АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОПИТУВАННЯ ПАЦІЄНТА, СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Основними скаргами хворих під час розвитку захворювань органів дихання є скарги на задишку, кашель, крово­харкання, біль у ділянці грудної клітки. Крім того, за наявності деяких захворювань органів дихання можуть спостерігатися гарячка, загальна слабкість, кволість, втрата апетиту, головний біль, поганий сон та ін.

Задишка – це порушення частоти, глибини, а іноді й ритму дихальних рухів. Людина відчуває нестачу повітря, внас­лідок чого виникає потреба дихати частіше і глибше.

Види задишки:

- інспіраторна – відзначається більш утруднений вдих; вона виникає внаслідок звуження просвіту гортані, тра­хеї, бронхів (стороннє тіло, набряк, пухлина);

- експіра­торна – спостерігається більш утруднений видих (бронхіальна астма, емфізема легенів, обструктивний бронхіт);

- змішана – при цьому утруднені як вдих, так і видих (крупоз­на пневмонія, туберкульоз, серцева недостатність тощо).

Задишка може бути суб'єктивною (зі слів хворого) і об'єктивною (виявляється під час об’єктивного обстеження), фізіологічною (під час фізичного навантаження) і патологічною (за наявності захворювань дихальної, серцево-судинної і кровотворної систем, деяких отруєнь тощо).

Механізм розвитку: розвивається унаслідок зменшення дихальної поверхні легенів (запален­ня легенів, випітний плеврит, пневмоторакс, емфізема ле­генів тощо).

Ядуха – цеприступи інтенсивної задишки, які виникають раптово (бронхіальна астма, емболія або тромбоз легеневої артерії, набряк легенів, гострий набряк голосових зв'язок).

Кашель — рефлекторно-захисний акт, який ви­никає внаслідок потрапляння у дихальні шляхи сторонніх предметів та скупчення там секрету (харкотиння, слизу, крові), зумовленого розвитком різних запальних процесів.

Механізм розвитку: виникає, як результат подразнення рефлексогенних кашльових зон, розташованих в місцях розгалужен­ня бронхів, у ділянці біфуркації трахеї, в міжчерпакуватому просторі гортані, у слизовій оболонці по­рожнини носа, зіва, в плеврі.

Кашель може бути:

- сухим (без харкотиння) і вологим (з виділенням харкотиння);

- по­стійним або у вигляді приступів;

- інтенсивним чи не­значним (покашлювання);

- за характером: гавкаючий, грубий, го­лосний, тихий, сиплий, хриплячий, утруднений, м'який, вільний;

- за часом появи - вночі, вранці, рівномірно протягом дня, під час охолодження тощо.

Сухий кашель спостерігається, коли в просвіті бронха міститься в'язке харкотиння, виділення якого утруд­нене (ларингіт, трахеїт, пневмосклероз, бронхіальна астма, сухий плеврит, бронхіт).

Вологий кашель виникає коли в бронхах міститься рідкий секрет (хронічні бронхіти, запалення, туберкульоз, прорив аб­сцесу легень, бронхоектазії).

Кількість харкотин­ня залежить від характеру захворювання (від 10—15 мл до 2 л).

Харкотиння за характером може бути: прозоре, біле, зеленковате, брудне, іржаве, кров'янисте.

Відходження харкотиння: утруднене, у невеликій кількості (рідке або густе), «повним ротом» (у разі про­риву абсцесу легенів, розвитку бронхоектазійної хвороби).

Харкотиння може мати дуже неприємний запах (за наявності абсцесу і гангрени легенів).

Постійний кашель – хронічні захворювання дихаль­них шляхів і легенів (хронічний ларингіт, трахеїт, бронхіт, бронхоектазійна хвороба, туберкульоз легенів).

Періодичний кашель – при чут­ливості до холоду, вранці у курців і хворих на алкоголізм, у хворих з порожнинами в легенях чи бронхоектазіями, а також після зміни поло­ження тіла (коли харкотиння потрапляє в бронх, подразнює слизову оболонку і спричиняє кашльовий рефлекс), у хворих на коклюш.

Гавкаючий кашель – ларингіт, коклюш.

Без­звучний, сиплий кашель – при ушкодженні голосових зв'язок (туберкульоз, сифіліс, парез внаслідок стиснення ззовні поворотного нерва).

Тихий кашель (покашлювання) – в першій стадії крупозної пневмонії, сухий плеврит, початкова стадія туберкульозу.

Нічний кашель – туберку­льоз, лімфогранулематоз, злоякісні пухлини. При цьому збільшені лімфа­тичні вузли середостіння подразнюють рефлексогенні зони біфуркації трахеї, особливо вночі в період підвищення тонусу блукаючого нерва, що зумовлює кашльовий рефлекс.

Кровохаркання. Від кров'янистого харкотиння треба відрізняти появу чистої крові з легенів — легеневу кро­вотечу.

Кровохаркання – це виділення при кашлі згустків або прожилків крові у мокроті. Легенева кровотеча – це відкашлювання одночасно 50-100 мл крові.

Кровохаркання спостерігається при туберкульозі легенів, бронхоектатичній хворобі, абсцесі, гангрені, раку легенів, іноді — грипозного запалення легенів, у хворих з ураженням серця (мітральний стеноз, інфаркт міокарда).

Де­коли складно відрізнити легеневу кровотечу від шлункової. Звичайно під час шлункової кровотечі кров має темний колір, вона перемішана з харчовими масами, дає кислу реакцію. За наявності легеневої кровотечі кров червона, піниста, має лужну реакцію і супроводжується частим кашлем.

Біль у грудній клітці необхідно розрізняти за по­ходженням, локалізацією, характером, інтенсивністю, тривалістю, ірра­діацією, зв'язком з актом дихання, кашлем і положенням тіла.

Виникає:

- при розвитку сухого плевриту

- на початку випітного плевриту

- за наявності плевральних спайок

- при пухлинах плеври

- при захворюваннях легенів (пневмонії, інфаркт легенів, туберкульоз, рак легенів та ін.), у процесі розвитку яких у запальний процес втягується плевра (плевра багата на нервові закінчення).

Плевральний біль з'являється під час глибокого вдиху і зумовлений відкладанням на плевральних листках фібрину та їх тертя.

Для змен­шення інтенсивності болю хворий дихає поверхнево, лежить на хворому боці. Під час нахилу хворого в здоровий бік біль посилюється внаслідок розтягнення плеври.

За наявності випітного плевриту біль у грудній клітці виникає лише на початку захворювання. Згодом унаслідок появи випоту плевральні листки розходяться і біль зникає.

Під час пневмотораксу, коли внаслідок проривання вісцеральної плеври в плевральну порожнину над­ходить повітря, хворий раптово відчуває гострий інтенсивний біль на обмеженій ділянці грудної клітки в місці проривання плеври.

Біль може також виникати внаслідок міжреберної невралгії, міозиту, оперізуючого лишаю, ушкодження ребер (у разі перело­му, метастатичного раку). Біль, зумовлений міжреберною невралгією, посилюється під час нахилу хворого у бік ураження.

За наявності захворювань серцево-судинної системи біль у грудній клітці локалізується за грудниною, в ділянці серця. Він часто іррадіює у ліву руку, плече, лопатку.

Підвищення температури тіла часто спостерігається під час розвитку запальних процесів у легенях, туберкульозу легенів.

Перебіг тяжких захворювань системи дихання супроводжується відчут­тям розбитості, занепадом сил, втратою апетиту, головним болем, по­рушенням сну.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1956 | Нарушение авторских прав