АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стратегії подолання критичних життєвих ситуацій, характеристика прийомів та вправ

Психологічний практикум подолання критичних життєвих ситуацій

Людина з особливими потребами обирає саме той спосіб опанування ситуації, який більше відповідає обставинам і її індивідуальним особливостям, досвідові, емоційному станові. Не можна відкидати й індивідуальної історії, яка активно впливає на вибір певної стратегії опанування. Людина "бере себе в руки", відчуваючи готовність щось змінити у власному житті, з чогось почати важкий шлях уперед. Опанування виконує також і функцію поступового вирішення проблеми. В обох випадках можливі як дійовий, так і суто уявлюваний модуси реагування на скрутні обставини. Зазвичай, коли мова йде про стратегії подолання, різні автори пропонують свої варіанти класифікації. Одним з них є розподіл стратегій оволодіння ситуацією на сфокусовані на розв'язанні проблеми, і сфокусовані на емоціях. Ми у практиці надання психологічної допомоги юнакам та дівчатам, а також жінкам, які знаходилися на межі психологічного зламу (у рамках співпраці з жіночим клубом "Діалог" (м. Київ), виходили з принципу випереджувального навчання і використовували ті прийоми та техніки, які довели свою ефективність у практиці психологів і психотерапевтів.

Емоційне відреагування. Хоча вважається що загалом емоційне відреагування відбувається часто автоматично, несвідомо, однак активне і свідоме втручання у цей процес може прискорити перехід на інший, ефективніший рівень подолання. Для цього людині потрібно виявити певну активність ‑ виконати відповідні вправи, спрямовуючи емоції та почуття в іншому напрямку. Прийнятними в цій ситуації є плач, навіть гнів, активні форми виразу своїх негативних переживань ‑ активне вболівання за улюблену спортивну команду, можлива навіть агресія спрямована на неживі об'єкти (якщо це приймається оточенням), бесіда ("поплакатися в жилетку") тощо.

Близьким і взаємопов'язаним з емоційним відреагуванням є прийом переключення уваги. Для цього можна використовувати такі дії - різні фізичні навантаження (заняття спортом, фізична праця, рухова активність, прогулянки на свіжому повітрі), малювання тощо.

Також ефективним є прийом зняття напруги (емоційної та м'язової) за допомогою релаксації, медитації, масажу, аутогенного тренування, спеціально дібраної музики, аромотерапії (вдихання пахощів трав та рослин, уживання настоїв з них), гідротерапія (прийняття душу, ванни), спілкування з домашніми тваринами.

Ще один прийом регуляції емоційних переживань ‑ "уявна бесіда" реалізується через ведення щоденника, написання так званого психотерапевтичного листа (без надсилання його адресатові).

Перевизначення ситуації (нове тлумачення) ‑ мета зробити ситуацію терпимішою. Цей прийом містить кілька складових елементів:

1. Перестаньте себе "картати" за те, що сталося.

2. Шукайте в ситуації позитивне і не "зациклюйтеся" на негативному.

3. Спробуйте "знецінити" те, що сталося, знайдіть будь-який недолік - "не дуже й хотілось", "ще невідомо, кому пощастило" та ін.

4. Слід з'ясувати - наскільки вина за те, що сталося ваша і наскільки вона залежала від об'єктивних обставин. Декому допомагало таке звертання подумки: "Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що я можу зробити, дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я не зможу зробити, і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від другого".

"Підвищення впевненості в собі " - шляхом рефлексії усвідомити свої сильні сторони, знайти позитивне в собі.

Також охоплює кілька позицій:

1. Складіть список своїх досягнень, хай навіть найнезначніших, а за необхідності - перечитуйте його.

2. Складіть список усього, за що ви в своєму житті вдячні. Пам'ятайте, що все це нагорода, а не отримано вами помилково.

3. Відгукуйтеся про себе з повагою. Цінуйте себе не менше, ніж вас цінують інші.

4. Визначте або ставте перед собою маленькі, конкретні цілі, які ви напевне можете досягти.

5. Навіть якщо ви не відчуваєте в собі особливої впевненості, все одно робіть вигляд, що ви відчуваєте себе саме так.

6. Уявіть авторитетну для вас людину на своєму місці і спробуйте змоделювати: як би вона поводилася в цій ситуації.

7. Ніколи не порівнюйте себе з іншими людьми. Покращення може бути помітним лише в порівнянні з самим собою.

8. Не переживайте з приводу критики на свою адресу - це прихований комплімент. Ніхто б вас не став лаяти, як би ви нічого не значили.

"Випереджувальне оцінювання ". Мета цієї вправи - запобігти можливим негативним наслідкам, попередньо оцінивши очікувані неприємності.

1. Що найгірше може статися зі мною, якщо я не розв'яжу цю проблему? (При цьому не слід надавати великого значення наслідкам.)

2. Чи багато для вас значать зараз ті переживання, які були важливими рік тому (під час вирішення схожої проблеми)?

