АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПЛАСТИКА КОМІРКОВОГО ВІДРОСТКА І КОМІРКОВОЇ ЧАСТИНИ

Операція пластики коміркової частини вперше була проведена на без­зубій нижній щелепі, де за повної атрофії коміркової частини умови для фіксації повного знімного протеза вкрай незадовільні. А.Е.Верлоцький був першим, хто запропонував у 1941 р. таку операцію. У 1950 р. Г.Б.Брахман модифікував її, використовуючи для штучної коміркової частини свіжий труп­ний хрящ. Операції не набули поширення через багато причин та малоефек-тивності на практиці.

Не призвели до позитивних результатів і спроби використання металевих піднадкісткових імплантатів, які через деякий час доводилося видаляти через утворення грануляційної тканини та виникнення некрозу тканин. За даними літератури, найкращим видом імпантата є ендоосальний, але й до його викори­стання необхідно підходити диференційовано і дуже обережно.

Видалення піднебінного торуса хірургічним шляхом проводиться дуже рідко. У разі надмірно вираженого торуса на моделі його ізолюють фольгою для запобігання травматичному ушкодженню даної ділянки, а за умови проте­зування бюгельним протезом його можна обійти бюгелем спереду або ж ззаду на твердому піднебінні.

У період підготовки ротової порожнини до протезування часто доводить­ся ліквідовувати рубці та тяжі слизової оболонки. На слизовій оболонці рото­вої порожнини виділяють два види тяжів. До першого відносять вуздечку язи­ка, губ та тяжі слизової оболонки. Останні обмежують розмах рухів язика, щік і губ, вони є серйозною перешкодою для проведення знімного протезування. У разі повного знімного протезування такі тяжі заважають створенню замикаль­ного клапана, що призводить до погіршення фіксації протезів. До другого виду тяжів на слизовій оболонці ротової порожнини відносять рубці, які є наслідком перенесених операцій, опіків, поранень, системних захворювань. Оперативне лікування тяжів та рубців не є простим завданням і не завжди приносить бажа­ний успіх.

Є.І.Гаврилов (1960) запропонував метод висічення рубців по перехідній складці. Суть методу полягає у тому, що до оперативного втручання на щеле­пах знімають відбитки, проводять відливання моделей і на гіпсових моделях видаляють гіпс, який відображає тяжі, та проводять моделювання склепіння перехідної складки. За підготовленою моделлю виготовляють протез і після того проводять операцію. Епітелізація проходить під дією протеза, який вико­нує формувальну роль.

Нерідко доводиться висікати рухому слизову оболонку коміркового відро­стка. За формою вона нагадує гребінь півня з різним ступенем рухомості. У разі незначної гіпертрофії слизової оболонки можна розпочинати ортопедичне лікування без оперативного втручання. Якщо такий гребінь різко виражений, тоді проводять клиноподібне висічення зайвої тканини.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 754 | Нарушение авторских прав