АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПОСЛІДОВНІСТЬ, ПРАВИЛА ОПИТУВАННЯ

Прочитайте:
  1. II. Основные правила работы с микроскопом
  2. II.ПРАВИЛА ПРАВОПИСАНИЯ
  3. А. Общие правила
  4. Адгезивные системы. Классификация. Состав. Свойства. Методика работы. Современные взгляды на протравливание. Световая аппаратура для полимеризации, правила работы.
  5. Анизометропия. Правила ее коррекции.
  6. АУСКУЛЬТАЦІЯ СЕРЦЯ (ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ, МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ СЕРЦЕВИХ ТОНІВ ТА ШУМІВ) ТА ЇЇ ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ
  7. Вирджиния Сатир. Семейные правила.
  8. Вопрос II. Основные правила оказания первой медицинской помощи.
  9. Вывихи: понятие, признаки, общие правила оказания первой медицинской помощи
  10. Государственные санитарно-эпидемиологические правила

Розпитування проводять за певною схемою, що складається з таких частин:

1) паспортні дані

2) скарги хворого

3) анамнез нинішнього зах­ворювання

4) анамнез життя хворого.

 

Перед з'ясуванням скарг на першій сторінці історії хвороби відзначають паспортні дані хворого:

1) прізвище, ім'я, по бать­кові;

2) стать;

3) вік;

4) домашня адреса;

5) місце праці;

6) професія або посада;

7) дата надходження до стаціонару або звернення до лікаря в амбулаторному закладі.

Паспортні дані записує медичний працівник у приймальній кімнаті (пропускнику) стаціонару або в реєстратурі полі­клініки чи амбулаторії ще до моменту зустрічі хворого з лікарем.

 

Під час розпитування лікар з'ясовує скарги, які примусили хворого звернутися до нього. Хворий скаржиться на неприємні відчуття, виник­нення яких зумовлене функціональними розладами чи структурними змінами в органах або системах організму, спричиненими розвитком хвороби.

Скарги хворого мають суб'єктивний характер, але здебільшого вони тісно пов'язані з об'єктивними процесами в організмі, тобто з функціо­нальними чи морфологічними змінами в певних органах.

 

Умовно скарги хворого можна поділити на:

· головні

· додаткові, або другорядні

 

Головними скаргами називають такі неприємні відчуття, які найбільше турбують хворого, привертають його увагу. Ці скарги звичай­но тісно пов'язані з основним захворюванням.

Поряд з цим на деякі хворобливі відчуття хворий може звертати менше уваги, не надавати їм належного значення; нерідко їх вдається виявити, лише задаючи хворо­му додаткові навідні питання. Такі скарги називаються додатковими (другорядними).

Прикладами типових головних скарг можуть служити такі неприємні відчуття хворого, як стискаючий біль за грудниною з іррадіацією в ліве плече чи сильний біль в надчеревній ділянці, що ви­никає натще і вночі. В першому випадку йдеться про біль, характерний для розвитку стенокардії, а в другому — для виразкової хвороби дванад­цятипалої кишки. Разом з тим наявність у цих хворих таких відчуттів, як швидка втомлюваність, безсоння, зниження апетиту, слщ розцінювати як додаткові скарги.

З метою з'ясування скарг лікар задає хворому такі питання. «Що вас турбує?», «На що ви скаржитеся?» чи «Які у вас скарги щодо здоров'я?». Після того як хворий вільно висловився, назвавши низку скарг, лікар може скласти уявлення про імовірне захворювання та розлади функції відповідної системи органів, що лежать в основі розвитку цього захво­рювання.

Отже, на підставі отриманих відповідей він має змогу зорієнту­ватися, в якому напрямі треба вести розпитування і які задавати навідні питання, щоб виявити якнайбільше скарг, пов'язаних з розвитком основного захворювання.

Кожну скаргу необхідно деталізувати, уточнити, охарактеризувати, задаючи хворому відповідні додаткові питання.

Наприклад, якщо під час розпитування хворий відзначає наявність болю в ділянці серця, то така інформація має обмежене значення. Але коли у ході розпитування лікареві вдалося з'ясувати, що біль у ділянці серця має стискаючий характер, іррадіює в ліве плече і ліву лопатку, виникає у вигляді приступу під час швидкої ходьби або психоемоційного збудження та минає після вживання нітрогліцерину, то такий біль є характерним саме для стенокардії.

Ще один приклад, де йтиме мова також про біль, але іншої локалізації. Хворий скаржиться на сильний, нестерпний біль у ділянці правого підребер'я. Під час детального розпи­тування хворого з'ясовано, що біль, який виник раптово у формі приступу після споживання жирної їжі, іррадіює в праву лопатку. Такий біль типовий для жовчної кольки і найчастіше спостерігається за наявності жовчнокам'яної хвороби.

Питання, що задають хворому, мають бути добре обдуманими, чітки­ми, простими, стислими і зрозумілими для хворого, з урахуванням його розумового і культурного рівня.

Для успішного проведення розпитуван­ня лікар повинен пристосуватися до способу мислення (менталітету) хворого. За таких умов слід очікувати від хворого більш визначених відпо­відей про свої хворобливі відчуття.

 

Щоб детально охарактеризувати скар­ги, лікареві в розмові з хворим слід з'ясувати:

1) локалізацію неприєм­ного відчуття (наприклад, біль за грудниною, в ділянці серця, в над­черевній ділянці, біля пупка тощо);

2) причини і умови виникнення неприємного відчуття (наприклад, під час хвилювання, фізичного на­пруження, після споживання жирної їжі, охолодження тіла тощо);

3) час виникнення даного прояву (наприклад, через 1 год після вживання їжі, вдень, вночі тощо);

4) характер прояву скарги, наприклад, кашель — сухий, з виділенням харкотиння (слизового, гнійного, кров'янистого); біль (тупий, гострий, колючий тощо), його іррадіація (в ліве плече, праву лопатку тощо); блювотні маси — запах, вміст (прийнята їжа, слиз, кров, жовч), присмак (кислий, гіркий тощо);

5) інтенсивність відчуття (наприклад, болю); 6) тривалість явища (наприклад, болю, приступу ядухи);

6) вплив ліків та інших засобів на дане відчуття (наприклад, нітро­гліцерину на загруднинний біль).

 

Іноді хворий може забути розповісти про деякі свої неприємні відчут­тя або не звернути на них уваги. Тому йому задають низку запитань, які стосуються функціональної діяльності різних органів і систем організму.

Отже, треба додатково розпитати хворого про його неприємні відчуття (скарги), пов'язані з розладами функції нирок і сечовивідних шляхів (біль у попереку під час сечовипус­кання, розлади сечовипускання, зміни кольору сечі), нервової системи (безсоння, головний біль, дратливість, запаморочення) і органів відчуттів (порушення зору, слуху, смаку, нюху, дотику).

На основі зібраних таким чином скарг, їх уважного аналізу лікар оці­нює загальний стан хворого і розлади певних органів чи систем та виз­начає, в якому напрямі слід вести подальше дослідження.

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1802 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)