АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АУСКУЛЬТАЦІЇ ЛЕГЕНЬ

Під час вислуховування легенів відзначають наявність дихальних шумів, які діляться на:

- основні (везикулярне і бронхіальне дихання);

- побічні, або додаткові (хрипи, крепітація і шум тертя плеври).

При вислуховуванні дихальних шумів, звертають увагу на їх:

- харак­тер

- силу

- локалізацію

- відношення до фази дихання.

У здорових людей над легенями вислуховують везикулярне (аль­веолярне) дихання.

Механізм виникнення: коливан­ня еластичних елементів стінок альвеол під час надходження повітря у момент вдиху і спадіння стінок альвеол у момент видиху. Це м'який, «дмухаючий» шум, який вислуховується протягом усієї фази вдиху і в початковій третині видиху. Шум нагадує звук, який утворюється під час вимовляння букви «ф» і одночасного вдихання повітря.

Зміни везикулярного дихання:

- ослаблене

- посилене

- відсутнє.

Фізіологічне рівномірне ослаблення везикулярного дихання може спостерігатися у разі ожиріння та надмірного розвитку м'язів.

Патологічне ослаблення везикулярного дихання може відзначатись за таких умов:

- наявність плевральних стовщень (спайки, шварти), які утворюються після перенесеного ексудативного плевриту;

- розвиток вогнищевої пневмонії, почат­кова стадія крупозної пневмонії (внаслідок запального набрякання аль­веолярних стінок і зменшення амплітуди їх коливань під час вдиху);

- наявність у плевральній порожнині невеликої кількості рідини чи по­вітря;

- стинення (компресійний ателектаз) легені рідиною, повітрям, пухлиною та іншим;

- значне ослаблення вдиху (запалення дихальних м'язів, міжреберних нервів, переломи ребер, різка адинамія хворого).

Відсутнє везикулярне дихання:

- при наявності в плевральній порожнині великої кількості рідини (гідроторакс) чи повітря (пневмоторакс);

- при повному закритті просвіту бронха (обтураційний ателектаз).

Патологічне посилення везикулярного дихання:

- при звуженні просвіту дрібних бронхів (на­бряк слизової оболонки при бронхіті, бронхоспазм тощо).

Жорстке дихан­ня – це посилене, грубе везикулярне дихання. Виникає при:

- незначному ущільненні легенів;

- різко­му звуженні просвіту дрібних бронхів та бронхіол, зумовленого бронхітом;

- за наявності утрудненого форсованого дихання.

Переривчасте (саккадоване) дихання – на вдиху воно має поштовхоподібний характер (у вигляді окремих коротких вдихів); виникає, коли повітря над­ходить в альвеоли нерівномірно внаслідок наявності в дрібних бронхах слизу та їх набряку.

Бронхіальне (ларинготрахеальне) дихання – утворюється в гортані і трахеї під час проходження повітря через голосову щілину. Внаслідок виникнення вихрових рухів у цій ділянці створюється грубий шум, який вислуховується під час вдиху й видиху. Бронхіальне дихання нагадує звук, який утворюється під час вимовляння відкритим ротом букви «х».

У нормі бронхіальне дихання добре чути над гортанню, трахеєю і в місці проекції на грудній клітці біфуркації трахеї (в ділянці ручки груднини і місці її сполучення з тілом груднини, а також у міжлопатковому просторі на рівні III—IV грудних хребців).

Патологічне бронхіальне дихання вислуховується над ле­генями:

- при захворюваннях, які супроводжуються ущільненням легеневої тканини (крупозна пневмонія, туберкульозний інфільтрат, інфаркт легені тощо);

- при утворенні порожнин (туберкульозна каверна, звільнений від гною абсцес);

- при спадінні легені (компресійний ателек­таз)

- розвитку відкритого пневмотораксу (коли в плевральну порожни­ну відкривається бронх).

Бронхіальне дихання добре проводиться за наявності порожнини, яка лежить не глибоко і з'єднана з брон­хом, внаслідок резонансу і наявності інфільтративного валу навколо ка­верни.

Якщо порожнина має великі розміри (5—6 см у діаметрі), лежить поверхнево, має гладенькі стінки і з'єднується з бронхом, то над нею можна почути характерне бронхіальне дихання — так зване амфоричне.

Стенотичне дихання виникаєу разі зву­женні трахеї, великого бронха (рак бронха), при цьому бронхіальне дихання різко посилюється.

Побічні (додаткові) дихальні шуми — це хрипи, крепітація і шум тертя плеври.

Хрипи виникають у трахеї, бронхах і в порожнинах. Вони поділя­ються на сухі і вологі, вислуховуються в обидві фази дихання.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1704 | Нарушение авторских прав