АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дослідження функцій нирок

Нирки виконують екскреторну та інкреторну (ендокринну) функції.

Поняття екскреторної функції включає підтримку постійності об'єму водних секторів організму, осмотичної концентрації та іонного складу, регуляцію кислотно-основної рівнова­ги, виділення продуктів азотного обміну та сторонніх речовин (наприк­лад, медикаментів), економію або виведення різних органічних речовин.

Під поняттям інкреторної функції нирок розуміють продукцію реніну і депресорних речовин (простагландинів), продукцію еритропоетинів та інгібіторів еритропоезу, участь у метаболізмі вуглеводів, жирів, віта­міну D.

Під час дослідження функцій нирок визначають:

ü концентраційну здатність нирок

ü біохімічний склад крові та деякі її фізико-хімічні властивості (наприклад, осмолярність)

ü біохімічний склад сечі та деякі її фізико-хімічні властивості.

Про концентраційну функцію нирок судять на підставі даних проби за Зимницьким. Проба за Зимницьким дає змогу визначити:

ü співвідношення вжитої рідини і діурезу (в нормі це співвідношення становить 3:2)

ü співвідно­шення денного та нічного діурезу

ü коливання відносної густини сечі протягом доби у фізіологічних умовах.

Умовно денним часом вва­жається період від 6-ї до 18-ї години, нічним — від 18-ї до 6-ї години наступного ранку. У здорових осіб молодого та середнього віку денний діурез удвічі перевищує нічний, у людей старшого віку він становить близько 60 % від добового.У здорових осіб максимальна відносна густина сечі перевищує 1020 і протягом доби коливається в межах 10 од.

Раніше й точніше порушення концентра­ційної функції нирок можна встановити за допомогою проби Фольгарда на концентрацію (сухий харчовий режим) і на розведення (з водним навантаженням). У клініці проби застосовують рідко, що зумовлено їх обтяжливістю для хворого і протипоказаннями: пробу з водним навантаженням не можна застосовувати за наявності набрякового синд­рому, пробу на концентрацію — за наявності гіперазотемії.

З метою оцінки ступеня порушення азотовидільної функції нирок у крові визначають концентрації кінцевих продуктів азотного обміну – сечовини, креатиніну, сечової кислоти.

У разі порушення азотовидільної функції найінформативнішим є збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові понад 0,17 ммоль/л.

Підвищення концентрації сечовини в сироватці понад 8,3 ммоль/л також насамперед свідчить про порушення функцій нирок. Підви­щення в крові концентрації сечової кислоти понад 0,3 ммоль/л (гіперурикемія) можливе не тільки у разі недостатності нирок, але й у разі розвитку подагри, сечового діатезу, клітинного катаболізму (опіки, ма­сивні травми, злоякісні новоутворення тощо).

Для визначення ступеня порушення участі нирок в обміні електролітів слід визначити рівень останніх у плазмі, а іноді і в еритроцитах. Під час розвитку багатьох захворювань нирок, особливо за наявності набряків, артеріальної гіпертензії, у плазмі крові підвищуєть­ся кількість натрію (понад 150 ммоль/л), калію (понад 5 ммоль/л), хлору (понад 102 ммоль/л), магнію (понад 1,2 ммоль/л).

Наявність поліурії у хворих з початковим ступенем хронічної недостатності нирок у поліуричній стадії гострої недостатності нирок призводить до гіпокаліємії (менше ніж 4 ммоль/л), гіпонатріємії (менше ніж 130 ммоль/л), гіпохлоремії (менше ніж 95 ммоль/л) Розвиток гострої та хронічної недо­статності нирок супроводжується гіпермагніємією (понад 1,2 ммоль/л) з гіпокальціємією (менше ніж 2,2 ммоль/л).

Функцію виведення нирками осмотично активних речовин (сечовини, натрію, калію та ін) відображає осмолярність сечі та плазми. За наяв­ності захворювань нирок осмолярність сечі знижується, осмолярність плазми підвищується (понад 300 мосм/л).

Парціальні показники функцій нирок характеризують:

ü діяльність складових частин нефрону (клубочків і канальців)

ü течію крові і плазми

ü фільтраційну фракцію

ü масу діючих нефронів

У клініці звичайно обмежуються визначенням клубочкової фільтрації за кліренсом ендогенного креатиніну і канальцевої реабсорбції води.

Кліренс (від англ. сlеаr — чистий), або коефіцієнт очищення, умов­но характеризує кількість плазми, що проходить через нирки і повністю очищується від даної речовини.

У клініці використовують кліренс ендогенного креатиніну. Це зумовлено тим, що, по-перше, концентрація цієї речовини в плазмі відносно стабільна і тому її можна визначати одноразово і, по-друге, креатинін надходить до сечі головним чином внаслідок клубочкової фільтрації і майже не реабсорбується канальцями. Тому кліренс ендо­генного креатиніну, який у нормі становить 110—150 мл/хв, відобра­жає величину клубочкової фільтрації — парціальну функцію ниркових клубочків.

Зменшення клубочкової фільтрації може бути зворотним у тому разі, коли воно супроводжується значним зменшенням діурезу (наприклад, за наявності гострого гломерулонефриту, нефротичного синдрому, олігуричної стадії гострої ниркової недостатності, тяжкої недостатності кровообігу) і незворотним (у разі розвитку хронічної не­достатності нирок).

У клініці функцію канальців нефрону визначають за реабсорбцією води з використанням формули:

% реабсорбції води =клубочкова фільтрація—хвилинний діурез / клубочкова фільтрація • 100

У здорових людей реабсорбція води в ниркових канальцях становить97,8—99,2 % і визначається стабільністю. За наявності пієлонефриту, спадкових, природжених уражень канальців, гострої та хронічної недо­статності нирок канальцева реабсорбція зменшується.

Інкреторну функцію нирок переважно досліджують в нау­кових установах, визначаючи в крові концентрацію реніну (пресорна дія), простагландинів (депресорна дія), еритропоетинів та їх інгібіторів і деяких інших речовин. Ці методи трудомісткі і в загальноклінічній прак­тиці звичайно не використовуються. Непрямими показниками порушен­ня ендокринної функції нирок є артеріальна гіпертензія, вміст гемогло­біну та еритроцитів, концентрація глюкози в крові, зміни в кістках.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1915 | Нарушение авторских прав