АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ОПИТУВАННЯ ПАЦІЄНТА, СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ
Розпитування. Скарги.
За наявності серцево-судинних захворювань хворі скаржаться на задишку, серцебиття, перебої в роботі серця, біль у ділянці серця і за грудниною, набряки, кашель
Задишка — її виникнення обумовлене надмірним накопиченням у крові вуглекислоти і зменшенням вмісту кисню внаслідок застійних явищ у малому колі кровообігу. У початковій стадії недостатності кровообігу хворий відчуває задишку лише під час фізичного навантаження. У разі прогресування серцевої недостатності задишка стає постійною і не зникає в стані спокою.
Напади ядухи, характерні для серцевої астми, виникають найчастіше раптово, в стані спокою або через певний час після фізичного перенавантаження або емоційного перенапруження. Вони є ознакою гострої недостатності лівого шлуночка серця і спостерігаються у хворих на гострий інфаркт міокарда, із вадами серця та високим AT. Під час такого нападу хворі скаржаться на виражену нестачу повітря. Часто в них дуже швидко розвивається набряк легенів, який супроводжується сильним кашлем, появою клекотіння в грудях, виділенням пінистого рідкого харкотиння рожевого кольору
Серцебиття — відчуття сильних і частих, а іноді неритмічних скорочень серця. Часто виникає у хворих з порушенням серцевого ритму (пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія тощо). Також може спостерігатись при гіперфункції щитовидної залози, анемії, гарячці, після вживання деяких ліків (еуфіліну, атропіну сульфату); під час значного фізичного навантаження, хвилювання, у разі зловживання кавою, алкоголем, тютюном. Серцебиття може бути постійним або виникати раптово.
Відчуття «перебоїв» у серці, супроводжуються відчуттям завмирання, зупинки серця і переважно пов'язані з такими порушеннями серцевого ритму, як екстрасистолічна аритмія, синоатріальна блокада.
Біль у ділянці серця. Він може бути спричинений порушенням коронарного кровообігу (стенокардія, інфаркт міокарда), сухим перикардитом, гострим міокардитом, неврозом серця, ураженнями аорти.
Нерідко хворі скаржаться на «біль у ділянці серця» або на «біль у серці» тоді, коли уражуються органи і тканини, що оточують серце, зокрема ребра (забиття, перелом, періостит, туберкульоз), міжреберні м'язи (міозит), міжреберні нерви (невралгія, неврит), плевра (плеврит).
Біль при різних захворюваннях серця характеризується має різний характер, тому під час розпитування хворого необхідно детально з'ясувати:
ü його локалізацію
ü іррадіацію
ü причини й умови його виникнення (фізичне або психоемоційне перенапруження, поява в спокої, під час сну)
ü характер (колючий, стискаючий, пекучий, відчуття тяжкості за грудниною)
ü тривалість
ü від чого він минає (від зупинки під час ходьби, після вжиття нітрогліцерину тощо).
Кашель. Його причиною є застій крові в малому колі кровообігу. У цьому випадку звичайно відзначається сухий кашель, іноді виділяється невелика кількість харкотиння.
Кровохаркання у хворих на захворювання серця в більшості випадків буває спричинене застоєм крові в малому колі кровообігу і полегшеним виходом еритроцитів (per diapedesin) із розтягнутих кров'ю капілярів у просвіт альвеол, а також розривом дрібних судин бронхів. Найчастіше кровохаркання спостерігають у хворих із стенозом лівого атріовентрикулярного отвору та тромбоемболією легеневої артерії. У разі прориву аневризми аорти в дихальні шляхи виникає профузна кровотеча.
Набряки. Вони з'являються як симптом венозного застою у великому колі кровообігу і спочатку визначаються лише в другій половині дня, звичайно увечері, на тильній поверхні стоп і в ділянці кісточок, а за ніч зникають. У разі прогресування набрякового синдрому і накопичення рідини в черевній порожнині хворі скаржаться на тяжкість у животі й збільшення його розмірів. Особливо часто відзначається тяжкість у ділянці правого підребер'я внаслідок застою в печінці і її збільшення. В зв'язку з порушенням кровообігу в черевній порожнині, крім вказаних ознак, у хворих можуть відзначатися поганий апетит, нудота, блювання, здуття живота, розлади випорожнення.
Головний біль (цефалгія) може бути проявом підвищення артеріального тиску.
Підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр (ендокардит, міокардит тощо), але іноді може бути і висока температура, яка супроводжує інфекційний ендокардит. Розпитуючи хворих, необхідно уточнювати, о якій порі доби підвищується температура тіла, чи супроводжується її підвищення ознобом, профузним потовиділенням, як довго утримується гарячка.
Крім вищезгаданих основних, найбільш важливих, скарг хворі можуть відзначати наявність швидкої стомлюваності, загальної слабкості, а також зниження працездатності, дратливість, порушення сну.
Анамнез захворювання.
Під час розпитування необхідно з'ясувати:
· коли з'явились перші симптоми захворювання
· безпосередню причину їх розвитку
· з'ясувати динаміку хвороби
· яке проводилось лікування і як воно впливало на перебіг захворювання
· якщо були загострення хвороби, треба з'ясувати, чим вони були спричинені, як перебігали
· давність останнього загострення
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1422 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|