АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Синдроми емоційних порушень
Апатико-абулічний синдром виявляється в зниженні емоцій і вольових спонукань до цілеспрямованої діяльності. Хворий байдужий до навколишніх подій, до своїх близьких, їх радощів і знегод, до власної долі тощо. Поряд з емоційною недостатністю характерними є млявість, пасивність, відсутність спонукань до діяльності. Цілі дні хворі лежать. Коли замість апатії відмічається підвищена збудливість при великій стомлюваності і виснажуваності, що також призводить до абулії, то такий стан називають астено - абулічним синдромом.
Апатико- і астено-абулічні синдроми часто виникають після травм черепа, перенесених тяжких інфекційних і інтоксикацій-иих захворювань, при шизофренії та ін.
Гебефренічний синдром характеризується тугою, інертною ейфорією, яка являє собою химерну і неадекватну, не заражаючу інших осіб веселість, придуркуватість, «пустотливість», часом «дитячу поведінку». Іноді замість пустотливості спостерігається манірність, театральність, безглуздість жестів, поз, міміки, своєрідне вимовляння слів тощо. Визначається цей синдром переважно при шизофренії.
Маніакальний синдром. Характеризується тріадою симптомів: підвищений настрій, прискорене мислення, рухлива активність. Ступінь виразності названих симптомів неоднаковий. Прискорене мислення може бути незначним, і в таких випадках у клінічній картині переважає веселий настрій, відвертання уваги і дещо прискорена мова, постійна потреба в діяльності. Такі помірно виражені хворобливі стани одержали назву гіпоманіакальних. У типових випадках маніакальний синдром проявляється чітко вираженими симптомами згаданої вище тріади. Дуже характерна непостійність уваги з прискореним темпом мислення і переважанням асоціацій за зовнішньою подібністю, співзвучністю, що є передумовою незв'язаності мови. Маніакальна незв'язаність звичайно супроводжується рухливим збудженням. Хворі часто виказують надцінні чи нестійкі маячні ідеї. Ейфорія може змінюватись на короткий час невдоволенням, гнівливістю (гнівлива манія). Постійними є симптоми безсоння, підвищення апетиту, а при значному моторному збудженні — зменшення маси тіла. Маніакальний синдром спостерігається при маніакально-депресивному психозі, шизофренії, травмах мозку, отруєннях деякими речовинами, інфекціях.
Депресивний синдром. Для нього також характерна тріада симптомів, але протилежних за змістом: пригнічений, тужливий настрій, уповільнене мислення, рухова (моторна) загальмованість. Клінічним різновидом депресії є так звана хвороблива бездушість (психічна анестезія). Це нестерпно болісне для хворих переживання втрати в собі доброго почуття до рідних, близьких, дітей.
Рухова загальмованість при депресії може досягнути повної нерухомості (депресивний ступор) чи, навпаки, змінитися збудженням, що в поєднанні з тужливим настроєм (ажитована депресія) буває досить небезпечним — у такому стані хворі здатні на самогубство. Тужливому настрою часто відповідають маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, іпохондричне маячення безглуздого змісту: гниття внутрішніх органів, висихання крові, м'язів, зупинка дихання і кровообігу і таке інше (нігілістичне маячення Котара). Уповільнене мислення проявляється в уповільненні темпу вимови: хворі відповідають із затримкою, тихим голосом, пошепки, інколи лише порухом губ. Депресії також властиві неспокійний сон, поганий апетит.
Депресивний синдром типовий для маніакально-депресивного психозу, буває він також при шизофренії, органічних захворюваннях головного мозку, реактивних станах.
Синдром емоційної гіперестетичної слабкості виявляється в лабільності і надзвичайній збудливості емоцій, гіперестезії в ділянці найважливіших аналізаторів, нестримній слізливості.
Відмічається він при атеросклерозі і різних органічних захворюваннях головного мозку — прогресивному паралічі, опухах та ін.
Іпохондричний синдром включає три елементи:
1) різні відчуття, що йдуть з різних частин тіла і не мають у своїй основі яких-небудь соматичних порушень;
2) іпохондричні ідеї різного змісту (хворі вважають, що у них є різні захворювання: сифіліс, туберкульоз, рак, твердять, що у них хворе серце, нирки, кров і т. д.);
3) зниження настрою хворого, зосередженість уваги на своєму захворюванні і в зв'язку з цим зниження інтересу до всього навколишнього, що є найтиповішим.
Ці симптоми, з яких складається синдром, можуть існувати як окремо, так і разом; найчастіше вони зв'язані між собою за змістом. При різних захворюваннях на перший план може виступати який-небудь один з перелічених симптомів.
Іпохондричний синдром у різних компонентах або в цілому здебільшого спостерігається при пресенільному психозі, шизофренії, прогресивному паралічі, при неврозах, атеросклерозі головного мозку, старечому психозі.
Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1735 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|