АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова клітини

Клітина, як матеріальна основа спадковості, є основним структурним елементом рослинних і тваринних організмів, вона забезпечує їхнє відтворення, розвиток і життєдіяльність.

Одні клітини існують як самостійні елементарні біологічні системи, це одноклітинні організми – протозої, або найпростіші, до яких відносяться інфузорії, джгутикові, споровики, мікроспоридії. Більшість найпростіших живе у водоймах, приймають участь в їх самоочищенні і вони є досить добрим кормом для риб.

Інша група клітин існує у складі багатоклітинного організму, у якому вони забезпечують сукупність взаємодій між клітиною, тканинами і органами за участю системних регуляторних механізмів, зокрема нейрогуморальної регуляції.

Усі клітини побудовані за єдиною структурою і поділяються в залежності від наявності у них ядра на еукаріотичні та прокаріотичні.

Еукаріоти (від грецького εΰ – добре, цілком і κάρυον – горіх, ядро) – це одноклітинні та багатоклітинні рослинні та тваринні організми, у клітинах яких сформоване ядро.

Прокаріоти (πρό – попереду,раніше і κάρυον – горіх, ядро) – це доядерні організми, які на відміну від еукаріот не мають типово сформованого ядра і ядерної мембрани.

Розміри клітин дуже різноманітні, від декількох часток мікрометрів до декількох десятків сантиметрів (жовток яйця птиці). Незалежно від типу всі клітини мають генетичний вміст, який забезпечує реалізацію усіх метаболічних (обмінних) процесів та термін їх існування. В еукаріотичних клітинах генетична інформація окрім ядра розміщується і в окремих включеннях плазми – мітохондріях, пластидах, плазмідах тощо. Будова клітин різних видів організмів подібна, а їх функція залежить від генетичної інформації, яка працює [9, 22, 23, 24].

Все це дозволяє сформулювати основні цитогенетичні положення спадковості:

1. який би складний організм не був, він складається з клітин;

2. всі обмінні (метаболічні) процеси відбуваються у клітині;

3. всі обмінні процеси проходять під контролем генів.

Будова клітини. Тіло високорозвинених організмів складається із мікроскопічних клітин, які не дивлячись на маленькі розміри мають надзвичайно складну будову. Розраховано, що якщо зібрати яйцеклітини, з яких походить усе населення землі, то вони помістилися б у одній чайній чашці, і вода при цьому займала б більшу частину об’єму.

Підраховано, що людське тіло складається приблизно з 250 триліонів клітин. Мозок має приблизно 3 триліони клітин, ця кількість після народження не змінюється.

Термін „клітина” запропонував у 1665 році відомий англійський дослідник Р.Гук. Будова клітини за сучасними даними представлена на рис. 1.

Рис. 1. Будова клітини
1 – ядро: 2 – хроматин; 3 – ядерце; 4 – ядерна оболонка; 5 – ядерна пора; 6 – гладка ендоплазматична сітка; 7 – вакуоля; 8 – цитоплазма; 9 – рибосоми; 10 – цитоплазматична мембрана; 11 – мікротрубочки; 12 – лізосома; 13 – мітохондрії; 14 – центріолі; 15 – актинові волокна; 16 – шорстка ендоплазматична сітка; 17 – полірибосома; 18 – апарат Гольджі

Більшість клітин складається із двох основних частин – цитоплазми і ядра. Поверхня клітини вкрита оболонкою, клітинною мембраною, яка є своєрідним каркасом і зберігає форму клітини. Через мембрану до клітини потрапляють розчинні поживні речовини і виділяються з неї.

Ядро – це сферичне тіло, розташоване майже у центрі клітини. Ядро є своєрідним серцем і мозком клітини, тому що воно несе генетичний матеріал, який керує синтезом речовин, необхідних для здійснення функцій клітини і організму та для відтворення виду.

Внутрішній склад ядра становить каріолімфа (ядерний сік). У каріолімфі знаходяться одне або кілька ядерець, а також значна кількість молекул ДНК. У процесі мітотичного ділення клітини нуклеопротеїди спіралізуються і переходять у хромосоми.

