АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інструментальні дослідження. Радіоізотопні та радіоімунні методи дослідження

Радіоізотопні та радіоімунні методи дослідження

Радіоімунний аналіз. Принцип його полягає у конкурентному зв'язуванні мічених і немічених радіоактивним ізотопом гормонів (антигенів) із специфічними білками (антитілами). Перевага методу у значно вищій його чутливості (виявляє над звичайно малі концентрації речовин), високій специфічності, у точності, простоті виконання та відсутності променевого наванта­ження на оріанізм пацієнта.

Радіологічні методи найбільш поширені при дослідженні патології щитоподіб­ної залози.

Найточнішими методами дослідження функції щитоподібної залози є прямі, що дозволяють виміряти концентрацію тиреоїдних гормонів, а також тиреокальцитоніну (рівень його значно зростає при раку щитоподібної за­лози).

Гормони щитоподібної зало­зи визначають радіоімунними методами.

Динамічну структуру та функціо­нальну неоднорідність щитоподібної зало­зи визначають методом сканування, що дозволяє автоматично реєструвати роз­поділ радіоактивного препарату в різних її відділах. Скануванням виявляють розміри і форму залози, на­явність у ній надмірно або недостатньо функціонуючих вузлів ("холодні", "теплі", "гарячі"), що захоплюють раді­оактивний йод в більшій або меншій кількості, ніж вся тканина залози.

Визначення холестерину крові – при гіпертиреозі холестерин крові зни­жується, при гіпотиреозі – підвищується. Аналогічно до холестерину змінюється вміст інших фракцій ліпідів крові: фосфоліпідів, лецитину, тригліцеридів та вільних жирних кислот.

Функцію паращитоподібних залоз можна оцінити за показниками каль­цієво-фосфорного обміну. Рівень кальцію сироватки крові в нормі стано­вить 2,25-2,75 ммоль/л. При гіперпаратиреозі вміст кальцію в крові збільшується (особливо при кісткових формах ура­ження). При гіпопаратиреозі – знижується. Вміст неорганічного фосфору в крові в нормі 0,65-1,29 ммоль/л. Для гіперпарати­реозу характерна гіпофосфатемія.

Гормонами ендокринної частини (острівцевого апарату) підшлункової залози є інсулін, глюкагон.

Для дослідження інсуліну та глюка­гону в крові найчастіше використовують радіоімунологічні методи.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 742 | Нарушение авторских прав