Огляд грудної клітки
Необхідно звернути увагу на її форму, симетричність, розташування ключиць, лопаток, стан над- і підключичних ямок, визначити тип дихання, його ритм і частоту, простежити під час дихання за рухами лопаток, плечового пояса, допоміжних дихальних м'язів. Огляд краще проводити в положенні сидячи або стоячи. Хворий повинен бути роздягненим до пояса. Тіло його повинне бути рівномірно освітлене з усіх боків.
Форма:
- нормальна (характеризується тим чи тим конституційним типом);
- патологічна (при емфіземі легенів, рахіті, туберкульозі тощо).
Патологічні форми грудної клітки:
1. Емфізематозна – форма циліндрична або діжкоподібна, ребра йдуть горизонтально, епігастральний кут тупий, шия коротка, над- і підключичні ямки згладжені, деколи випинаються.
Причини розвитку – хронічна емфізема легенів, тривалі тяжкі приступи бронхіальної астми.
2. Паралітична – видовжена, плоска, вузька, ребра йдуть косо вниз, міжребер'я розширені, епігастральний кут гострий, лопатки різко відстають від грудної клітки (крилоподібні), над- і підключичні ямки різко виражені. Причини розвитку – значне рубцювання легеневої тканини або зморщування плеври, плевральні зрощення.
3. Рахітична – характеризується виступанням допереду груднини у вигляді гребеня (кіля), звідки вона отримала назву “курячі груди” або “кілеподібна грудна клітка”. Одночасно з цим у людей, які перенесли рахіт, у місцях переходу реберних хрящів у кістку (пальпуються лише в дитячому і юнацькому віці) спостерігається чоткоподібне стовщення.
4. Лійкоподібна – характеризується заглибленням у нижній частині груднини, особливо в ділянці мечоподібного відростка. Зустрічається як аномалія розвитку груднини.
5. Човноподібна – характеризується заглибленнями у верхній і середній частинах груднини і за своєю формою нагадує човен.
Зустрічається у хворих на захворювання спинного мозку — сирингомієлію.
Розвиток патологічної форми грудної клітки може бути зумовлений змінами конфігурації хребта внаслідок деформацій. Найчастіше зустрічаються такі варіанти деформацій: сколіоз — викривлення хребта вбік, кіфоз — назад і їх комбінація — кіфосколіоз. Викривлення хребта вперед називається лордозом. Різкий ступінь кіфозу — горб — розвивається при туберкульозі хребців. Внаслідок цих деформацій змінюється положення легенів та органів середостіння, що згодом призводить до порушення функції дихання і кровообігу.
Під час огляду грудної клітки необхідно також звернути увагу на місцеві однобічні чи двобічні випинання та западання.
Так, западання грудної клітки може свідчити про:
- зморщування легенів (туберкульоз, пневмосклероз тощо)
- утворення плевральних спайок після перенесеного випітного плевриту, особливо гнійного.
Причиною випинання грудної клітки можуть бути:
- збільшення серця (серцевий горб)
- розширення аорти (аневризма)
- пухлини
- скупчення рідини (гідроторакс) або повітря (пневмоторакс) у плевральній порожнині.
В останньому випадку міжребер'я широкі і згладжені.
Під час огляду грудної клітки необхідно також звернути увагу на тип дихання, його частоту, глибину і ритм.
Типи дихання
Тип дихання може бути грудним (реберним), черевним (діафрагмальним) і змішаним.
У разі грудного типу дихання дихальні рухи здійснюються в основному за допомогою скорочення міжреберних м'язів (більш властивий жінкам).
За наявності черевного типу дихання, який більш властивий чоловікам, основну участь у диханні бере діафрагма.
Під час змішаного типу дихання дихальні рухи здійснюються одночасно за рахунок скорочення нижніх міжреберних м'язів і діафрагми. Цей тип дихання зустрічається в осіб старшого віку, у хворих на емфізему легенів, пневмосклероз (у разі ригідності грудної клітки і зниження еластичності легеневої тканини).
За наявності деяких хворобливих станів тип дихання може змінюватися. Так, грудний тип дихання часто переходить у черевний у разі ураження легенів і плеври, переломів ребер, розвитку міжреберних невралгій та ін. Черевний тип дихання може переходити в грудний тип за наявності деяких захворювань черевних органів (перитоніт, асцит) та метеоризму тощо.
Частота дихання
У здорових людей число дихальних рухів за 1 хв становить 16—20.
Дихання може бути прискореним і сповільненим.
Прискорене дихання – у здорових людей після фізичної праці та під час нервового збудження. Звичайно воно короткочасне.
Патологічне прискорене дихання виникає:
- при підвищенні температури тіла (подразнення дихального центру нагрітою кров'ю);
- різних захворюваннях легенів (пневмонія, туберкульоз, рак, інфаркт, емфізема легенів тощо), за наявності яких зменшується дихальна поверхня, а також зменшується в крові рівень кисню (гіпоксемія) і накопичується в ній вуглекислота (гіперкапнія);
- у хворих на захворювання серцево-судинної системи та тяжку анемію.
Сповільнене дихання спостерігається під час перебігу всіх захворювань, які зумовлюють пригнічення функції дихального центру. Воно може відзначатись:
- при розвитку деяких тяжких захворювань головного мозку (пухлини, крововиливи в мозок)
- тяжких інфекційних хворобах
- уремії
- при ушкодженні печінки (внаслідок накопичення в крові токсичних продуктів)
- під час деяких отруєнь (наприклад, морфієм).
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1131 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
|