АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Печінка і жовчевивідні шляхи (гепатобіліарна система)

Біль при захворюваннях печінки виникає при втягненні в патологічний процес гліссонової капсули або при її швидкому розтягненні, при запаленні жовчного міхура і жовчних проток, а також при їх розтягненні й спазмі. Він в основному локалізується в правому підребер'ї, пов'язаний з вжи­ванням їжі (виникає після вживання жирної і смаженої їжі) та глибоким ди­ханням. Особливо гострим буває біль при спазмі м'язів жовчного міхура, проток або закупорці їх каменем (жовчна або печінкова коліка).

Жовтяниця – її поява зумовлена накопиченням у крові та тканинах жовчних пігментів. При невеликому збільшенні вмісту білірубіну в тканинах можливе лише незначне пожовтіння склер (субіктеричність).

Свербіння шкіри може тривати дуже стійко протягом багатьох місяців, навіть років; в гострих випадках з'являється на декілька днів або навіть годин; турбує хворих здебільшого вночі. Свербіння пояснюють накопиченням у крові жовчних кислот, які подразнюють чутливі нервові закінчення шкіри.

Диспепсичні розлади – зниження апетиту, гіркий смак в роті, зригування, нудота, блювання, метеоризм, бурчання в животі, проноси, закрепи об'єднуються в так званий диспепсичний синдром.

Підвищення температури тіла частіше спостерігається при запальних захворюваннях жовчного міхура і жовчних шляхів, при абсцесі й раці печінки, гепатиті, активному цирозі.

Збільшення розміру живота може бути наслідком значного метеоризму, гепато- і спленомегалії, накопичення в че­ревній порожнині асцитичної рідини (асцит) в результаті утрудненого відпливу крові з кишечника (найчастіше трапляється при цирозі). Асцитична рідина являє собою ультрафільтрат плазми.

ОГЛЯД ПАЦІЄНТІВ ЗАГАЛЬНИЙ ТА МІСЦЕВИЙ

Оглядаючи хворого із захворюваннями шлунка, звертають увагу на ходу, поставу і позу, в якій находиться обстежуваний. Наприклад, при гострому гастриті хворий лежить на боці з підігнутими під себе ногами.

При захворюваннях кишечника шкіра і видимі слизові можуть бути бліді із землистим (злоякісні пухлини кишок) чи жовтяничним відтінком (внаслідок розвитку анемії) при кровотечі, порушеннях процесів всмокту­вання і гравлення в кишечнику. Маса тіла часто знижена, часом спостерігають кахексію (рак, синдром порушеного всмоктування).

При тривалих проносах шкіра суха, її тургор знижений.

Оглядаючи порожнину рота, звертають увагу на стан губ, язика, зубів, слизової оболонки ротової порожнини, глотки, а також на запах з рота.

Спочатку дивляться на колір губ, їх вологість, чи є тріщини, висипання (герпес), виразкування кутів рота (хейлоз). Далі оглядають язик, попросивши хворого висунути його. У здорової людини він вологий, рожевий, чистий.

При різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту язик буває обкладений білим нальотом в тій чи іншій мірі. При хронічних гастритах з високою кислотністю виявляють гіперпластичний глосит, при низькій кислотності – атрофію сосочків язика (лакований язик). Сухий, як щітка, язик спостерігають при перитоніті.

Пухкі і кровоточиві ясна характерні для гіпо- і авітамінозу С.

Неприємний запах з рота під час дихання може бути результатом пато­логічних процесів у порожнині рота, носовій порожнині, шлунку (гнильні процеси, розпад ракової пухлини), кишечнику (кишкова непрохідність).

Огляд живота. Оглядаючи живіт, звертають увагу на його форму, властивості черевної стінки та її рухи.

У здорової людини живіт дещо вип'ячений, права і ліва його половини є симетричними, пупок не втягнутий і не вип'ячений, реберні дуги виступа­ють незначно. Залежно від конституції обстежуваного можуть бути деякі особливості: в астеніків живіт більш втягнутий, реберні дуги виражені чіткіше, у гіперстеніків навпаки.

Наявність рубців може вказувати на проведені оперативні втручання (резекція шлунка).

Розширення вен живота ("голова медузи") свідчить про портальну гіпер­тензію (цироз печінки).

Пігментація виникає в місцях тривалого використання грілок при бо­лях у різних відділах живота.

Огляд хворого із патологією підшлункової залози дозволяє виявити знижен­ня маси тіла, наявність жовтяниці із слідами розчухів, геморагій.

При гос­трому панкреатиті шкіра бліда. Для довготривалого перебігу хвороби характерна суха шкіра, зниження її тургору.

Огляд шкіри і слизових оболонок при захворюваннях печінки дає можливість виявити жовтяницю – оглядають при денному освітленні в певній послідовності: склери очей, нижня поверхня язика, м'яке піднебіння, долоні, підошви, шкіра тулуба.

