АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальний огляд

Під час загального огляду насам­перед слід визначити:

· тяжкість стану хворого

· звернути увагу на положен­ня хворого

· зміни кольору шкіри

За наявності тяжких ступенів задишки хворі набувають вимушеного положення сидячи з опущеними вниз ногами — ортопное. У такій позі більша кількість крові затримується в судинах нижніх кінцівок, внаслідок чого знижується об'єм циркулюючої крові, дещо зменшується застій у малому колі кровообігу і поліпшується вентиляція легенів.

Хворі на ексудативний перикардит звичайно сидять, нахилившись допереду.

Під час розвитку різних захворювань серця спостерігаються зміни кольору шкіри. Найчастіше з'являється ціаноз – синюшне забарв­лення шкіри, що є ознакою недостатності кровообігу. Виникнення ціа­нозу зумовлене підвищенням у крові вмісту відновленого гемоглобіну внаслідок надмірного поглинання кисню крові тканинами під час спо­вільнення кровотоку. Ціаноз, найбільше виражений на губах, кінчику носа, вушних раковинах, на пальцях рук і ніг, називається акроціанозом. Коли кисневе голодування вини­кає в результаті недостатньої артеріалізації крові в малому колі крово­обігу, ціаноз має поширений характер — центральний ціаноз; частіше він спостерігається у хворих із захворюваннями легенів. Ступінь вираженості ціанозу буває різним: від ледве помітної синюшності до темно-синього забарвлення. Особливо різкий ціаноз спостерігається у хворих з природженими вадами серця за наявності артеріовенозного сполучення — так звані сині вади.

У хворих з аортальними вадами шкіра і видимі слизові оболонки відрізняються виразною блідістю.

У хворих на затяжний інфекційний ендокардит з'являється своєрідне забарвлення шкіри, яке порівнюють з кольором кави з молоком.

При недостатності кровообігу у хворих виникають набряки. У хворих, які ходять, набряки спочатку з'являються в ділянці кісто­чок, на тильній поверхні стоп, на гомілках. Якщо хворі перебувають на ліжковому режимі, набряки розташовуються в попереку, на крижах. У разі вираженої недостатності кровообігу набряки можуть поширюва­тись на все тіло, причому набрякова рідина накопичується в порожни­нах — плевральних (гідроторакс), черевній (асцит), у перикардіальній (гідроперикард). Такі поширені набряки називаються анасаркою. Для визна­чення динаміки набряклості, крім огляду, систематично контролюють масу тіла хворих і паралельно враховують кількість випитої за добу ріди­ни і виділеної сечі.

За наявності деяких захворювань серцево-судинної системи іноді мо­жуть виникати і місцеві набряки. Так, у разі стиснення верхньої порож­нистої вени, наприклад у хворих на ексудативний перикардит або з аневризмою дуги аорти, можуть набрякати обличчя, шия, плечовий пояс — набряк у вигляді пелерини або так званий комір Стокса. У разі тромбофлебіту вен гомілки або стегна набрякає лише уражена кінцівка.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 703 | Нарушение авторских прав