АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пальпація

Методом пальпації досліджують:

ü верхівковий поштовх і його основні властивості

ü виявляють тремтіння грудної клітки

ü шум тер­тя перикарда

ü інші пульсації в ділянці серця і навколо неї.

Пальпуючи верхівковий поштовх, визначають його властивості:

ü локалізацію

ü ширину або площу

ü висоту

ü силу

ü резистентність.

В нормі верхівковий поштовх локалізується у п'ятому міжребер'ї, на 1 —1,5 см досередини від лівої серединно-ключичної лінії (в положенні стоячи). В поло­женні лежачи на лівому боці верхівковий поштовх на 2—3 см і більше зміщується ліворуч, а у положенні на правому боці — на 1—1,5 см пра­воруч.

Стійкі зміщення верхівкового поштовху:

ü у разі гіпертрофії лівого шлуночка серця верхівковий поштовх зсувається ліворуч до передньої і навіть до середньої пахвової лінії та одночасно вниз;

ü у хворих з розміщенням серця справа (декстрокардія) — верхівковий поштовх визначається у п'я­тому міжребер'ї, на 1—1,5 см досередини від правої серединно-ключич­ної лінії;

ü при плевральному випоті, пневмотораксі серце і верхі­вковий поштовх зміщуються у здоровий бік;

ü плевро-перикардіальні спай­ки і зморщені тканини легені (пневмофіброз, пневмоцироз) відтягують серце в бік ураження.

За ширину вер­хівкового поштовху приймають площу спричиненої ним пульсації груд­ної стінки: в нормі її діаметр становить 1,5—2 см.

Верхівковий поштовх може бути розширеним або розлитим, а також звуженим, обмеженим.

Найчастіше причиною розлитого верхівкового поштовху є лівого шлуночка, у разі більш щільного прилягання верхівки серця до грудної стінки, тонкої грудної стінки, широких міжреберних проміжків, зміщення серця допереду пухлиною середостіння. Зменшення площі – за наявності ожиріння, вузьких міжреберних проміжків, емфіземи легенів, низького стояння діафрагми. У таких випадках верхівковий поштовх часто не вдається визначити зовсім.

Висотою верхівкового поштовху називають величину коливань груд­ної стінки в ділянці верхівки серця. За висотою розрізняють високий та низький верхівковий поштовх. Вона залежить від сили скорочень серця, тому збільшуєть­ся не тільки у разі гіпертрофії лівого шлуночка, але і під час фізичного навантаження, хвилювання, гарячки, розвитку тиреотоксикозу.

Сила верхівкового поштовху вимірюється тим тиском, який він чи­нить на пальпуючі пальці. Насамперед залежить від сили скорочення лівого шлуночка, а також від товщини грудної стінки. Посилений верхівковий поштовх спо­стерігається у хворих з гіпертрофією лівого шлуночка.

Резистентність – це величина тиску, який необхідно застосувати пальпуючим пальцем на ділянку верхівково­го поштовху, щоби його подолати. Поштовх називають резистентним, якщо палець, прикладений перпендикулярно до ділянки верхівкового поштовху, чітко піднімається навіть у разі відносно сильного натиску­вання на грудну стінку.

Таким чином, гіпертрофія лівого шлуночка характеризується наявні­стю розлитого, високого, посиленого, резистентного верхівкового по­штовху. У разі значної гіпертрофії лівого шлуночка, яка поєднується з його розширенням, верхівка серця набуває конусоподібної форми і відчу­вається пальцями як щільний пружний купол (куполоподібний поштовх).

Пульсація аорти. Пальпаторно можна визначити пульса­цію аорти у разі її розширення, причому, якщо розширена висхідна частина, пульсація визначається праворуч від груднини у другому міжребер'ї, а у разі розширення дуги — в ділянці ручки груднини. За наявності аневризми або значного розширення дуги аорти пульсація визначається в яремній ямці (загруднинна, або ретростернальна, пульсація). Іноді спостерігаються стоншення і обмежена деструкція (узура) ребер або груд­нини, спричинені натисканням розширеної аорти.

Пульсація в надчеревній ділянці – у здорових худорлявих людей з розслабленою черевною стінкою визначається пульсація незміненої черевної аорти. Виникнення надче­ревної пульсації часто обумовлюється гіпертрофією правого шлуночка (визначається під мечовидним відростком) або пульсацією печінки.

Пульсація печінки може бути справжньою і передаточною.

Справжня пульсація печінки, що називається печінковим венним пуль­сом, спостерігається у хворих з недостатністю тристулкового клапана. При цьому відбувається зворотна течія крові з правого передсердя в нижню порожнисту вену і печінкові вени, а тому під час кожного серцевого скорочення печінка набухає. Передаточна пульсація обумовлена передачею скорочень серця.

Симптом «котячого муркотіння» являє собою тремтіння грудної клітки, яке під час пальпації створює відчуття, що нагадує ко­тяче муркотіння. Цей симптом виникає при вадах серця, пов'язаних зі стенозом клапанних отворів. Для його виявлення необхідно покласти долоню плазом на всі точки, в яких вислуховують серце. «Котя­че муркотіння», яке визначається над верхівкою серця під час діастоли, характерне для мітрального стенозу. Наявність цього ж симптому, виз­наченого у другому міжребер'ї праворуч під час систоли, вказує на сте­ноз гирла аорти.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1562 | Нарушение авторских прав