АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ендоскопічне дослідження

До ендоскопічних методів дослідження на­лежать бронхоскопія і торакоскопія.

Бронхоскопія (бронхофіброскопія) — метод, який доз­воляє за допомогою бронхоскопа (бронхофіброскопа) — провести огляд слизової оболонки трахеї і бронхів першого, другого і третього порядків. Бронхоскопію застосовують для діагностики ерозій, виразок, пухлин бронхів, а також для видалення сторонніх пред­метів, поліпів, лікування бронхоектазій (уведення в бронхи антибіотиків та інших лікарських препаратів).

Торакоскопію проводять спеціальним приладом — торакоско­пом — з метою огляду вісцеральної і парієтальної плеври (плевроскопія), проведення біопсії, ліквідації плевральних спайок та ін.

Функціональна діагностика показників зовнішнього дихан­ня

Показниками легеневої вентиляції є так звані легеневі об'єми, які визначають методами спірометрії і спірографії.

За допомогою спірометра можна визначити дихальний об'єм (ДО), резервний об'єм (РО) вдиху (РО_вд) і видиху (РО_вид), життєву ємність легенів (ЖЄЛ).

Більш вірогідні результати отримують під час проведення спірографії. За допомогою спірографа визначають ДО, хвилинний об'єм дихання (ХОД), максимальну вентиляцію легенів (МВЛ), експіраторну форсова­ну життєву ємність легенів (ЕФЖЄЛ) та інспіраторну форсовану життє­ву ємність легенів (ІФЖЄЛ).

Спірограму (СпГ) виконують в умовах основного обміну, вранці, натще, у стані повного спокою, після 40—60 хв відпочинку.

Показники легеневих об'ємів:

1. Дихальний об'єм — об'єм вдихуваного і видихуваного повітря під час спокійного дихання (в середньому становить 500 мл з коливаннями від 300 до 900 мл).

2. Резервний об'єм вдиху (РО_вд) — об'єм повітря, яке людина ще може вдихнути максимально після звичайного вдиху (1500—2000 мл).

3. Резервний об'єм видиху (РО_вид) — об'єм повітря, яке людина може максимально додатково видих­нути після звичайного видиху (1500—2000 мл).

4. Життєва ємність легенів — це сума ДО, РО_вд і РО_вид (3000—5000 мл, у середньому 3700 мл), тобто це є той об'єм повітря, яке людина може видихнути під час глибокого видиху після максимального вдиху.

5. Хвилинний об'єм дихання (ХОД) — об'єм повітря, яке людина вдихує і видихує протягом 1 хв. Для його визначення потрібно ДО по­множити на частоту дихання (4000—8000 мл, у середньому 5000 мл). Легеневу вентиляцію визначають за частотою дихання і ХОД.

6. Максимальна вентиляція легенів — кількість повітря, яка може провентилюватися легенями протягом 15 с під час максимально глибокого дихання при частоті близько 50 за 1 хв.

Пневмотахометрія і пневмотахографія — методи, які також застосовують для оцінки стану зовнішнього дихання.

За допомогою пневмотахометра вимірюють швидкість проходження повітря під час форсованого вдиху і видиху.

Пікфлоуметрія – це визначення пікового об"єму швидкості видиху (у літрах за 1 хв) – ПОШ_вид, (або об'єму повітря за 1 секунду форсованого видиху). Визначається за допомогою пристрою – пікфлоуметра.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 940 | Нарушение авторских прав