АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розділ І

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

§ 1. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК ЄДИНЕ ЦІЛЕ

Основні механізми що забезпечують цілісну єдність організму.

Організм —• це єдине ціле. За допомогою нервової системи вста­новлюється зв’язок між усіма органами організму. Зміни в діяль­ності одного органа впливають на життєдіяльність усього організ­му. Так, досить вколоти шкіру, як це відразу ж позначиться на серцебитті, -диханні, потовиділенні, скороченні м’язів і т. ін. Функ­ціонування всіх систем організму контролюється центральною нер­вовою системою, яка забезпечує узгодженість їхньої роботи від­повідно до умов зовнішнього постійно змінного середовища.

Цілісна єдність організму підтримується також гуморальним регулюванням, через кров. Різні органи нашого тіла виділяють речовини, які надходять у кров, і вона розносить їх до всіх клітин, тканин і органів. Ці речовини можуть спричинювати й підтримува­ти діяльність інших органів на певному рівні, забезпечуючи нор­мальне функціонування їх. Наприклад, виділення підшлунковою залозою інсуліну впдиває на вуглецевий обмін; гормони гіпофіза, що надходять у кров, впливають на ріст організму. Гуморальний зв’язок між органами контролюється нервовою системою.

Поняття про організм як єдине ціле включає взаємозв’язок фізичного і психічного. Наприклад, недостатній розвиток щитовид­ної. залози призводить до розумової відсталості. У дітей, що народилися з недорозвиненим мозком, спостерігається недоум­ство.

Взаємозв'язок між будовою і функціями органів, між організ­мом і навколишнім середовищем. Між формою і функціями орга­нів існує нерозривний зв’язок. Так, довжина кишок у тварин по­в’язана з характером їхнього живлення. У рослиноїдних тварин кишки набагато довші, ніж у м’ясоїдних. Спостерігається такий зв’язок і в індивідуальному розвитку організму. Фізична інерт­ність, малорухомий спосіб життя зумовлюють слабкість м’язової системи. І навпаки, заняття фізичними вправами і спортом сприя­ють зміцненню організму, підвищенню працездатності. Все це свідчить про зв’язок між будовою організму і його функціями.

Через нервову систему здійснюється зв’язок між системами ор­ганів в організмі та між організмом і навколишнім середовищем.

На відміну від тварин людина свідомо і планомірно впливає на природу в процесі трудової діяльності. Вона не обмежена суворо певним життєвим середовищем і здатна створювати собі умови, необхідні для нормального життя навіть у незвичайному середовищі. Прикладом може бути освоєння людиною космічного простору і морських глибин, розробка надр Землі.

Однак, оскільки людина походить від тварин, в її організмі збереглось чимало анатомо-фізіологічних рис, притаманних тва­ринному світу. Якісні відмінності людини від тварин виникли у зв’язку з суспільною трудовою діяльністю. Ось чому провідною для людей є взаємодія не тільки з природою, а й з соціальним се­редовищем.

Вивчаючи анатомо-фізіологічні особливості дитини, слід брати до уваги соціальне середовище, в якому вона формується: в яких умовах живе і як виховується вдома.

Роль спадкових факторів у рості й розвитку дитини. Спадко­вість у дітей може в одних випадках проявлятись досить яскраво, в інших — залишатись другорядним фактором. Наприклад, група крові і тип вищої нервової діяльності завжди визначаються спад­ковими факторами, тоді, як обмін речовин може змінитись під впливом умов зовнішнього середовища. Одні — фенотипні — влас­тивості організму формуються під впливом факторів зовнішнього середовища, інші — генотипні — є виявом спадкових факторів. Так, колір волосся, очей, шкіри успадковується більшою мірою, ніж форма тіла, ширина кисті, стопи.

§ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ 1 РОЗВИТКУ ДІТЕЕІ

Дозрівання дитячого організму. Кожна людина в своєму роз­витку проходить три етапи: дозрівання, зрілий вік і старіння. Дозрівання дитячого організму супроводиться ростом, розвитком і формотворенням.

Ріст дитини — це кількісні зміни, які відбуваються в молодо­му організмі; збільшення кількості клітин, маси тіла та розмірів його.

Розвиток дитини знаходить свій вияв у якісних змінах, що від­буваються в організмі. Багато які з органів дитячого організму проходять складний шлях розвитку і формування. Це скостеніння скелета, формування м’язів, нервової системи, зміна функцій за­лоз внутрішньої секреції, статевий розвиток. Формування організ­му не закінчується в дитячому віці: воно триває і в юнацькому, і в зрілому, і в похилому віці.

Формотворенням називається процес зміни пропорцій організму в процесі росту. Форма тіла людини в різному віці неоднакова. У немовляти, скажімо, велика голова, короткі ноги, в дорослої лю­дини — відносно невелика голова і довгі ноги. Висота голови у не­мовляти становить ^Іи, у дитини молодшого шкільного віку 7б. а в дорослої людини — 7в довжини тіла. Ноги в дорослої людини дорівнюють '/г, а в немовляти — ^!/з довжини тіла.

Закономірності росту і розвитку. Кількісні і якісні зміни орга­нізму відбуваються постійно' і безперервно протягом усього життя. У процесі росту і розвитку організм дитини змінюється, онов­люється, в ньому з’являються нові клітини, відмирають старі, роз­виваються деякі функції. Велику роль у перебудові організму ві­діграють нервова система і залози внутрішньої секреції.

