АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОПИТУВАННЯ ПАЦІЄНТА, СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ

Розпитування. Скарги.

За наявності серцево-судинних захворювань хворі скаржаться на задишку, серцебиття, перебої в роботі серця, біль у ділянці серця і за грудниною, набряки, кашель

Задишка — її виникнення обумовлене надмірним накопиченням у крові вуглекислоти і зменшенням вмісту кисню внаслідок застійних явищ у малому колі кровообігу. У початковій стадії недостатності кровообігу хворий відчуває задиш­ку лише під час фізичного навантаження. У разі прогресування серцевої недостатності задишка стає постійною і не зникає в стані спокою.

Напади ядухи, характерні для серцевої аст­ми, виникають найчастіше раптово, в стані спокою або через певний час після фізичного перенавантаження або емоційного перенапруження. Вони є ознакою гострої недостатності лівого шлуночка серця і спостері­гаються у хворих на гострий інфаркт міокарда, із вадами серця та висо­ким AT. Під час такого нападу хворі скаржаться на виражену нестачу по­вітря. Часто в них дуже швидко розвивається набряк легенів, який суп­роводжується сильним кашлем, появою клекотіння в грудях, виділенням пінистого рідкого харкотиння рожевого кольору

Серцебиття — відчуття сильних і частих, а іноді неритмічних ско­рочень серця. Часто виникає у хво­рих з порушенням серцевого ритму (пароксизмальна тахікардія, екстра­систолія тощо). Також може спостерігатись при гіперфункції щитовидної залози, анемії, гарячці, після вживання деяких ліків (еуфіліну, атропіну сульфату); під час значного фізичного навантаження, хвилюван­ня, у разі зловживання кавою, алкоголем, тютюном. Серцебиття може бути постійним або виникати раптово.

Відчуття «перебоїв» у серці, супровод­жуються відчуттям завмирання, зупинки серця і переважно пов'язані з такими порушеннями серцевого ритму, як екстрасистолічна аритмія, синоатріальна блокада.

Біль у ділянці серця. Він може бути спричинений порушенням коронарного кровообігу (стенокардія, інфаркт міокарда), сухим перикардитом, гострим міокардитом, неврозом серця, ураженнями аорти.

Нерідко хворі скаржаться на «біль у ділянці серця» або на «біль у серці» тоді, коли уражуються органи і тканини, що оточу­ють серце, зокрема ребра (забиття, перелом, періостит, туберкульоз), міжреберні м'язи (міозит), міжреберні нерви (невралгія, неврит), плев­ра (плеврит).

Біль при різних захворюваннях серця характеризується має різний характер, тому під час розпитування хворого необхідно детально з'ясувати:

ü його локалізацію

ü іррадіацію

ü причини й умови його виникнення (фізичне або психоемоційне перенапруження, поява в спокої, під час сну)

ü характер (колючий, стискаючий, пекучий, відчуття тяжкості за грудниною)

ü тривалість

ü від чого він минає (від зупинки під час ходьби, після вжиття нітрогліцерину тощо).

Кашель. Його причиною є застій крові в малому колі кровообігу. У цьому випадку звичайно відзначається сухий кашель, іноді виділяється невелика кількість харкотиння.

Кровохаркання у хворих на захворювання серця в більшості ви­падків буває спричинене застоєм крові в малому колі кровообігу і полег­шеним виходом еритроцитів (per diapedesin) із розтягнутих кров'ю капіля­рів у просвіт альвеол, а також розривом дрібних судин бронхів. Найчас­тіше кровохаркання спостерігають у хворих із стенозом лівого атріовентрикулярного отвору та тромбоемболією легеневої артерії. У разі прориву аневризми аорти в дихальні шляхи виникає профузна кровотеча.

Набряки. Вони з'являються як симптом венозного застою у великому колі кровообігу і спочатку визначаються лише в другій половині дня, звичайно увечері, на тильній поверхні стоп і в ділянці кісточок, а за ніч зникають. У разі прогресування набрякового синдрому і накопичення рідини в черевній порожнині хворі скаржаться на тяжкість у животі й збільшення його розмірів. Особливо часто відзна­чається тяжкість у ділянці правого підребер'я внаслідок застою в печінці і її збільшення. В зв'язку з порушенням кровообігу в черевній порож­нині, крім вказаних ознак, у хворих можуть відзначатися поганий апе­тит, нудота, блювання, здуття живота, розлади випорожнення.

Головний біль (цефалгія) може бути проявом підвищення артеріального тиску.

Підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр (ендокардит, міокардит тощо), але іноді може бути і висока температура, яка супроводжує інфекційний ендокардит. Розпитуючи хворих, необхідно уточнювати, о якій порі доби підвищується температура тіла, чи супроводжується її підви­щення ознобом, профузним потовиділенням, як довго утримується га­рячка.

Крім вищезгаданих основних, найбільш важливих, скарг хворі мо­жуть відзначати наявність швидкої стомлюваності, загальної слабкості, а також зниження працездатності, дратливість, порушення сну.

Анамнез захворювання.

Під час розпитування необхідно з'ясувати:

· коли з'явились перші симптоми захворювання

· безпосередню причину їх роз­витку

· з'ясувати динаміку хвороби

· яке проводилось лікування і як воно впливало на перебіг захворювання

· якщо були загострення хвороби, треба з'ясувати, чим вони були спричинені, як перебігали

· давність останнього загострення

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1415 | Нарушение авторских прав