АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дослідження крові

Дослідження згортальної системи крові

Коагуляційні проби, які дозволяють оцінити стан згортальної системи в цілому:

1. Визначення часу згортання крові користуються способом Лі-Уайта.

У нормі взята з вени кров, підігріта в пробірці на водяній бані при температурі 37°С, через 5-10 хв згортається. При гострому гнійному запа­ленні, крупозній пневмонії, дифтерії, та ін. час згортання крові скорочується. При гемофілії А збільшується до декількох годин, значно подовжується він при тяжких захворюваннях печінки.

2 Визначення тривалості кровотечі за Дюке характеризує час спонтан­ної зупинки кровотечі після ушкодження дрібних судин. Пучку пальця або мочку вуха хворого проколюють скарифікатором на глибину 3 мм. Кров, що самостійно виділяється, кожні 30с знімають фільтрувальним папером. Проміжок часу від появи першої краплі крові до припинення забарвлення нею фільтрувального паперу і є час тривалості кровотечі. У нормі він стано­вить 2-4 хв. При тромбоцитопенії час кровотечі значно збільшується, а при порушенні тонусу капілярів стає більшим розмір крапель крові.

3. Ретракція кров'яного згустка характеризує кількість і активність тромбоцитів. Індекс ретракції в нормі становить 0,3-0,5.

4. Проба на резистентність стін­ки капілярів.

а) симптом джгута (Кончаловського-Румпеля-Леєде). На передпліччя об­стежуваного накладають джгут. У нормі через 3 хв на шкірі передпліччя з'явля­ються петехії; якщо вони виявляються раніше – проба позитивна. Можна замість джгута накласти манжету від тонометра при тискові 100 мм рт. ст (13,3 кПа). Проба вважається позитивною, якщо петехій буде більше однієї на 1 см² шкіри;

б) симптом щипка при підвищеній ламкості капілярів у місці щипка ви­никає геморагічна пляма, що поступово збільшується і стає інтенсивнішою;

в) молоточковий симптом поява синців у місці перкусії неврологіч­ним молоточком.

Перераховані симптоми бувають позитивними при тяжких інфекцій­них хворобах, хворобі Верльгофа, уремії, лейкозах, отруєнні фос­фором, алергічних реакціях.

Для визначення активності І фази згортання крові користуються на­ступними тестами:

1. Час рекальцифікації плазми крові: вимірюється час, протягом якого плазма хворого, до якої додали оксалат кальцію у співвідношенні 9:1, згортається після додавання до неї хлориду кальцію. Нор­мальний час рекальцифікації складає 60-70 с;

2. Тест споживання протромбіну (протромбіновий час за Квіком): характеризує активність тих факторів, які використовують протромбін в процесі утворення тромбіну. Нормальний протромбіновий час становить 12-18 с.

Оцінку активності II фази згортання крові здійснюють шляхом визна­чення протромбінового індексу, толерантності плазми до гепарину.

1. Протромбіновий індекс – це співвідношення протромбінового часу плазми донора до плазми хворого, виражене у відсотках. Нормальні показ­ники становлять 80-100 %;

2. При дослідженні толерантності плазми до гепарину визначають час згортання плазми при додаванні до неї гепаринкальцієвої суміші. При схиль­ності до тромбоутворення толерантність плазми до гепарину збільшуєть­ся, час згортання плазми крові скорочується. При геморагічному синдромі зміни будуть протилежними. Нормальні показники становлять 7-11 хв.

Визначення кількісного вмісту фібриногену дозволяє оцінити ІІІ фазу гемокоагуляції. Нормальні показники фібриногену плазми: ваговим методом – 2-4 г/л, колориметричним – 2,5-3,0 г/л.

Уявлення про стан антизгортальної системи крові у двох її ланках – антикоагулянтній і фібринолітичній – можна отримати на основі дослідження вмісту вільного гепарину, антитромбіну III та фібринолітичної активності крові.

Нормальні показники антитромбіну III становлять (100±10) %.

Визначення обміну заліза має значення в діагностиці анемій. Досліджу­ють вміст у сироватці крові:

ü сироваткового заліза (норма 12,5-30,4 мкмоль/ л)

ü трансферину (норма 2,3-4,0 г/л)

ü феритину (норма 12-235 мкг/л)

ü загаль­ної залізозв'язуючої здатності крові (норма 3-4 мг/л або 54-72 мкмоль/л).

Ці показники будуть зменшуватись вже при латентному дефіциті заліза, коли клінічних проявів залізодефіцитної анемії ще немає. Зростання показників обміну заліза буває при надмірному руйнуванні еритроцитів (апластичні і гемолітичні анемії, В₁₂-дефіцитна анемія).

Застосовують також десфералову пробу, що полягає у зв'язуванні заліза десфералом і виведенні його з організму досліджуваного з сечею. Після введення 500 мг десфералу внутрішньовенно у хворих на залізодефіцитну анемію вміст заліза в сечі буде меншим від норми – у здорових з сечею за добу виводиться 0,8-1,8 мг заліза.

Дослідження кісткового мозку, лімфовузлів, селезінки. Прижиттєве дослідження морфологічної структури кісткового мозку, печінки, селезінки здійснюють шляхом пункційної біопсії. Дослідження складу кісткового мозку проводять методом стернальної пункції. Точніші дані про склад кісткового мозку дає трепанобіопсія.

Методика стернальної пункції. Після анестезії шкіри, підшкірної основи та окістя голкою Касірського (коротка товстостінна голка з мандреном і щитком, що запобігає надто глибокому її проникненню), роблять прокол груднини на рівні II-III міжребер'я по серединній лінії строго перпендикулярно. Встановивши обмежувальний щиток на 5 мм від поверхні шкіри, проколюють зовнішню пластину груднини до відчуття провалу. Мандрен витягують, на голку насаджують сухий шприц ємністю 10-20 мл, в який обережно відсмоктують 0,5 - 1,0 мл кісткового мозку. Вміст шприца виливають на годинникове скло, вибирають грудочки кісткового мозку, кладуть їх на предметне скло і, обережно роздушуючи, роблять маз­ки.

Для отримання трепанобіоптату спеціальну голку троакар вводять в гребінь клубової кістки і відрізають її стовпчик з кістковомозковою тка­ниною. Перевага методу полягає в тому, що в гістологічних препаратах з трепанобіоптату зберігається структура кісткового мозку, немає домішок крові.

При дослідженні пунктату і трепанату кісткового мозку шляхом мікроскопії можна виявити порушення дозрівання клітин. Ці зміни в кістковому мозку з'являються значно раніше і є більш чіткими, ніж в периферичній крові.

Ряд гемобластозів для встановлення діагнозу вимагає дослідження пунктату лімфатичних вузлів. Пункцію здійсню­ють без анестезії, простою ін'єкційною голкою, надітою на 10-грамовий шприц. Пунктат виливають на годинникове скло і роблять мазки.

При необхідності проводять також пун­кцію селезінки для морфологічного та бактеріологічного дослідження її паренхіми.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2618 | Нарушение авторских прав