АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення типу реакції на фізичне навантаження

Прочитайте:
  1. АБСОЛЮТНА СИЛА ЖУВАЛЬНИХ М'ЯЗІВ, ЖУВАЛЬНИЙ ТИСК ТА МЕТОДИ ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ
  2. Алергійні реакції I типу за Кумбсом і Джеллом – анафілактичні реакції.
  3. Алергійні реакції III типу за Кумбсом і Джеллом - імунокомплексні реакції.
  4. Алергія: етіологія, патогенез, класифікація алергічних реакціїй і їх характеристика.
  5. АНАТОМО-ФУНКЦЮНАЛЬНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ МІЖКОМІРКОВОЇ ВИСОТИ
  6. Визначення
  7. ВИЗНАЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ З КАЛОРІЙНОСТІ ТА ПОВНОЦІНОСТІ РАЦІОНІВ.
  8. Визначення антинуклеарних антитіл, LE-клітин
  9. Визначення вільної рідини в черевній порожнині методом флюктуації або зиблення.
  10. Визначення вмісту гідроген пероксиду в розчині

Критерієм оцінки проби є збудливість пульсу, характер реакції артеріального тиску (АТ) на навантаження і час відновлення пульсу до початкової величини.

1. Збудливість пульсу – збільшення частоти пульсу відносно початкового значення, відзначене у відсотках (у нормі − 60–80 %);

2. Характер реакції артеріального тиску на навантаження – що виявляється одним із п’яти можливих типів;

3. Час повернення показників пульсу й АТ до початкового рівня, який у здорових осіб не має перевищувати 3 хвилини.

 

Виділяють 5 основних типів реакції серцево-судинної системи: нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний, дистонічний і східчастий (рис. 1).

1 2 3 4 5

 

Рис. 1. Типи реакції серцево-судинної системи на стандартну функціональну пробу з фізичним навантаженням:
1 – нормотонічний, 2 – гіпотонічний (астенічний),
3 – гіпертонічний, 4 – дистонічний, 5 – східчастий.

1. Для нормотонічного типу реакції властиве:

· прискорення частоти пульсу на 60–80 % (у середньому на 6–7 уд. за 10 с);

· помірне підвищення систолічного АТ до 30–50 %;

· помірне зниження діастолічного АТ на 10–15 % (5–10 мм рт. ст.), що зумовлено зменшенням загального периферичного опору внаслідок розширення судин периферичного судинного русла для забезпечення працюючих м’язів необхідною кількістю крові;

· значне підвищення пульсового АТ – на 80–100 % (що непрямо відображає величину серцевого викиду і свідчить про його збільшення).

Цей тип реакції вважається сприятливим, оскільки свідчить про адекватний механізм пристосування організму до фізичного навантаження. Збільшення хвилинного обсягу кровообігу під час такої реакції відбувається за рахунок оптимального і рівномірного збільшення ЧСС й ударного об’єму серця.

2. Для гіпотонічного (астенічного) типу реакції властиве:

· значне прискорення пульсу – більше 100 %;

· систолічний АТ при цьому незначно підвищується, не змінюється чи навіть знижується;

· діастолічний АТ частіше не змінюється чи навіть підвищується;

· пульсовий АТ частіше знижується, а якщо й підвищується, то незначно – всього на 12–25 %.

Цей тип реакції вважається несприятливим, оскільки механізм адаптації до навантаження незадовільний. Посилення кровообігу досягається переважно тільки за рахунок збільшення ЧСС при незначному ударному об’ємі серця (УОС), тобто серце працює малоефективно і з великими енерговитратами. Спостерігається частіше за все у осіб, що не займаються спортом, при вегето-судинних дистоніях за гіпотонічним типом, після перенесених захворювань, при перевтомі та перенапруженні у спортсменів.

Однак у дітей і підлітків цей тип реакції, при зниженні діастолічного АТ та нормальному періоді відновлення, вважається варіантом норми.

