АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ, ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ТА ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

У клініці найширше застосовують морфологічні дослідження клітин крові – загальний аналіз крові, що включає в себе вивчення кількісного і якісного складу формених елементів крові (числа еритроцитів, лейкоцитів та співвідношення окремих їх форм, вмісту гемоглобіну). У деяких хворих у разі потреби проводять додаткові дослідження: підрахунок ретикулоцитів, формули тромбоцитів.

Визначення гемоглобіну. Існують три основні групи методів дослідження гемоглобіну крові: колориметричні, газометричні і за вмістом заліза в моле­кулі гемоглобіну. До останнього часу найчастіше в клініці використовува­ли колориметричний метод його визначення в гемоглобінометрі типу Салі. Показник гемоглобіну у здорових жінок становить 120-140, у чоловіків – 130-160 г в 1 л крові.

Підрахунок еритроцитів здійснюють під мікроскопом у заданому об'ємі крові. Для цього застосовують лічильну камеру – скляну пластину з особ­ливим заглибленням, на дні якого нанесена лічильна сітка з великими і ма­лими квадратами відомої площі – 1/25 і 1/400 мм². Найбільш поши­рена сітка Горяєва з 225-ма великими квадратами, 25 з яких мають по 16 малих квадратів. Вміст ерит­роцитів у здорових жінок становить 3,9-4,7х10¹² в 1л, чоловіків – 4,0-5,0х10¹² в 1 літрі крові.

Знаючи число еритроцитів у крові і вміст в ній гемоглобіну, вирахову­ють його концентрацію в одному еритроциті. Для цього користуються умов­ною величиною (колірним показником), що вираховується за формулою:

КП = число грамів гемоглобіну х 3/три перші цифри числа еритроцитів.

У нормі колірний показник наближається до 1,0. Зниження показника менше 0,85 (гіпохромія еритроцитів) свідчить про недостатнє насичення еритроцита гемоглобіном, показник вище 1,05 (гіперхромія еритроцитів) виявляється при розмірах еритроцитів, більших від нормальних.

Причиною збільшення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові (еритроцитоз) може бути втрата організмом рідини або надмірна продукція еритроцитів кістковим мозком, що спостерігається при еритремії, зах­ворюваннях серця, інтоксикаціях, зневодненні тощо.

Зменшення числа гемоглобіну і еритроцитів свідчить про наявність анемії; при залізодефіцитній анемії в більшій мірі знижується вміст гемог­лобіну, зменшується колірний показник. При мегалоцитарних анеміях колір­ний показник зростає внаслідок більших розмірів еритроцитів.

Для діагностики різних захворювань крові важливе значення має оцінка форми, величини, забарвлення еритроцитів, наявності у них включень. Такі дані одержують при дослідженні забарвленого за методом Романовського-Гімзи мазка крові. Нормальні еритроци­ти (нормоцити) у мазку виглядають як круглі сплощені диски рожевого кольору діаметром 6-8 мкм. Вони не ма­ють ядер, в центрі їх помітне просвітлен­ня, всі еритроцити мають однакові круг­лу форму, величину і забарвлення.

При анеміях спостерігають неоднакову інтен­сивність забарвлення еритроцитів – анізохромію, неоднакові їх розміри – анізоцитоз. Зустрічаються клітини менших розмірів – мікроцити (середній діаметр 5,5 мкм), рідше більших розмірів: макроцити (середній діаметр 8,0-8,5 мкм), мегалоцити (діаметр більший за 12,5 мкм).

Для залізодефіцитних анемій характерний мікроцитоз, для В₁₂-дефіцитної анемії – мегалоцитоз. Макроцитоз буває при захворюваннях печінки.

При порушенні дозрівання еритроцитів виявляють пойкілоцитоз – зміну форми клітин на овальну, грушоподібну, витягнуту, у вигляді пластин тощо. Пой­кілоцитоз найчастіше спостерігається одночасно з мікроцитозом.

Підрахунок ретикулоцитів здійснюють у мазку.

У нормі на кожні 1000 еритроцитів нараховується 6-8 ретикулоцитів. Значне збільшення кількості ретикулоцитів (ретикулоцитоз) спостерігаєть­ся при гемолітичний анемії. Незначна кількість ретикулоцитів або повна відсутність їх у мазку є ознакою зниження регенераторної діяльності кістко­вого мозку, що спостерігається при гіпо- та арегенераторних анеміях.

При деяких патологічних станах, зокрема при гемолітичній анемії, внаслідок порушень біохімічних процесів у мембранах еритроцитів змінюється їх стійкість до гемолізу.

Дослідження клітин білої крові. Найчастіше при клінічному обстеженні проводять підрахунок загальної кількості лейкоцитів. Збільшення числа білих клітин крові – лейкоцитоз, а їх зменшення – лейкопенія.

