Перкусія (percussio)
Метод введений у практику віденським лікарем Ауенбруггером в 1861р. Грунтується метод на вистукуванні поверхні тіла для того, щоб за характером отримуваного звуку оцінити фізичні властивості органів, що лежать під поверхнею, яка вистукується.
Розрізняють перкусію безпосередню і опосередковану.
Безпосередня перкусія – це постукування кінчиком вказівного або середнього пальця прямо по поверхні тіла, сьогодні застосовується рідко.
При опосередкованій перкусії постукування проводять по плесиметру (метал, скло, палець). Вистукувати можна молоточком або пальцем. Найпопулярнішою і найефективнішою є опосередкована перкусія "пальцем по пальцю".
Правила опосередкованої перкусії.
1. У кімнаті, де проводиться перкусія, повинно бути тепло і тихо.
2. Руки перкутуючого повинні бути теплими, щоб не викликати неприємних відчуттів у хворого.
3. Плесиметром повинен бути вказівний або середній палець лівої руки.
4. Палець-плесиметр прикладається до тіла хворого долонною поверхнею щільно, але без сильного натискання.
5. Ніготь пальця-молоточка повинен бути коротко підрізаним.
6. Перкуторні удари повинні наноситися пучкою кінцевої фаланги середнього пальця правої руки по з'єднанню кінцевої і середньої фаланг пальця-плесиметра.
7. Вісь кінцевої фаланги пальця-молоточка повинна бути строго перпендикулярна до поверхні пальця-плесиметра, що сприяє проникненню коливань у глибину.
8. Перкуторний удар повинен бути легким і завжди однакової сили. Для цього при перкусії згинають руку тільки в променевозап'ястковому суглобі, зберігаючи відносну нерухомість передпліччя і плеча.
9. Перкуторний удар повинен бути коротким і пружним.
При визначенні локалізації нормальних чи патологічних даних у межах, наприклад, грудної клітки користуються певними орієнтирами по вертикалі (ординати) і горизонталі (абсциси).
Роль абсцис відіграють ребра, а роль ординат – уявні вертикальні лінії:
1. Передня серединна лінія
2. Права і ліва груднинні лінії
3. Права і ліва пригруднинні лінії
4. Права і ліва середньоключичні лінії
5. Права і ліва передні пахвові лінії
6. Права і ліва середні пахвові лінії
7. Права і ліва задні пахвові лінії
8. Права і ліва лопаткові лінії
9. Права і ліва прихребтові лінії
10. Задня серединна лінія.
Орієнтирами, крім ребер і ліній, є ключиці, груднина, її ручка, кут Людовіка, над- і підключичні ямки, VII ребро (останнє із безпосередньо прикріплених своїм хрящем до груднини). Ззаду орієнтирами є остистий відросток VII шийного хребця, лопаткові ості (відповідають III ребру), нижні кути лопаток (відповідають VII ребру).
Джерелом звуку є приведений у стан коливання предмет, що спричиняє в своєму оточенні утворення відповідних хвиль. Ці хвилі доходять до вуха, в якому виникає відчуття звуку. Наприклад, удар м'якушем пальця по поверхні грудної клітки зумовлює виникнення її коливань, які передаються на органи, що в ній лежать, і спричиняють власні коливання цих органів. Коливання органів передаються на грудну клітку, від неї на оточуюче повітря і нарешті доходять до органа слуху обстежуючого.
Виникнення коливань під час вистукування і характер перкуторного звуку залежать від:
· сили удару
· величини поверхні, що вистукується
· властивостей тканин перкутованих органів (еластичність, напруження, повітряність).
Коливання тканин, спричинені сильним перкуторним ударом, поширюються по поверхні досліджуваної ділянки в різні боки на відстань 4—6 см, а вглиб — на відстань до 7 см. Така перкусія називається г у ч н о ю, або глибокою.
Під час слабкого удару коливання тканин поширюється в різні боки на відстань 2—3 см, натомість у глибину — на відстань 4—5 см. Цей спосіб називають т и х о ю, або поверхневою, перкусією.
Порівняльна перкусія – це вистукування симетричних ділянок грудної клітки. Топографічну перкусію застосовують для визначення меж органів – легенів, печінки, селезінки і абсолютної серцевої тупості.
Властивості перкуторного звуку
Перкуторні звуки оцінюють за такими фізичними властивостями:
· сила (гучність)
· тривалість
· висота
· відтінок (тембр)
При однаковій силі перкусійного удару орган, що містить повітря (легені, шлунок, кишки), дає гучний звук, а безповітряний орган (серце, печінка, м'яз) — тихий.
Великі порожнини легенів дають перкуторний звук більш гучний, ніж малі порожнини. Гучний звук називається також ясним, а тихий — тупим. Крім того, відрізняють ще притуплений, або вкорочений, звук — проміжний між ясним і тупим звуком. У нормі такий звук визначається над ділянками серця і печінки, вкритими легенями (зони відносної тупості).
Тривалість звуку, тобто коливань, може бути довгим або коротким. Під час вистукування повітряних органів (легені, шлунок, кишки) виникає довгий перкуторний звук, безповітряних (м'язи, серце, печінка, селезінка) — короткий.
Висота звуку залежить від частоти коливань і щільності (напруження) тканини. Під час перкусії органи щільної консистенції (безповітряні) дають високий звук, повітряні — низький. Високий перкуторний звук відзначається в зоні ущільнення легеневої тканини — за наявності запального інфільтрату, пухлини, інфаркту тощо, а також за наявності рідини в плевральній порожнині. Тихий (тупий) і короткий звук звичайно є високим.
У разі збільшення повітряності легенів і значного зниження еластичного напруження легеневої тканини, що відзначається за наявності емфіземи легенів, над грудною кліткою визначається гучний і низький (глибокий) перкуторний звук, подібний до звуку, що виникає під час постукування по порожній коробці. Звідси такий звук отримав назву коробкового.
За відтінком (тембром) перкуторні звуки поділяють на тимпанічні й нетимпанічні. В деяких випадках перкуторний звук має ознаки тону, подібного до звуку, що виникає під час удару по барабану. Такий звук називається тимпанічним. Він утворюється під час постукування над закритими просторами, що містять повітря і оточені стінками, напруження яких низьке.
У фізіологічних умовах під час перкусії тимпаніт виникає над гортанню, трахеєю, шлунком і кишками. В патологічних умовах тимпанічний звук може відзначатись над легеневими порожнинами та виникати у разі пневмотораксу. Звичайно тимпаніт вдається виявити під час вистукування над гладкостінними порожнинами, розташованими неглибоко в легеневій тканині, діаметр яких не менший за 2,5— 3 см.
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1097 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|