МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНЯ АУСКУЛЬТАЦІЇ
Аускультація (auscultatio) – це вислуховування звукових явищ, зумовлених коливаннями в організмі тих чи інших його елементів.
Звуки можуть вловлюватися при прикладанні вуха до тіла (безпосередня аускультація) або спеціальних звукопровідних приладів – стетоскопів чи фонендоскопів (опосередкована аускультація).
О посередкована аускультація:
1. зручніша в гігієнічному плані;
2. дозволяє прослуховувати ті ділянки тіла, які для безпосереднього вислуховування вухом недоступні (над- і підключичні ямки, пахвові ділянки);
3. звуки при опосередкованій аускультації сприймаються з меншої аускультативної сфери.
Опосередкована аускультація впроваджена Лаєнеком у 1816 p. Він винайшов прилад для аускультації – стетоскоп, обгрунтував діагностичне значення звукових феноменів, які вислуховуються над легенями (везикулярне, бронхіальне дихання, крепітація, шуми).
Опосередковану аускультацію здійснюють за допомогою різних приладів — стетоскопа або фонендоскопа, які проводять звукові хвилі з поверхні тіла до вуха лікаря.
Стетоскоп являє собою трубку, виготовлену з твердого матеріалу (дерева, металу, пластмаси), з невеликим розтрубом на одному кінці, що прикладається до тіла обстежуваного, і широкою пластинкою з діркою посередині або лійкоподібним розширенням на другому, що прикладається до вуха лікаря. Стетоскоп служить лише для проведення звуків, а не для їх посилення. Довжина стетоскопа становить не більше 12 см.
Крім твердих стетоскопів, є ще м'які бінауральні стетоскопи для одночасного вислуховування обома вухами.
Існують різні модифікації м'якого стетоскопа:
– власне стетоскоп (у ньому гумові трубки відходять від розтруба, вгорі вони приєднані до двох металевих трубок, до кінців котрих прилаштовані вушні оливки);
– фонендоскоп (м'який стетоскоп, в якому кінцева частина, що прикладається до тіла людини, являє собою порожнинну камеру, обтягнуту звукочутливою мембраною; порожнина камери, вкрита мембраною, посилює звуки шляхом резонансу)
– стетофонендоскоп (комбінація м'якого стетоскопа і фонендоскопа).
У клінічній практиці для аускультації хворих найчастіше використовують м'які бінауральні стетоскопи.
Під час аускультації необхідно дотримуватись певних умов і правил.
· Частини тіла, які вислуховуються, повинні бути оголеними
· В приміщенні, де проводять аускультацію, повинно бути тихо і тепло
· Стетоскоп повинен щільно прилягати до шкіри хворого.
· Якщо шкіра обстежуваного густо вкрита волоссям, то його треба зволожити водою або змастити нейтральним жиром чи навіть зголити. Тертя стетоскопом об сухе волосся може спричинити появу різних побічних звукових явищ, подібних до патологічних аускультативних феноменів (крепітація, дрібнопухирчасті вологі хрипи), і призвести до діагностичних помилок.
· У разі вислуховування твердим стетоскопом лікар повинен його легко притискати вушною раковиною і масою голови до тіла хворого, не доторкуючись пальцями до приладу.
· Під час аускультації фонендоскоп слід притримувати двома пальцями, нерухомо фіксуючи його в місці, де проводиться дослідження.
Об'єктами аускультації передусім є органи грудної клітки (легені й серце), далі деякі периферичні судини (сонна, стегнова і плечова артерії, яремна вена) та меншою мірою — черевна порожнина (шлунок, кишки), в яких визначають нормальні і патологічні звукові явища.
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1282 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|