ОПИТУВАННЯ ПАЦІЄНТА, СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Основними скаргами хворих під час розвитку захворювань органів дихання є скарги на задишку, кашель, кровохаркання, біль у ділянці грудної клітки. Крім того, за наявності деяких захворювань органів дихання можуть спостерігатися гарячка, загальна слабкість, кволість, втрата апетиту, головний біль, поганий сон та ін.
Задишка – це порушення частоти, глибини, а іноді й ритму дихальних рухів. Людина відчуває нестачу повітря, внаслідок чого виникає потреба дихати частіше і глибше.
Види задишки:
- інспіраторна – відзначається більш утруднений вдих; вона виникає внаслідок звуження просвіту гортані, трахеї, бронхів (стороннє тіло, набряк, пухлина);
- експіраторна – спостерігається більш утруднений видих (бронхіальна астма, емфізема легенів, обструктивний бронхіт);
- змішана – при цьому утруднені як вдих, так і видих (крупозна пневмонія, туберкульоз, серцева недостатність тощо).
Задишка може бути суб'єктивною (зі слів хворого) і об'єктивною (виявляється під час об’єктивного обстеження), фізіологічною (під час фізичного навантаження) і патологічною (за наявності захворювань дихальної, серцево-судинної і кровотворної систем, деяких отруєнь тощо).
Механізм розвитку: розвивається унаслідок зменшення дихальної поверхні легенів (запалення легенів, випітний плеврит, пневмоторакс, емфізема легенів тощо).
Ядуха – цеприступи інтенсивної задишки, які виникають раптово (бронхіальна астма, емболія або тромбоз легеневої артерії, набряк легенів, гострий набряк голосових зв'язок).
Кашель — рефлекторно-захисний акт, який виникає внаслідок потрапляння у дихальні шляхи сторонніх предметів та скупчення там секрету (харкотиння, слизу, крові), зумовленого розвитком різних запальних процесів.
Механізм розвитку: виникає, як результат подразнення рефлексогенних кашльових зон, розташованих в місцях розгалуження бронхів, у ділянці біфуркації трахеї, в міжчерпакуватому просторі гортані, у слизовій оболонці порожнини носа, зіва, в плеврі.
Кашель може бути:
- сухим (без харкотиння) і вологим (з виділенням харкотиння);
- постійним або у вигляді приступів;
- інтенсивним чи незначним (покашлювання);
- за характером: гавкаючий, грубий, голосний, тихий, сиплий, хриплячий, утруднений, м'який, вільний;
- за часом появи - вночі, вранці, рівномірно протягом дня, під час охолодження тощо.
Сухий кашель спостерігається, коли в просвіті бронха міститься в'язке харкотиння, виділення якого утруднене (ларингіт, трахеїт, пневмосклероз, бронхіальна астма, сухий плеврит, бронхіт).
Вологий кашель виникає коли в бронхах міститься рідкий секрет (хронічні бронхіти, запалення, туберкульоз, прорив абсцесу легень, бронхоектазії).
Кількість харкотиння залежить від характеру захворювання (від 10—15 мл до 2 л).
Харкотиння за характером може бути: прозоре, біле, зеленковате, брудне, іржаве, кров'янисте.
Відходження харкотиння: утруднене, у невеликій кількості (рідке або густе), «повним ротом» (у разі прориву абсцесу легенів, розвитку бронхоектазійної хвороби).
Харкотиння може мати дуже неприємний запах (за наявності абсцесу і гангрени легенів).
Постійний кашель – хронічні захворювання дихальних шляхів і легенів (хронічний ларингіт, трахеїт, бронхіт, бронхоектазійна хвороба, туберкульоз легенів).
Періодичний кашель – при чутливості до холоду, вранці у курців і хворих на алкоголізм, у хворих з порожнинами в легенях чи бронхоектазіями, а також після зміни положення тіла (коли харкотиння потрапляє в бронх, подразнює слизову оболонку і спричиняє кашльовий рефлекс), у хворих на коклюш.
Гавкаючий кашель – ларингіт, коклюш.
Беззвучний, сиплий кашель – при ушкодженні голосових зв'язок (туберкульоз, сифіліс, парез внаслідок стиснення ззовні поворотного нерва).
Тихий кашель (покашлювання) – в першій стадії крупозної пневмонії, сухий плеврит, початкова стадія туберкульозу.
Нічний кашель – туберкульоз, лімфогранулематоз, злоякісні пухлини. При цьому збільшені лімфатичні вузли середостіння подразнюють рефлексогенні зони біфуркації трахеї, особливо вночі в період підвищення тонусу блукаючого нерва, що зумовлює кашльовий рефлекс.
Кровохаркання. Від кров'янистого харкотиння треба відрізняти появу чистої крові з легенів — легеневу кровотечу.
Кровохаркання – це виділення при кашлі згустків або прожилків крові у мокроті. Легенева кровотеча – це відкашлювання одночасно 50-100 мл крові.
Кровохаркання спостерігається при туберкульозі легенів, бронхоектатичній хворобі, абсцесі, гангрені, раку легенів, іноді — грипозного запалення легенів, у хворих з ураженням серця (мітральний стеноз, інфаркт міокарда).
Деколи складно відрізнити легеневу кровотечу від шлункової. Звичайно під час шлункової кровотечі кров має темний колір, вона перемішана з харчовими масами, дає кислу реакцію. За наявності легеневої кровотечі кров червона, піниста, має лужну реакцію і супроводжується частим кашлем.
Біль у грудній клітці необхідно розрізняти за походженням, локалізацією, характером, інтенсивністю, тривалістю, іррадіацією, зв'язком з актом дихання, кашлем і положенням тіла.
Виникає:
- при розвитку сухого плевриту
- на початку випітного плевриту
- за наявності плевральних спайок
- при пухлинах плеври
- при захворюваннях легенів (пневмонії, інфаркт легенів, туберкульоз, рак легенів та ін.), у процесі розвитку яких у запальний процес втягується плевра (плевра багата на нервові закінчення).
Плевральний біль з'являється під час глибокого вдиху і зумовлений відкладанням на плевральних листках фібрину та їх тертя.
Для зменшення інтенсивності болю хворий дихає поверхнево, лежить на хворому боці. Під час нахилу хворого в здоровий бік біль посилюється внаслідок розтягнення плеври.
За наявності випітного плевриту біль у грудній клітці виникає лише на початку захворювання. Згодом унаслідок появи випоту плевральні листки розходяться і біль зникає.
Під час пневмотораксу, коли внаслідок проривання вісцеральної плеври в плевральну порожнину надходить повітря, хворий раптово відчуває гострий інтенсивний біль на обмеженій ділянці грудної клітки в місці проривання плеври.
Біль може також виникати внаслідок міжреберної невралгії, міозиту, оперізуючого лишаю, ушкодження ребер (у разі перелому, метастатичного раку). Біль, зумовлений міжреберною невралгією, посилюється під час нахилу хворого у бік ураження.
За наявності захворювань серцево-судинної системи біль у грудній клітці локалізується за грудниною, в ділянці серця. Він часто іррадіює у ліву руку, плече, лопатку.
Підвищення температури тіла часто спостерігається під час розвитку запальних процесів у легенях, туберкульозу легенів.
Перебіг тяжких захворювань системи дихання супроводжується відчуттям розбитості, занепадом сил, втратою апетиту, головним болем, порушенням сну.
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1943 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|