АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поведінка

Характеризується, в основному, слухняністю, легкою підкорюваністю, доброзичливістю, іноді лагідністю, готовністю робити все на прохання. Діти легко вступають у контакт. Але можуть зустрічатися різноманітні поведінкові розлади.

Соціальна підтримка дитини із синдромом Дауна – це цілий комплекс проблем, які пов’язані з лікуванням, освітою, соціальною адаптацією та інтеграцією до суспільства.

Є багато факторів, які гальмують ці процеси:

· відставання у моторному розвитку;

· можливі проблеми зі слухом та зором;

· проблеми з розвитком мовлення;

· слабка та короткочасна слухова пам'ять;

· короткий період концентрації;

· труднощі оволодіння та запам’ятовування нових понять та навичок;

· нерозвинення вмінь узагальнювати, обговорювати і доказувати, встановлювати послідовність дій та явищ.

Сучасна світова практика свідчить, що раннє втручання в розвиток дитини доцільно здійснювати силами мультидисциплінарної команди спеціалістів. Вона є об’єднанням фахівців різного профілю, які працюють разом в одному закладі. Перед початком дій бажано членам команди їх ретельно спланувати і визначити правила взаємодії. Командна робота дозволяє зробити глибшу оцінку потреб і можливостей дитини із синдромом Дауна, адже вона базуватиметься на оцінках багатьох фахівців. Також команда забезпечить доступ до широкого діапазону ресурсів, що дозволить підвищити ефективність процесу втручання.

Рекомендований склад команди: вчитель-реабілітолог (дефектолог), психолог, логопед, невролог, спеціаліст із фізичної реабілітації.

Залежно від віку дитини під час обстеження слід звернути увагу на наступні критерії та особливості.

У домовленнєвому періоді:

· тембр голосу в дитини, наявність гуління чи лепету;

· реагування дитини на інтонацію;

· розшукування джерела звуку у просторі;

· виконання елементарних інструкцій (дати ручку, включитися у гру «Ку-ку»);

· маніпулювання з іграшками (перекладання з руки в руку, постукування іграшкою по іграшці).

У віці від 11-13 місяців:

· наявність звуконаслідування, поява перших слів;

· спроможність робити вибір іграшок;

· виконання дитиною елементарних вербальних інструкцій (дати мамі ляльку);

· виконання простих маніпуляцій з іграшками за вербальними інструкціями.

Для обстеження дітей другого та подальших років життя застосовуються загальноприйняті методики для дітей із вадами розумового розвитку.

Обстежується стан активного мовлення (склад слова, самостійна та відображена вимова, структура речень, стан звуковимови), емоційно-вольова сфера, пізнавальні здібності та стан тонкої та грубої моторики.

Метою реабілітаційної роботи є соціальна інтеграція: пристосування до життя та інтеграція в суспільство.

Використовуючи пізнавальні здібності дітей, враховуючи особливості розвитку психічних процесів, необхідно розвивати життєво необхідні навички для того, щоб у майбутньому вони мали змогу самостійно себе обслуговувати та виконувати в побуті просту роботу, тобто поліпшити якість власного життя та життя батьків.

Корекційні заходи передбачають виховання психомоторних навичок, корекцію мовленнєвих функцій та соціальну адаптацію дітей. Це і розвиток та корекція психічних функцій, і формування правильної поведінки, і трудове навчання.

Особлива увага приділяється вихованню звичок дітей. Необхідно розвивати навички культурної поведінки у спілкуванні з оточуючими, вчити їх комунікабельності. Діти повинні вміти висловлювати прохання, захистити себе або уникнути небезпеки, також звертати увагу на формування зовнішніх форм їх поведінки.

Сенсорне виховання є одним із напрямків роботи щодо соціальної адаптації дітей із синдромом Дауна. Це початковий ступінь процесу навчання, що направлений на формування повноцінного сприйняття, накопичення відчуттів. Дитина починає відчувати, позитивно сприймати оточуюче через власну практичну діяльність.

У процесі навчання максимально використовуються відносно збережені механічна пам’ять, емоції, наслідування та здатність чуттєвого сприйняття навколишнього.

Необхідно більш повно використовувати наочність та залучати дітей до активної діяльності. Заняття повинні нести яскраве емоційне забарвлення з використанням музики, виразної наочності та інших технічних засобів.

На перший план виходить гра як спосіб розвитку мислення та мовлення, соціальних відносин та рухових навичок. Гра будується на принципах наслідування дорослого. Спостерігаючи за дитиною під час гри, дорослий виявляє її схильності, особливості характеру і психічної діяльності.

З метою розвитку позитивного емоційного відношення до навчальної діяльності досить широко використовується спостереження за явищами природи. У процесі такої діяльності діти знайомляться із закономірностями навколишнього середовища.

Дата добавления: 2015-02-02 | Просмотры: 668 | Нарушение авторских прав