АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Перкусія

Методом перкусії визначають:

ü розміри

ü конфігурацію

ü по­ложення серця

ü ширину судинного пучка

Під час перкусії ділянки серця, яка не прикрита легенями, виникає абсолютно тупий перкуторний звук — так звана абсолютна серцева тупість.

У разі перкутування над частиною серця, яка прикрита краями ле­генів, виникає притуплений звук. Цю ділянку серця називають ділянкою відносної серцевої тупості.

Під час перкусії серця необхідно дотримуватись таких правил:

1. Положення хворого у разі проведення перкусії може бути вер­тикальним або горизонтальним. Розміри ділянки серцевої тупості у вертикальному положенні є дещо меншими (приблизно на 15—20%), ніж у горизонтальному, що зумовлено більш низьким стоянням діаф­рагми.

2. Під час перкусії серця палець-плесиметр щільно прикладають до грудної клітки і паралельно до визначу­ваної межі.

3. У разі визначення межі відносної тупості серця перкуторний удар повинен бути середньої сили, у разі визначення межі абсолютної тупості серця — застосовується тиха перкусія.

4. Визначаючи межу серця, завжди перкутують від ясного перкуторного звуку до більш тупого, тобто в напрямку від легенів до серця.

5. Познача­ють межу серця вздовж зовнішнього краю пальця-плесиметра, зверне­ного до ясного перкуторного звуку легенів.

Визначення відносної тупості серця

Перкусію серця про­водять у такому порядку: спочатку визначають праву, потім ліву і нарешті — верхню межу відносної серцевої тупості.

Перкусію серця починають з визначення висоти стояння діафрагми. Для цього перкутують ударами середньої сили вздовж правої серединно-ключичної лінії згори вниз по міжребер'ях, починаючи з другого, до появи притупленого звуку — в нормі у п'ятому міжребер'ї.

Після визначення висоти стояння діафрагми палець-плесиметр підніма­ють на одне ребро вище (у четверте міжребер'я), ставлять його паралель­но до правої межі серця і перкутують, поступово пересува­ючи палець по міжреберному проміжку у напрямку серця до появи при­тупленого звуку. Палець залишають у тому положенні, під час якого було відзначено притуплення перкуторного звуку, і вздовж зовнішнього краю пальця роблять позначку дермографом на шкірі грудної стінки правої межі відносної тупості серця. В нормі вона розташована на 1—1,5 см на­зовні від правого краю груднини.

Ліву межу відносної тупості серця визначають у тому самому міжре­бер'ї, в якому знаходиться верхівковий поштовх (у нормі — в п'ятому міжребер'ї ліворуч), бо він утворюється лівим шлуночком і співпадає з лівою межею відносної серцевої тупості. Тому спочатку пальпаторно знаходять верхівковий поштовх, далі палець-плесиметр кла­дуть назовні (приблизно 5 см) від нього паралельно до відзначуваної межі і перкутують по міжребер'ю у напрямку до груднини, до місця переходу ясного легеневого звуку в притуплений. Якщо верхі­вковий поштовх не пальпується, то перкусію лівої межі відносної ту­пості серця слід проводити у п'ятому міжребер'ї, починаючи від пере­дньої пахвової лінії. В нормі ліва межа відносної тупості серця знахо­диться у п'ятому міжребер'ї, на 1—1,5см досередини від лівої серединно-ключичної лінії.

Верхню межу відносної тупості серця визначають уздовж лівої парастернальної лінії. Палець-плесиметр ставлять паралельно до ребер, перкутують, починаючи з першого міжребер'я, вниз. У разі появи притупленого перкуторного звуку дермографом роблять позначку вздовж верхнього краю пальця, повернутого до ясного легеневого звуку.

В нормі верхня межа відносної тупості серця знаходиться вздовж ниж­нього краю III ребра, вона утворюється конусом легеневої артерії і вуш­ком лівого передсердя.

Визначення меж абсолютної тупості серця.

Для визначення абсолютної тупості серця застосовується тиха або найтихіша перкусія. Палець-плесиметр прикладають паралель­но до попередньо знайденої межі відносної тупості серця і перкутують у напрямку до абсолютної тупості, тобто від притуплення перкуторного звуку до появи тупого звуку.

У нормі права межа абсолютної тупості серця проходить по лівому краю груднини; ліва – переважно співпадає з лівою межею відносної тупості або знаходиться на 1 см досередини від неї; верхня – проходить уздовж нижнього краю IV ребра.

Зміни меж відносної і абсолютної тупості залежать від:

ü висоти стояння діафрагми

ü збільшення серця

ü змін у легенях.

Збільшення відносної серцевої тупості спостерігається у людей з високим стоянням діафрагми (гіперстенічна конституція, вагітність, метеоризм), з більш горизонтальним положенням серця.

Збільшення розмірів ділянки серцевої тупості пов'язане із збільшенням самого серця. Насамперед воно обумовлюється розширенням (дилятацією) порожнин серця і лише незначною мірою залежить від гіпертрофії міокарда. За наявності гіпертрофії міокарда товщина і повинна збільшитися не менш як на 0,5 см, щоб її можна було визначити шляхом перкусії.

Зміщення правої межі відносної тупості серця назовні відбувається у разі розширення правого передсердя або правого шлуночка, причому зміщується праве передсердя. Це відбувається внаслідок звуження правого атріовентрикулярного отвору, недостатності тристулкового клапана, звуження гирла легеневої артерії, розвитку хронічного легеневого серця.

Зміщення лівої межі ділянки відносної тупості серця відзначається у разі дилатації і гіпертрофії лівого шлуночка, що виникають після стійкого підвищення артеріального тиску у великому колі та розвитку аортальних вад серця. За наявності останніх разом із розширенням ділянки відносної серцевої тупості ліворуч відбувається її зміщення вниз у шосте-сьоме міжребер'я. Внаслідок збільшення лівого шлуночка, кут між ним і передсердям наближається до прямого (аортальна конфігурація).

Зміщення межі ділянки відносної тупості вгору відзначається у разі значного розширення лівого передсердя, що найчастіше виникає внаслідок звуження лівого атріовентрикулярного отвору.

У пізніх стадіях розвитку захворювань серця (клапанні вади серця, кардіосклероз, артеріальна гіпертензія), коли розвиваються явища застійної серцевої недостатності, межі ділянки відносної тупості розширюються у всі боки. У разі дуже значного їх розширення та розмірів серця говорять про «бичаче серце».

Зменшення відносної тупості серця спостерігається під час опущення діафрагми (астенічна конституція, емфізема легенів).

Зміни ділянки абсолютної тупості серця — її збільшення або зменшення і навіть зникнення — майже винятково залежать від змін у сусідніх органах, найчастіше легенях.

До збільшення площі ділянки абсолютної тупості серця призводить зморщування передніх країв легенів, накопичення рідини в перикарді (гідроперикард, ексудативний перикардит).

Зменшення ділянки абсолютної тупості серця виникає внаслідок емфіземи легенів, під час нападу бронхіальної астми.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 4298 | Нарушение авторских прав