3. Треба змиритися з проблемою (небезпекою), прийняти її як об'єктивну реальність, бо якщо ми не можемо змінити ситуацію чи розв'язати її, то єдина можливість подолати - це змінити ставлення до неї.

Якщо причиною виникнення критичної життєвої ситуації є інша людина, непогано допомагає "метод візуалізації”.

1. Подумки уявіть свого кривдника і скажіть йому все, що ви про нього думаєте чи зробіть з ним усе, що вам хочеться.

2. Можна уявити кривдника в дуже зменшеному вигляді, він у такому стані аж ніяк не є небезпечним.

Усі названі прийоми та вправи найефективніше допомагають людині подолати критичну життєву ситуацію лише тоді, коли вони використовуються не кожен окремо, а в поєднанні. Окрім цього людина має виявити і власну активність у цьому процесі, не кажучи вже про те, що навіть надання професійної психологічної або психотерапевтичної допомоги передбачає активну позицію самого клієнта.

Слід також відзначити, що кожна людина має певні риси, які допомагають їй у виборі найефективніших стратегій та способів подолання критичних ситуацій. З-поміж них слід назвати такі: душевне здоров'я, оптимізм, конструктивне мислення, тобто здатність розв'язувати повсякденні проблеми з мінімальними постстресовими наслідками. Непогано також мати стійкість харак­теру, вміння сподіватися на краще, віру у власні сили, здатність спрощувати життєві труднощі, не панікувати. Бажаною є і далеко не поширена здатність оптимально користуватися власними ресурсами.

Проте існує досить значна кількість людей, які потребують психологічної допомоги і напередодні кризи, і під час її розгортання, і на фазі вибору стратегії розв'язання складної життєвої колізії. Оскільки переживання справжньої життєвої кризи тимчасово дезадаптує особистість, підвищує конфліктність, утруднює спілкування, знижує продуктивність праці, має певні психосоматичні наслідки і не всі люди здатні на самостійну боротьбу з такими ситуаціями, - допомога з боку психолога-професіонала вкрай необхідна.

2. Скласти орієнтовну програму дослідження життєстійкості особистості.

Дослідження критеріїв життєстійкості вимагає розроблення спеціальних методів. Щоб діагностувати рівень осмисленості і сформованості властивостей життєстійкості та рівень актуалізації потреби в їх подальшому розвитку, був розроблений опитувальник “Самооцінка життєстійкості ”.

Теоретичною базою для створення опитувальника “Самооцінка життєстійкості” стала концепція особистісних диспозицій С. Мадді, що містить три компоненти – включеність, контроль (відповідальність), виклик (готовність до ризику, прийняття рішень у непередбачуваних ситуаціях). За методологічну основу створення методики було взято опитувальник Форверга із самооцінки якостей спілкування. Ми модифікували опитувальник Форверга “на контактність” і сконструювали перелік індикаторів, які описують властивості життєстійкості. За індикатори було визначено такі властивості: емпатія; тепло, повага; щирість, справжність; ініціативність; рішучість; відповідальність; терпіння; оптимістичність; мобільність.

Кожна властивість життєстійкості має відповідний зміст:

1) емпатія. Я бачу світ очами інших. Я розумію іншого, можу відчувати себе “в його шкурі”. Я розумію всі настрої співрозмовника. Я відповідаю на них;

2) тепло, повага. Я різними способами виражаю (хоч і не завжди обов’язково відчуваю), що приймаю іншого, розумію те, що роблять інші, хоча не завжди однозначно згоден з ними. Я людина, що активно підтримує інших;

3) щирість, справжність. Я більше щирий, аніж фальшивий у своїй взаємодії з іншими. Я не ховаюся за ролями і фасадами, інші знають “на чому я стою”. Я залишаюся самим собою у своєму спілкуванні з іншими;

4) ініціативність. У взаємовідносинах з іншими я скоріше дію, аніж розмірковую. Я вступаю в контакт, а не чекаю, коли вступлять у контакт зі мною. Я спонтанний. Я виявляю ініціативу з різних приводів щодо людей;

5) рішучість. Я мобілізуюся в екстремальних, нестандартних умовах. Я сміливо приймаю рішення, безстрашно дивлюся в очі небезпеці. Я рішучий, відчайдушний;

6) відповідальність. Я самостійно будую плани і вірю, що можу їх здійснити. Я докладаю чимало зусиль задля досягнення запланованого, я не сподіваюся на допомогу інших. Переконаний, що успіх є результатом наполегливої праці і мало залежить від випадку або везіння;

7) терпіння. Я стійко, без нарікань витримую важкі життєві умови. Я не нарікаю на життєві труднощі, сподіваюся на краще. Довго і спокійно витримую щось нудне, неприємне, небажане;

8) оптимістичність. Я життєрадісний, сподіваюся на краще. Мене не лякають несподіванки в майбутньому;

9) мобільність. Я вміло і швидко дію за різних обставин. Швидко приступаю до виконання завдань задля досягнення мети. Я легко переходжу від однієї справи до іншої.

3. Скласти орієнтовну программу підвищення життєстійкості особистості.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1030 | Нарушение авторских прав