3. Для гіпертонічного типу реакції властиве:

· значне прискорення пульсу – більше 100 %;

· значне підвищення АТ систолічного – більше 60-80 %;

· певне підвищення АТ діастолічного – до 90 і вище мм рт. ст. або тенденція до підвищення;

· підвищення пульсового АТ (що в цьому випадку зумовлено підвищеним опором кровотоку в результаті спазму периферичних судин і свідчить про надто напружену діяльність міокарда);

· період відновлення суттєво уповільнений (більше 3-х хвилин).

Тип реакції вважається несприятливим у зв’язку з тим, що механізм адаптації до навантаження незадовільний. При значному збільшенні систолічного об’єму водночас з підвищенням загального периферичного опору в судинному руслі серце вимушено працювати з достатньо великим напруженням. Даний тип трапляється при схильності до гіпертонічних станів (у тому числі, при прихованих формах гіпертонії), вегето-судинних дистоніях за гіпертонічним типом, початкових і симптоматичних гіпертензіях, атеросклерозі судин, при перевтомі й фізичному перенапруженні у спортсменів.

Схильність до гіпертонічного типу реакції при виконанні інтенсивних фізичних навантажень може зумовити виникнення судинних «катастроф» (гіпертонічного кризу, інфаркту, інсульту тощо).

Слід також відзначити, що деякі автори виділяють як один із варіантів гіпертонічного, гіперреактивний тип реакції, для якого, на відміну від гіпертонічного, властиве помірне зниження діастолічного артеріального тиску. При нормальному періоді відновлення його можна вважати умовно сприятливим. Проте, все ж таки, цей тип реакції свідчить про підвищення реактивності симпатичного відділу вегетативної нервової системи (симпатикотонії), що є однією з початкових ознак порушення вегетативної регуляції серцевої діяльності й підвищує ризик виникнення патологічних станів під час виконання інтенсивних навантажень.

4. Для дистонічного типу реакції властиве:

· значне прискорення пульсу – більше 100 %;

· істотне підвищення систолічного АТ (іноді вище 200 мм рт. ст.);

· зниження діастолічного АТ до нуля («феномен нескінченного тону»), що триває протягом більше 2-х хвилин (тривалість цього феномену до 2-х хв вважається варіантом фізіологічної реакції);

· уповільнення періоду відновлювання.

Тип реакції вважається несприятливим і свідчить про надмірну лабільність системи кровообігу, що зумовлено різким порушенням нервової регуляції периферичного (мікроциркуляторного) судинного русла. Спостерігається при порушеннях з боку вегетативної нервової системи, неврозах, після перенесених інфекційних захворювань, часто у підлітків у пубертатному та препубертатному періодах, при перевтомі й перенапруженні у спортсменів.

5. Для східчастого типу реакції властиве:

· різке збільшення пульсу – більше 100 %;

· східчасте підвищення систолічного АТ, тобто систолічний АТ, виміряний безпосередньо після навантаження – на першій хвилині – нижче, ніж на другій або третій хвилинах періоду відновлення;

· уповільнений період відновлення.

Тип реакції вважається несприятливим, оскільки механізм адаптації до навантаження незадовільний. Він свідчить про послаблену систему кровообігу, нездатну адекватно й швидко забезпечувати перерозподіл кровотоку, необхідний для виконання м’язової роботи. Часто спостерігається у осіб похилого віку, особливо при захворюваннях серцево-судинної системи, після перенесених інфекційних захворювань, при перевтомі, при низькій фізичній підготовці, а також недостатній загальній тренованості у спортсменів.

Слід відзначити, що гіпотонічний, гіпертонічний, дістонічний і східчастий типи реакції вважаються патологічними типами реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Незадовільним також вважається нормотонічний тип реакції, якщо відновлення пульсу й АТ відбувається більше 3-х хвилин.


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 3668 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)