Для справжньої жовтяниці характерне жовтяничне забарвлення шкіри і сли­зових, для несправжньої, яка виникає при тривалому прийманні медика­ментів (акрихіну, риванолу, каротину) – лише шкіри.

Інколи при огляді можна виявити блідість (анемізація внаслідок крово­теч), сіро-бурий колір шкіри (характерний для гемохроматозу "бронзового діабету" або пігментного цирозу печінки), місцеву гіперпігментацію шкіри правого підребер'я (внаслідок частого прикладання грілки).

Огляд шкіри може виявити розчухи (результат свербіння при жовтяниці), висипання на шкірі (петехії, крововиливи внаслідок геморагічного діатезу), ксантоми (внутрішньошкірне відкладання холестерину у вигляді бляшок), судинні зірочки (телеангіектазії) – пульсуючі ангіоми, розширення кінцевих відділів ка­пілярів; печінкові долоні (симетричне почервоніння долонь в ділянці тенара і гіпотенара і підошов, пов'язане з недостатнім руйнуванням естрогенів), гінекомастію (збільшення у чоловіків грудних залоз), порушення росту волосся на підборідді, грудях, лобку.

При огляді порожнини рота можна виявити явища ангулярного сто­матиту (запалення слизової оболонки і шкіри в куточках рота), характерні для гіповітамінозу групи В.

Огляд живота проводять у вертикальному і гори­зонтальному положеннях. При цьому можна виявити його збільшення за рахунок асциту (у вертикальному положенні він відвислий, пупок вип'ячений; у горизон­тальному – розпластаний, з випинанням бокових відділів, типу "жаб'ячого" живота), наявність розши­реної венозної сітки на шкірі передньої черевної стінки („голова медузи", ознака портальної гіпертензії, анастомози між системами ворітної, верхньої і нижньої порожнистих вен), випинання у правому (за рахунок значного збільшення печінки) і лівому (збільшення селезінки) підребер'ях.

ПАЛЬПАЦІЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (ПОВЕРХНЕВА ТА ГЛИБОКА), МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТА ЇЇ ПОСЛІДОВНІСТЬ

Розрізняють два види пальпації живота: поверхневу і гли­боку. Глибока пальпація проводиться після поверхневої.

Для проведення пальпації:

· обстежуваний сідає з правого боку від хворого на кріслі, рівень якого приблизно збігається із рівнем ліжка, обличчям до об­стежуваного;

· пацієнт повинен лежати на жорсткій постелі з максимально розслабленими м'язами передньої черевної стінки і дещо зігнутими в колінах ногами, руки витягнуті вздовж тіла; голова лежить на невисокій подушці чи просто на ліжку;

· живіт необхідно оголити повністю (від мечоподібного відростка до лона);

· руки дослідника повинні бути сухи­ми, теплими, чистими, нігті – коротко підрізаними;

· хворий повинен дихати рівно і спокійно, краще ротом;

· приміщення повинно бути теплим.

Методика поверхневої пальпації.

Досліджуючий кладе кисть правої руки на живіт хворого, дещо зігнувши пальці і поступово, обережно, по­верхнево пальпаторно обстежує всі відділи живота. Пальпацію розпочинають з лівої пахової ділянки (при відсутності скарг хворого на біль у ній). Далі руку переносять на симетричну ділянку протилежного боку і натискують з тією ж силою. Потім пальпуючу руку знову переміщають на лівий бік і кладуть на 4-5 см вище, ніж першого разу, і т. д., аж до епігастральної ділянки (зліва та справа від серединної лінії). Болючу ділянку потрібно промацувати останньою. У здорової людини при поверхневій пальпації ніяких больових відчуттів не виникає, напруження м'язів черевної стінки є незначним і симетричним з обох сторін.

Глибоку пальпацію прово­дять за методом В. П. Образцова і М. Д. Стражеска.

Перший момент – розміщення пальців.

Другий момент – зсування шкіри.

Третій момент – заглиблення пальців у черевну порожнину. На видиху поступово заг­либлюють руку у порожнину живота і дохо­дять до задньої черевної стінки.

Четвертий момент – ковзні рухи руки по досліджуваному органу.

Пальпацію органів черевної порожнини треба проводити у певнійпо­слідовності:

· сигмоподібна кишка

· сліпа кишка

· кінце­вий відділ клубової кишки

· червоподібний відросток

· висхідна та низхідна частини ободової кишки

· шлунок

· поперечно-ободова кишка

· печінка

· підшлункова залоза

· селезінка

· нирки.

Так обстежують кожного хворого, незалежно від того, яке захворювання у нього підозрюють.

Після проведення пальпації у горизонтальному положенні хворого про­водять промацування живота у вертикальному положенні. Це дає мож­ливість краще пропальпувати епігастральну ділянку, бокові відділи черев­ної порожнини.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1650 | Нарушение авторских прав