АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічні зміни гемодинаміки при фізичних навантаженнях

Прочитайте:
  1. А)гостра прогресуюча, б) відносна стабілізація, в) остаточні зміни.
  2. Анатомо – фізіологічні особливості новонародженої дитини. Характеристика та ознаки.
  3. Анатомо-фізіологічні дані
  4. Анатомо-фізіологічні особливості кісткової системи. Профілактика і лікування хворих на рахіт.
  5. Анатомо-фізіологічні особливості кровотворної системи. Анемія у дітей раннього віку.
  6. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ
  7. Анатомо-фізіологічні особливості шкіри. Захворювання шкіри в новонародженої дитини
  8. Виконанні фізичних вправ
  9. Гіповітаміноз А, методи його виявлення, фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.
  10. Гіповітаміноз С, його основні симптоми та функціональні проби діагностики. Фізіологічні потреби, основні джерела надходження вітаміну.

Фізичне навантаження потребує суттєвого підвищення функції серцево-судинної системи, від якої значною мірою (зазвичай у тісному взаємозв’язку з іншими фізіологічними системами організму) залежить забезпечення працюючих м’язів достатньою кількістю кисню та видалення з тканин вуглекислоти й інших продуктів тканинного метаболізму.

Саме тому з початком м’язової роботи в організмі відбувається складний комплекс нейрогуморальних процесів, що призводять, з одного боку, внаслідок активізації симпатоадреналової системи, до підвищення основних показників системи кровообігу – частоти серцевих скорочень, ударного та хвилинного об’єму крові, системного артеріального тиску, об’єму циркулюючої крові тощо, а з іншого, зумовлюють зміни тонусу судин в органах і тканинах.

Зміни судинного тонусу виявляються в зниженні тонусу й, відповідно, розширенні судин периферичного судинного русла (переважно гемокапілярів) водночас зі збільшенням тонусу й звуженням мілких судин внутрішніх органів. Окреслені зміни тонусу судин забезпечують раціональний перерозподіл регіонального кровотоку між функціонально активними й неактивними при навантаженні органами. У функціонально активних органах кровообіг суттєво збільшується, наприклад, у скелетних м’язах у 15–20 разів (при цьому кількість функціонуючих гемокапілярів може зростати в 50 разів), в міокарді – в 5 разів, у шкірі (для забезпечення адекватної тепловіддачі) – у 3–4 рази, у легенях – майже в 2–3 рази.

У функціонально неактивних при навантаженні органах (печінці, нирках, мозку тощо) кровообіг значно зменшується. Якщо у стані фізіологічного спокою кровообіг у внутрішніх органах складає близько 50% хвилинного об’єму серця (ХОС), то при максимальному фізичному навантаженні він може знижуватись до 3–4 % від ХОС.


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1024 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)