Хромосоми (від грецького χρώμα – колір, забарвлення та σώμα –тіло) – це структури клітинного ядра, які забезпечують передавання спадкової інформації від клітини до клітини та від покоління до покоління. Вони утворюють хромосомний набір (каріотип). Кожний організм має чітко визначений за формою, розмірами і кількістю набір хромосом, який є ніби візитною карткою організму. Ядерце, як і цитоплазма, утворене в основному з рибонуклеїнових та специфічних білків. Воно є центром синтезу і організації рибонуклеопротеїдів. Під час поділу ядра ядерця зникають і з’являються лише на стадії телофази.

Хромосоми мають продовгувату форму з розміщеною у тій чи іншій ділянці перетинкою – центромерою.

У клітинах більшості організмів хромосоми можна бачити лише під час клітинного поділу. При завершенні мітозу вони починають витягуватись, доки не стають такими тонкими, що їх буває неможливо розрізнити за допомогою світлового мікроскопа.

Цитоплазма (від грецького ηύτος – клітина і πλάσμα – виділене,утворене)є основою клітини. У ній знаходяться і функціонують більшість клітинних органел, які зумовлюють життя клітини. Такі органели як апарат Гольджі, рибосоми, мітохондрії і лізосоми, мають чітко визначені функції, важливі для життєдіяльності клітини і всього організму.

Апарат Гольджі є у всіх клітинах, які мають протоплазму, і являє собою багатоярусну систему плоских мембранних мішечків. По периферії ці мішечки потовщуються й утворюють міхурчасті відгалуження. До складу апарату Гольджі обов’язково входить система мілких міхурців (везикул). Цей органоїд вперше спостерігав італійський гістолог Камілло Гольджі. Дослідженнями встановлено, що апарат Гольджі є первинним місцем синтезу молекул вуглеводів, які виконують важливі функції в організмі. Доведено, що білок, який синтезований із амінокислот у рибосомах, рухається до апарату Гольджі, де синтезовані із простих цукрів вуглеводи приєднуються до білкової молекули. Існує думка, що цей апарат у окремих клітинах є джерелом таких клітинних структур, як лізосоми.

Лізосоми (від грецького λύσις – розв’язування, розщеплення і σώμα –тіло) – це дрібні мембранні порожні кульки. Їх особливість – інтенсивне нагромадження гідролітичних ферментів, що виконують роль внутрішньоклітинного травлення (гетерофогію). Лізосоми також забезпечують розщеплення речовин поза клітиною (аутофогію).

Рибосоми (від рибо (за)і грецького σώμα – тіло)– це мембранні клітинні органоїди, що виконують біосинтез білка. Їх максимальна кількість знаходиться там, де відбувається синтез білка. Кожна рибосома складається із двох, неоднакових за розміром, частин і може розділятися на два фрагменти. Кожен фрагмент здатний синтезувати білок після об'єднання у рибосому.

Мітохондрії (від грецького μίτος – нитка і χονδριον – крихта)– органели, які забезпечують енергетичні потреби клітини. Це відбувається за рахунок перетворення енергії хімічного зв’язку поживних речовин у макроенергетичні зв’язки у вигляді аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ).

У мітохондріях відбувається ферментативне розщеплення вуглеводів, жирних амінокислот із звільненням енергії і перетворення у АТФ. Вони мають вигляд паличок, кульок, маленьких лінз, ниток розміром 0,2-7,0 мкм. Тіло мітохондрії складається з подвійної мембранної оболонки. Її внутрішня частина утворює велику кількість складок, перегородок, трубок, гребенів.

Мітохондрії мають нуклеїнові кислоти ДНК і РНК та повний апарат, який синтезує власні білки.

Мітохондрії є в усіх типах клітин, які мають ядро, за винятком бактерій та синьо-зелених водоростей. Найбільша кількість мітохондрій спостерігається у нервових клітинах.

Дата добавления: 2015-02-02 | Просмотры: 1846 | Нарушение авторских прав