АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Огляд грудної клітки

Необхідно звернути увагу на її форму, симетричність, розташування ключиць, лопаток, стан над- і підключичних ямок, ви­значити тип дихання, його ритм і частоту, простежити під час дихання за рухами лопаток, плечового пояса, допоміжних дихальних м'язів. Ог­ляд краще проводити в положенні сидячи або стоячи. Хворий повинен бути роздягненим до пояса. Тіло його повинне бути рівномірно освітлене з усіх боків.

Форма:

- нормальна (ха­рактеризується тим чи тим конституційним типом);

- патологі­чна (при емфіземі легенів, рахіті, туберкульозі тощо).

Патологічні форми грудної клітки:

1. Емфізематозна – форма циліндрична або діжкоподібна, ребра йдуть горизонтально, епігастральний кут тупий, шия коротка, над- і підклю­чичні ямки згладжені, деколи випинаються.

Причини розвитку – хронічна емфізема легенів, тривалі тяжкі приступи бронхіальної астми.

2. Паралітична – видовжена, плоска, вузька, ребра йдуть косо вниз, міжребер'я розширені, епігастральний кут гострий, лопатки різко відстають від грудної клітки (крилоподібні), над- і підключичні ямки різко виражені. Причини розвитку – значне рубцювання легене­вої тканини або зморщування плеври, плевральні зрощення.

3. Рахітична – характеризується виступанням допереду груднини у вигляді гребеня (кіля), звідки вона отримала назву “курячі груди” або “кілеподібна грудна клітка”. Одночасно з цим у людей, які перенесли рахіт, у місцях переходу реберних хрящів у кістку (пальпуються лише в дитячому і юнацькому віці) спостерігається чоткоподібне стовщення.

4. Лійкоподібна – характеризується заг­либленням у нижній частині груднини, особливо в ділянці мечоподіб­ного відростка. Зустрічається як аномалія розвитку груднини.

5. Човноподібна – характеризується заглибленнями у верхній і середній частинах груднини і за своєю формою нагадує човен.

Зустрічається у хворих на захворювання спинного мозку — сирингомієлію.

Розвиток патологічної форми грудної клітки може бути зумовлений змінами конфігурації хребта внаслідок деформацій. Найчастіше зустріча­ються такі варіанти деформацій: сколіоз — викривлення хребта вбік, кіфоз — назад і їх комбінація — кіфосколіоз. Викривлення хребта вперед називається лордозом. Різкий ступінь кіфозу — горб — розвивається при туберкульозі хребців. Внаслідок цих деформацій змінюється положення легенів та органів се­редостіння, що згодом призводить до порушення функції дихання і крово­обігу.

Під час огляду грудної клітки необхідно також звернути увагу на місцеві однобічні чи двобічні випинання та западання.

Так, западання грудної клітки може свідчити про:

- зморщування легенів (туберкульоз, пневмо­склероз тощо)

- утворення плевральних спайок після перенесеного випі­тного плевриту, особливо гнійного.

Причиною випинання грудної клітки можуть бути:

- збільшення серця (серцевий горб)

- розширення аорти (аневризма)

- пухлини

- скупчення рідини (гідрото­ракс) або повітря (пневмоторакс) у плевральній порожнині.

В останньо­му випадку міжребер'я широкі і згладжені.

Під час огляду грудної клітки необхідно також звернути увагу на тип дихання, його частоту, глибину і ритм.

Типи дихання

Тип дихання може бути грудним (реберним), черевним (діафрагмальним) і змішаним.

У разі грудного типу ди­хання дихальні рухи здійснюються в основному за допомогою скорочен­ня міжреберних м'язів (більш властивий жінкам).

За наявності черевного типу дихання, який більш властивий чоловікам, основну участь у ди­ханні бере діафрагма.

Під час змішаного типу дихання дихальні рухи здійснюються одночасно за рахунок скорочення нижніх міжреберних м'язів і діафрагми. Цей тип дихання зустрічається в осіб старшого віку, у хворих на емфізему легенів, пневмосклероз (у разі ригідності грудної клітки і зниження еластичності легеневої тканини).

За наявності деяких хворобливих станів тип дихання може змінювати­ся. Так, грудний тип дихання часто переходить у черевний у разі уражен­ня легенів і плеври, переломів ребер, розвитку міжреберних невралгій та ін. Черевний тип дихання може переходити в грудний тип за наявності деяких захворювань черевних органів (перитоніт, асцит) та метеоризму тощо.

Частота дихання

У здорових людей число дихальних рухів за 1 хв становить 16—20.

Дихання може бути прискореним і спові­льненим.

Прискорене дихання – у здо­рових людей після фізичної праці та під час нервового збудження. Зви­чайно воно короткочасне.

Патологічне прискорене дихання ви­никає:

- при підвищенні температури тіла (подразнення дихального центру нагрітою кров'ю);

- різних захворюваннях легенів (пневмонія, туберку­льоз, рак, інфаркт, емфізема легенів тощо), за наявності яких змен­шується дихальна поверхня, а також зменшується в крові рівень кисню (гіпоксемія) і накопичується в ній вуглекислота (гіперкапнія);

- у хворих на захворювання серцево-судинної системи та тяжку анемію.

Сповільнене дихання спостерігається під час пе­ребігу всіх захворювань, які зумовлюють пригнічення функції дихально­го центру. Воно може відзначатись:

- при розвитку деяких тяжких захво­рювань головного мозку (пухлини, крововиливи в мозок)

- тяжких інфек­ційних хворобах

- уремії

- при ушкодженні печінки (внаслідок накопичення в крові токсичних продуктів)

- під час деяких отруєнь (наприклад, морфієм).

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1134 | Нарушение авторских прав