АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засоби і форми ФР, дозування фізичних навантажень. Лікувальну фізкультуру призначають після хірургічного лікування вогнища запалення, зменшення больового синдрому та поліпшення загального стану хворого

Лікувальну фізкультуру призначають після хірургічного лікування вогнища запалення, зменшення больового синдрому та поліпшення загального стану хворого, що наступає звичайно через 1–2 дні після операції.

Субфебрильна температура тіла й помірне підвищення ШОЕ, що відзначають у деяких хворих, не є протипоказаннями до призначення лікувальної фізкультури.

Методика занять ЛФК базується на періодах, що віддзеркалюють клінічний стан хворого та динаміку процесу загоєння післяопераційної рани.

Перший період – ранній післяопераційний – до зняття післяопераційних швів, триває приблизно 5–7 днів.

Стан післяопераційної рани в цей період характеризується розвитком фази гідратації та початком грануляцій.

У перший період засобами ЛГ вирішуються такі завдання:

- загальна тонізуюча дія і поліпшення психоемоційного стану хворого;

- посилення місцевого кровообігу, сприяння процесам гідратації в ділянці післяопераційної рани;

- запобігання розвитку порушень функцій мімічних і жувальних м'язів, утворенню контрактури скронево-нижньощелепного суглоба;

- профілактика порушень, пов’язаних з обмеженням рухової активності хворого.

У перші 2–3 дні після операції (тобто при постільному режимі) хворому рекомендується дренажне положення – лежати на боці розрізу, що сприяє поліпшенню природного відтікання рідини з післяопераційної рани та зменшує набряк м'яких тканин лиця.

Руховий режим – ліжковий, палатний.

Фізичні вправи у формі ЛГ; лікування положенням (що поліпшує відтік запального ексудату).

Інтенсивність і тривалість загального навантаження залежать від функціонального стану систем життєзабезпечення.

Спеціальні вправи для інтактних м'язів (з урахуванням локалізації запального процесу) – мімічних, жувальних, язика. Кожну вправу повторювати 5–6 разів поспіль кожні 2 години.

Загальнорозвиваючі – для дистальних і середніх відділів кінцівок у повільному темпі, 5–6 повторень, чергуючи з дихальними вправами 1:1, 2:1, тривалість 10–20 хв.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 645 | Нарушение авторских прав