 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ФУНКЦІОНАЛЬНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЖУВАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІВиконання основної функції жувальною системою залежить від низки чинників - наявності зубів, кількості пар зубів-антагоністів, ураження зубів карієсом, стану тканин пародонта та жувальних м'язів, нервово-рефлекторних зв'язків, складу слини, від кількості та консистенції їжі, і виражається жувальною ефективністю. Жувальні проби. Для вірогідного судження про функціональну здатність жувального апарату необхідні динамічні методи, які б ураховували стан усіх його елементів та всі рухи нижньої щелепи. Жувальна проба за Христіансеном. Christiansen у 1923 р. уперше зробив спробу вивчити жувальну ефективність зубо-щелепної системи, суть якої зводиться до жування трьох однакових циліндрів, вирізаних з кокосового горіха. Після 50 жувальних рухів хворий випльовує розмелені жувальними рухами горіхи в лоток. їх промивають, висушують за температури 100 °С протягом 1 год і просіюють через сита з отворами різних діаметрів. За кількістю частинок горіха, які не просіюються через сита, роблять висновок про жувальну ефективність. Жувальна проба Гельмана. У 1932 р. С.Є. Гельман модифікував жувальну пробу Христіансена. За методикою Гельмана жувальну ефективність визначають за часом, а саме 50 с дають хворому для жування 5 ядер мигдалю. Після 50 с він випльовує пережований мигдаль у приготовлену чашку, полоще рот перевареною водою. У ту ж чашку додають 8-Ю крапель 5 % розчину сули-ми і проціджують через марлеві серветки. Залишки мигдалю на серветках поміщають на водяну баню для просушування, після чого висушені частинки знімають із серветки і просіюють через сита. За наявності залишку в ситі його зважують і за допомогою пропорції визначають відсоток порушення ефективності жування, тобто визначення залишку до всієї маси жувальної проби. Жувальна проба за Рубіновим. Пробу, яку запропонував І.С.Рубінов (1957), називають ще фізіологічною жувальною пробою, оскільки жування продовжують до появи рефлексу ковтання. За методикою І.С.Рубінова про жувальну ефективність судять за часом пережовування 0,8 г лісового горіха. Запропонована методика не має недоліків, які притаманні пробам Христіансена та Гельмана. Жувальний ефект за О.М. Ряховським (1988) визначають за допомогою математичних законів роботи подрібнення (Бонда, Ріттенгера, Ніка-Кірпичо-ва). Суть методики полягає в наступному. Беруть 2 циліндри 20 % желатини, яка затверділа під дією 4% формаліну, діаметром 16 мм і об'ємом тестового матеріалу 4,2 см3. Величину жувального ефекту розраховують за законом Бонда. Для цього спочатку визначають середній діаметр частинок кожного класу ступеня подрібнення у разі жування тестового матеріалу, який промивається струменем води через систему сит з отворами з модулем класифікації у5 (діаметр найбільшого 14 мм, найменшого - 0,25 мм). Жувальна здатність - це корисна робота з подрібнення продукту жування, здійснена за одиницю часу, яка визначається відношенням величини жу- Обстеження хворого у клініці ортопедичної стоматології вального ефекту (А) до часу жування (t) і позначається у відносних одиницях за секунду. Необхідно зазначити, що використання у клініці ортопедичної стоматології статичних та функціональних методів дозволяє визначити стан зубо-ще-лепної системи, але їх не можна підміняти один одним, адже всі вони не є досконалими. Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1830 | Нарушение авторских прав |