Лейкоцитоз часто зустрічається і за фізіологічних умов, наприклад, у вагітних та в період лактації, після їди, фізичних та психічних наванта­жень. За патологічних умов причиною лейкоцитозу можуть бути гострі інфекції, запальні та гнійно-септичні процеси, коматозні стани (уремічна, діабетична, печінкова коми), різноманітні інтоксикації (харчові, чадним газом, миш'яком, похідними бензолу), злоякісні новоутворення, струс мозку, оперативні втручання тощо.

Лейкопенія спостерігається при деяких інфекціях (черевний тиф, маля­рія, бруцельоз, затяжний септичний ендокардит, вірусний гепатит), колагенозах, при захворюваннях крові: гострому лейкозі, а також при гіпопластичних станах кровотворення, причиною яких часто є хронічні інтоксикації бензо­лом, променева хвороба. У багатьох випадках лейкопенія спричиняється прийманням ліків (сульфаніламіди, барбітурати, цитостатики тощо).

Важливе діагностичне значення має визначення відсоткового співвідно­шення окремих форм лейкоцитів (лейкоцитарна формула). Найчастіше в лейкоцитарній формулі спостерігаються зміни нейтрофілів.

Збільшення їх кількості (нейтрофільний лейкоцитоз) буває при багатьох інфекціях, інтоксикаціях, злоякісних пухлинах, гемолізі і розпаді тканин. Характерним для активного нейтропоезу є не лише збільшення числа нейтрофілів, а й омо­лодження їх складу (або зсув вліво – ядерний зсув нейтрофілів). Він поля­гає у збільшенні у формулі крові частки молодих форм нейтрофілів – паличкоядерних, юних форм, іноді – мієлоцитів.

Зменшення числа нейтрофілів – нейтропенія – виникає при пригніченні функції кісткового мозку токсинами деяких мікробів (збудників черевного тифу, бруцельозу тощо), вірусів, іонізуючою радіацією, деякими медика­ментозними засобами.

Збільшення загальної кількості лімфоцитів (лімфоцитоз) спостерігається при вірусних ураженнях, в період видужання після інфекційних хвороб.

Зменшення кількості лімфоцитів (лімфопенія) спостерігається при запальних і гнійно-септичні хворобах, деяких тяжких інфекціях. Різко виражена лімфопенія з абсолютною нейтропенією розвивається при променевій хворобі.

Збільшення кількості еозинофілів (еозинофілія) понад 5-6% спостерігається при алергічних реакціях (бронхіальна астма, дерматози, сироваткова хвороба), гельмінтозах, а також при колагенозах (ревматизм, дерматоміозит), хронічному мієлолейкозі, злоякісних новоутвореннях, деяких інфекційних хворобах (скарлатина, туберкульоз, сифіліс).

При інфекційно-септичних захворюваннях поява еозинофілів на фоні лімфоцитозу і незначного зсуву формули вправо є ознакою одужання.

Зменшення кількості еозинофілів (еозинопенія) або відсутність у крові еозинофілів (анеозинофілія) спостерігаються в розпалі гострих інфекцій з вираженим інтоксикаційним синдромом (черевний тиф, сепсис, тяжкі форми туберкульозу тощо), при агонії, аплазії кісткового мозку, гіперпродукції кортикостероїдів (гострі інфекції, інтоксикації, шок, операція, пологи).

Зростання кількості базофілів (базофілія) зустрічається при хронічному мієлолейкозі, поліцитемії, гострих тромбоцитопеніях.

Збільшення числа моноцитів (моноцитоз) може бути при сепсисі, туберкульозі, малярії, сифілісі, інфекційному мононуклеозі, вірусних хворобах (вітрянка, краснуха, кір, грип, дифтерія, висипний тиф). Зменшення вмісту моноцитів (моноцитопенія) завжди зустрічається при тяжких септичних процесах, гіпертоксичних формах черевного тифу, інших тяжких інфекційних хворобах.

Дослідження тромбоцитів. Тромбоцитоз може виникати при мієлопроліферативних процесах (хронічний мієлолейкоз, поліцитемія), злоякісних новоутвореннях (особливо при пухлинах легень та підшлункової залози), гнійних процесах, активних формах туберкульозу легень.

Визначення швидкості осідання еритроцитів. Швидкість осідання ерит­роцитів (ШОЕ) – неспецифічний показник, що характеризує білковий і мукополісахаридний склад крові та стан еритроцитів.

Найчастіше ШОЕ вимірюють за методом Панченкова. Значення ШОЕ у здорових чоловіків – 2-10 мм на годину, у жінок – 2-15 мм на годину.

Збільшення показника відмічається при більшості запальних процесів, інфекціях, злоякісних новоутвореннях, причому в певній мірі пропорційно тяжкості ураження.

Зменшення ШОЕ буває при зниженні загальної кількості білка крові (аліментарна та ранова дистрофії, виснажливі хвороби), підвищенні кількості СО₂ в крові (серцева недостатність), збільшенні загальної кількості еритроцитів (еритремія), підвищенні вмісту в крові жовчних кислот (меха­нічна та паренхіматозна жовтяниці), тривалому прийманні деяких медика­ментів (кальцій, діуретики, фенобарбітал, ацетилсаліцилова кислота).

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2140 | Нарушение авторских прав