АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАЛЬНОЇ ЕКГ

На ЕКГ розрізняють:

ü ізоелектричну лінію (перо не відхиляєть­ся від свого серединного положення, відсутність потенціалу дії);

ü зубці (відхилення пера від внаслідок виникнення потенціалу дії) – Р, Q, R, S, T, U;

ü сегменти (відрізок ЕКГ між зубцями) – PQ, ST, TU;

ü ін­тервали (включають окремі зубці й сегмен­ти) – P-Q, Q-T, R-R.

Зубець Р – відображає збудження передсердь. Його тривалість становить ≤0,10 с; амплітуда – ≤2,5 мм.

ü завжди позитивний (+) у відведеннях І, II, V₃-V₆

ü завжди негативний (-) у відведенні AVR

ü може бути (+), (-), (+ -), (- +) у III, AVL, V₁, V₂

Інтервал PQ – відображає поширення імпульсу через атріовентрикулярний (АV) вузол та шлуночкову провідну систему. Розміщується на ізолінії. Тривалість P-Q становить 0,12-0,20 с.

Зубець Q – початок, деполяризації (збудження) шлуночків: тривалість < 0,04 с; глибина < 1/4 R.

Q – завжди (-), може бути лише один і тільки перед першим зубцем R. Може бути широким і глибоким (або типуQS) в III, AVR, AVL, V₁, V₂.

Зубець R – основний зубець шлуночкового комплексу. R завжди (+) – це єдиний позитивний зубець шлуночкового комплексу. Висота: 15<R > 5 мм в І, II, III; R<10 мм в AVL, AVF; R<20 мм в V₄.

Зубець S – кінцева частина шлуночкового комплексу: тривалість <0,04 с.

S – завжди (-) і розташований після зубця R; відповідно до кількості зубців R, у шлуночковому комплексі може бути декілька зубців S.

Шлуночковий комплекс QRS — деполяризація шлуночків, тривалість <0,09 с.

Зубці шлуночкового комплексу позначають великими літерами, коли їх амп­літуда >5 мм (Q, R, S), і малими, коли <5 мм (q, r, s).

Сегмент ST – відображає повільну реполяризацію шлуночків. ST розташовується на ізолінії або вище/нижче неї на 0,5-1,0 мм (у V₁-V₃ — до 3,0 мм).

Зубець Т – відображає швидку реполяризацію шлуночків. Його амплітуда становить < 1/2 R, негострий.

_ü завжди позитивний (+) у відведеннях І, II, V₄-V₆

ü завжди негативний (-) у відведенні aVR

ü може бути (+) (-) (-+) у ІІІ, V₁-V₃.

МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

ОСНОВНІ СКАРГИ ТА КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

Стравохід

Біль за грудниною – при гострих запальних ураженнях слизової стравоходу, опіках; він може іррадіювати в нижню щелепу, міжлопаткову ділянку.

Д исфагія – це розлади акту ковтання. Причиною можуть бути функціональні звуження (рефлекторний спазм м'язів стравоходу) чи органічні (рак, рубець). Органічні звуження розвиваються поступово, функціональні виникають періодично, при проходженні їжі через стравохід.

Печія сприймається хворим як відчуття печіння за грудниною, часом в епігастрії і пов'язана з подразненням кінцевого відділу стравоходу кислим вмістом шлунка (рефлюкс-езофагіт).

Відригування може бути повітрям чи їжею. Гнильний запах може вказувати на розпад пухлини.

Зригування – повторне заковтування відригуваної їжі – при неврозах, спазмах кардії.

Гіперсалівація – рефлекторна (через блукаючий нерв) гіперфункція слин­них залоз на тлі подразнення рецепторів стравоходу.

Кровотеча може виникати з розширених вен стравоходу, при розпаді пухлини стравоходу чи кардії, виразці стравоходу тощо. Для стравохідної кровотечі характерна відсутність кашлю і наявність домішок повітря в блювоті.

Шлунок

Біль (dolor) в епігастральній ділянці. Розпитуємо пацієнта про:

· характер болю (пекучий, ниючий, стріляючий і ін.)

· іррадіація – куди проводиться

· постійний чи періодичний

· причини виникнення або посилення (їжа, ходьба, зміна положення тіла, психоемоційні фактори)

· чим полегшується.

Сезонність болю (поява чи загострення восени і весною) є характерно для виразкової хвороби (ураження ділянки навколо воротаря).

Для болю шлунка характерною є іррадіація в спину, лопатки, нижню частину міжлопаткового простору, ліве підребер'я.

Нудота (nausea) проявляється неприємним відчуттям тиску в епігастральній ділянці, загальною слабістю, підвищеним слино- і потовиділенням, запамороченням, зменшенням артеріального тиску, зниженням температури нижніх кінцівок, блідістю шкіри. Часто має місце при гастритах, раці шлунка, гастроптозі.

Блювання (emesis, vomitus) – самовільний викид харчового вмісту шлунка через стравохід, глотку, рот, часом носові ходи. Цей симптом може бути нервового, мозкового, гематогенно-токсичного, вісцерального або рефлекторного походження. Тому блювання потрібно розглядати як прояв шлункового захворювання лише тоді, коли одночасно є й інші ознаки такого захворювання.

Шлункова кровотеча може проявлятися у вигляді кривавого блювання (haematemesis) і дьогтеподібного калу (melaena). Під впливом соляної кислоти шлункового соку утворюється солянокислий гематин і блювотні маси мають колір кавової гущі.

Відригування (regurgitatio) – вихід газу з шлунка у порожнину рота. Обумовлене скороченнями м'язів шлунка при відкритому кардіальному відділі. Відригування може бути повітрям або повітрям з харчо­вими масами, а також – їжею.

Печія (pyrosis) – відчуття печії у стравоході, за грудниною. Часто є ознакою виразкової хвороби. У здорових людей печія може бути результатом підвищеної чутливості до певних харчових продуктів.

Порушення апетиту може проявлятися як в його зниженні, аж до відсутності (анорексія), так і в підвищенні.

Зниження до повної відсутності – при тяжких і поширених ураженнях слизової шлунку (гострі гастрити, хронічні гастрити з пониженою секреторною функцією, рак шлунка). Спотворення апетиту. Нерідко у хворих з пониженою секреторною функцією шлунка спостерігається відраза до м'ясних продуктів. При ахілії виникає пристрасть до крейди, графіту, вугілля.

Кишечник