвороби з різними провокуючими факторами (грип, ангіна, загострення хронічної вогнищевої інфекції верхніх дихальних шляхів тощо). Рідше хворі пов'язують захворювання з переохолодженням, травмою суглобів, вагітністю і пологами, клімаксом, психотравмою.
Частий зв'язок з інфекцією, особливо з ангіною, характерний для ревматичного та інфекційно-алергічного поліартритів.
Виявляють інші перенесені і інфекційні захворювання, схильність до простудних хвороб, схильність до зловживання продуктами тваринного походження й алергічних ускладнень, обтяжену спадковість щодо хвороб опорно-рухового апарату.
Об'єктивне обстеження
Огляд
Огляд краще проводити у повністю оголеного пацієнта при його положенні як лежачи, так і стоячи.
Хода і постава хворого мають велике значення для встановлення діагнозу.
Обережна хода з нерухомим або зігнутим наполовину тулубом відзначається під час болю у попереку та у разі розвитку спондиліту, так звана "поза прохача".
Своєрідна "качача" хода є характерною для хворих з кістковими дистрофіями, які ведуть до розм'якшення кісткової тканини і деформації скелета.
За наявності спинної сухотки сифілітичного походження спостерігається атактична безладна хода, а в разі розвитку геміплегії – спастична хода, яка проявляється тим, що пацієнт тягне ногу з хворого боку.
При системному червоному вовчаку ураження шкіри, яке переважно відзначається у жінок молодого віку, проявляється утворенням еритематозно-сквамозних вогнищ на носі та щоках з чіткими межами, подібних на крильця метелика.
Для діагностики дерматоміозиту особливо важливе значення має поява параорбітального набряку з бузковою пігментацією ("дерматоміозичні окуляри").
У хворих на системну склеродермію виявляється ущільнення шкіри пальців, виразки, іноді гангрена в ділянці кінцевих фаланг. Нерідко ущільнюється шкіра обличчя, воно стає маскоподібним, амімічним, рот звужується, шкіра збирається у радіальні складки (симптом кисета).
Однією із характерних ознак ревматоїдного артриту є деформована кисть руки з відхиленням пальців у вигляді плавця в ульнарний бік з різноманітними викривленнями, з анкілозом у променево-зап'ястковому суглобі.
М'язи у здорових людей пружні, однаково розвинуті на симетричних ділянках тіла. Збільшення м'язової маси (гіпертрофія) пов'язане із заняттям спортом і рідко є ознакою хвороби.
Про розвиток м'язів можна судити за формою живота. При слабких м'язах живіт відвислий, рельєф м'язів не виражений. Доброму розвитку відповідає втягнутий живіт, підтягнуті до грудної клітки лопатки. Відкладення жиру може бути при ожирінні.
Зовнішній огляд дозволяє визначити асиметрію м'язової маси неоднаковий ступінь розвитку однойменних груп м'язів. Для цього треба послідовно порівняти розвиток м'язів обох половин обличчя, правої і лівої половин тулуба, правих і лівих кінцівок. Зменшення маси м'язів, їх в'ялість характерні для тяжкохворих, виснажених людей, що ведуть малорухомий спосіб життя і т.д. Крайній ступінь слабкого розвитку м'язів (атрофія) зустрічається у людей при ревматоїдному артриті, поліомієліті, при невритах і т.д.
Недостатній розвиток м'язів залежить від багатьох причин: поганого харчування, тривалого перебування на ліжковому режимі, малій руховій активності, при вроджених захворюваннях (міопатії і міастенії), ураженні периферичних нейронів або суглобів.
М'язове виснаження супроводжується зниженням тонусу, яке проявляється збільшенням живота, різко вираженим лордозом поперекового відділу, крилоподібними лопатками, порушенням постави. М'язова асиметрія може бути пов'язана з травматичною м'язовою деформацією, захворюванням м'язової системи. Асиметрію м'язів кінцівок легко встановити, проводячи порівняльні обміри об'єму плечей, передпліч, стегон, гомілок на однакових рівнях.
Як правило, дослідження суглобів починають із суглобів кистей, потім переходять на ліктьовий, плечовий, суглоб нижньої щелепи, шийний, грудний, поперековий відділи хребта, кульшовий, колінний і суглоби стоп.
Звертають увагу на припухлість, деформацію суглобів, зміни шкіри над ними, атрофію м'язів, наявність контрактур. У положенні стоячи краще виявляється сколіоз, при ходьбі - обмеження рухів.
Огляд суглобів доповнюють вивченням обсягу, активних та пасивних рухів, м'язової сили. Це дослідження слід проводити в положенні стоячи і лежачи. Хворий повинен лежати на твердому столі спочатку на спині, а потім на животі.
Функції суглобів можна вивчити за допомогою деяких вправ. Наприклад, стоячи на пальцях з руками за головою, присісти навпочіпки; перемістити руки на тім'яну ділянку, піднятися і, стоячи на широко розведених ногах, завести руки за спину так, щоб одна кисть торкалася іншої, або максимально витягнути руки з розчепіреними пальцями в положенні пронації і, перевівши їх в положення супінації, стиснути кулаки.
Функцію суглобів можна вважати нормальною, якщо пацієнт кінчиками пальців досягає складки долоні і решту рухів теж виконує у повному обсязі. Коли спостерігаються обмеження рухів, болючість суглобів, то треба з'ясувати причини цього. Якщо це пов'язано з контрактурою, то визначають характер (згинальна, розгинальна, привідна) і причину її, з'ясовують, чи зумовлена вона вкороченням м'язів, зморщуванням капсули чи змінами кісток.
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 661 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|