АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ОПИТУВАННЯ ПАЦІЄНТА

Прочитайте:
  1. II.1. Методика проведения сеанса
  2. IV. Методика
  3. А. Методика
  4. А. Методика
  5. Адгезивные системы. Классификация. Состав. Свойства. Методика работы. Современные взгляды на протравливание. Световая аппаратура для полимеризации, правила работы.
  6. Анатомо-физиологические особенности кожи, подкожной клетчатки, лимфатических узлов. Методика обследования. Семиотика.
  7. Анатомо-физиологические особенности органов дыхания у детей. Методика исследования
  8. Анатомо-физиологические особенности органов дыхания у детей. Методика обследования. Семиотика.
  9. Анатомо-физиологические особенности органов кровообращения. Методика обследования. Семиотика.
  10. Анатомо-физиологические особенности органов пищеварения у детей. Методика исследования

Обстеження хворого починають з розпитування, метою якого є отримання від хворого даних про його хворобу та пов'язані з нею відчуття. Розпитування хворого називається також збиранням анам­незу. Під час розпитування хворий по па­м'яті на підставі власних спогадів розповідає про свою хворобу та її прояви, які він сам у себе спостерігає і відчуває.

Сукупність усіх відомо­стей, одержаних під час розпитування хворого, називають анамнезом.

Розпитування має дуже важливе значення і є першим етапом ознайом­лення лікаря з пацієнтом. Хоча анамнестичні дані, отримані шляхом роз­питування хворого, певною мірою носять суб'єктивний характер, од­нак вони відіграють значну роль у встановленні діагнозу.

Фельдшер повинен оволодіти методами розпитування і користуватися ними так само, як і способами об'єктивного дослідження. Для оволодіння методикою опитування необхідно мати певний запас медичних про­фесійних знань, щоб зуміти не лише задавати хворому питання, але і об'єктивно оцінити його відповіді та використати їх у діагностичному аспекті.

Той, хто обстежує хворого (фельдшер або студент-медик), повинен своєю поведінкою привернути до себе хворого вже з перших хвилин контакту з ним. Лише в атмосфері довір'я хворого до фельдшера можна спо­діватися на те, що хворий на всі задані йому питання буде відповідати з охотою, вичерпно, без приховування проявів хвороби чи епізодів свого життя.

Питання, які торкаються інтимних сторін життя, можуть бенте­жити хворого. Наприклад, зовсім нелегко отримати правильну відповідь на питання, чи опитуваний хворів на венеричні хвороби, чи зловживає алкогольними напоями, чи вживає наркотики. Особистий такт, лагідна і спокійна поведінка, прояви співчуття фельдшера у ставленні до хворого звичайно викликають довір'я та значною мірою полегшують розпиту­вання, розширюють його обсяг.

Разом з тим надто офіційна, а тим паче нетактовна поведінка фельдшера з хворим, неуважне ставлення до його роз­повіді про переживання в зв'язку з хворобою можуть підірвати довіру хворого до фельдшера і таким чином звести збирання анамнезу до суто фор­мальної, механічної реєстрації фактів, позбавлених глибокого сенсу і діагностичного значення.

На початку розмови з фельдшером хворому завжди треба дозволити висло­витися самому в довільній формі про свої відчуття та все, що його тур­бує. Фельдшер повинен вислухати розповідь хворого з увагою, не перериваю­чи потік його думок, що дасть можливість не тільки зорієнтуватися у суб'єктивних проявах хвороби, але і у психоемоційному стані та інтелек­туальному розвитку пацієнта. Однак здебільшого хворі не вміють як слід викласти відомості про стан свого здоров'я та відчуття, пов'язані з зах­ворюванням, з приводу якого звернулися по лікарську допомогу. Тому розпитувач не повинен обмежуватися лише пасивним вислуховуванням того, що сповіщає сам хворий, але брати активну участь у розмові, ставити додаткові цілеспрямовані запитання з метою уточнення відомо­стей хворого, розпитувати пацієнта в певній послідовності та порядку.

Потрібно пам'ятати, що під час навідних запитань хворому не слід підка­зувати й нав'язувати відповіді. Фельдшер зобов'язаний об'єк­тивно і неупереджено ставитися до всіх відомостей, отриманих від хво­рого під час розпитування. У разі втрати фельдшером об'єктивності щодо даних анамнезу виникає ризик встановлення упередженого, як правило хибного, діагнозу.

Крім того, невміле ведення розпитування, зокрема нав'язування фельдшером хворому відповідей, надмірне зосеред­ження уваги на деяких проявах хвороби може заподіяти значну шкоду пацієнту і навіть зумовити розвиток ятрогенного захворювання.

Розумно проведена роз­мова з хворим може не лише сприяти правильному розпізнаванню зах­ворювання, але і позитивно вплинути на психічний стан та самопочуття хворого, тобто виявляти психотерапевтичну дію. Під час розпитування лікар повинен створити собі уявлення про психічний стан і особистість хворого, його ставлення до своєї хвороби та пов'язаних з нею відчуттів.

Деякі особи перебільшують симптоми свого захворювання, нерідко надають великого значення навіть незначним, неістотним відчуттям. Така поведінка людини називається агравацією. Є суб'єкти, які навмисно, маючи на увазі певну мету, наприклад ухилення від військової служби чи судової відповідальності, подають фіктивні дані й у такий спосіб намагаються ввести лікаря в оману. Таку дію називають симуляцією, а осіб, які вдають із себе хворих, — симулянтами. Із сказаного зрозуміло, що лікар повинен критично оцінювати відомості, отримані під час роз­питування пацієнта, і таким чином застерегти себе від встановлення помилкового діагнозу.

Під час розпитування в кожному випадку треба дотримуватися індивідуального принципу, звертаючи увагу на особистість хворого, його поведінку, але завжди необхідно пам'ятати, що перед фельдшером хвора людина зі своїми суб'єктивними відчуттями, які вона пережи­ває внаслідок хвороби.

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 2927 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)