Проте ріст і розвиток дитини не тільки безперервні, а й нерівно­мірні. Протягом першого року життя зріст дитини збільшується на 25 см, протягом другого — ріст уповільнюється, а далі щорічний приріст довжини тіла становить 10 см. У дітей молодшого шкіль­ного віку ріст помітно сповільнюється: річний приріст довжини тіла становить лише 3...5 см. Наступне посилення росту спостері­гається вже на початку періоду статевого дозрівання (у дівчаток в 11—12, у хлопчиків у 14—15 років). До 10 років хлопчики й дівчатка ростуть з однаковою швидкістю, проте вже з 11—12 років дівчатка переганяють у рості хлопчиків. Хлопчики починають пере­ганяти дівчаток у рості з 14—15 років.

Нерівномірність розвитку позначається й на масі тіла дітей. Маса тіла дитини за перший рік життя потроюється, потім річний приріст її зменшується і становить 2...З кг. Помітний приріст ма­си тіла спостерігається в період статевого дозрівання і становить

4...5 кг у дівчаток і 7...8 кг у хлопчиків. Маса головного і спинно­го мозку перестає збільшуватися в молодшому шкільному віці, але вдосконалення функцій нервової системи триває все життя.

Як правило, посилений ріст дитини супроводиться сповільнен­ням процесів диференціювання і, навпаки, посилене диференцію­вання спричинюється до сповільнення росту організму. Напри­клад, серце дитини посилено росте протягом перших двох років, а диференціювання серцевих тканин у цей період дуже незначне. У дитини молодшого шкільного віку розмір і об’єм серця збіль­шуються поступово, зате інтенсивно удосконалюється нервовий апарат. У молодшому підлітковому віці ріст, збільшення об’єму серця і диференціювання його тканини рівномірні.

Нерівномірність росту і розвитку організму відбивається не тільки на фізичному, а й на психічному розвитку. У дітей од­ного віку може бути різний рівень психічного розвитку. Це зале­жить не тільки від темпів індивідуального розвитку інтелекту, а й від тих умов, в яких виховується дитина.

У розвитку організму людини розрізняють ряд періодів:

Новонароджений 1... 10 днів

Немовля 10 днів — 1 рік

Раннє дитинство 1 - 3 роки

Перше дитинство 4 - 7 років

Друге дитинство 8 - 12 років (хлопчики)

8 - 11 років (дівчатка)

Підлітковий вік 13 - 16 років (хлопчики)

12 - 15 років (дівчатка)

16 – 20 років (дівчатка)

17 - 21 рік (юнаки)

Зрілий вік І період 22 – 35 років (чоловіки)

21 – 35 років (жінки)

Зрілий вік ІІ період 36 – 60 років (чоловіки)

36 – 55 років (жінки)

Похилий вік 61 – 74 років (чоловіки)

56 – 74 років (жінки)

Старечий вік 75 – 90 років (чоловіки і жінки)

Довгожителі від 91 року

Таку періодизацію прийнято в 1965 р. на симпозиумі з проблем вікової періодизації, організованому Інститутом вікової фізіоло­гії та фізичного виховання.

До часу народження в дитини дозрівають ті функціональні системи, завдяки яким вона виживає. Інші функціональні системи до народження дозрівають не повністю або взагалі ще довго ли­шаються недорозвиненими. Так, у малят проявляються безумовні, тобто біологічно значущі, рефлекси. Це, наприклад, ссальний, ков­тальний, кліпальний, хапальний рефлекси, а також рефлекси каш­лю, чхання. Дитина не виживає, якщо в неї немає ссального або ковтального рефлексу. Тим часом у немовляти недорозвинені, на­приклад, кістково-м’язова, нервова, ендокринна системи, не функ­ціонує статева система.

Кількісні і якісні показники росту й розвитку дітей молодшого шкільного віку. Кількісні і якісні показники росту й розвитку дітей називають антропометричними показниками. Це дані вимі­рювання зросту, маси тіла й обхвату грудної клітки. Вони дають досить повні відомості про фізичний розвиток дитини.

Виміри зросту дитини у вертикальному положенні дають змо­гу судити про розвиток кісткового апарату, виміри зросту в сидя­чому положенні— про вікові зміни пропорцій її тіла. Дані маси ті­ла свідчать про розвиток м’язової системи дитини, про її вго­дованість. Виміри об’єму грудної клітки, визначення її рухомості під час вдиху свідчать про ступінь розвитку дихальних м’язів дитини.

Дані вимірювання порівнюють із стандартами фізичного роз­витку дітей і встановлюють відповідність або невідповідність їх середнім показникам стандартів. Вдаючись до вимірювань, слід враховувати, що для кожної місцевості є свої середні стандарти, які не зовсім відповідають стандартам показників фізичного роз­витку дітей в інших місцевостях. На фізичний розвиток дітей впливають, наприклад, відмінності умов життя в різних кліматич­них поясах, у місті і сільській місцевості тощо.

Акселерація. Комплекс явищ, що характеризує прискорений розвиток дітей, називається акселерацією. Це явище помітили в XX ст. У багатьох країнах світу діти 6...14-річного віку переганяють у ряді показників своїх однолітків, які жили 100 років тому. Так, зріст дітей 7...13 років збільшився на 10...15 см, а маса тіла зросла на 8...10 кг. Процес акселерації позначається не тільки на збільшен­ні зросту і маси тіла, а й на строках статевого дозрівання, психіч­ного та інтелектуального розвитку. Так, фізична зрілість настає нині на кілька років раніш, ніж 100 років тому. Щодо юнаків ці строки визначались у 25—26-річному віці, а тепер — у 18—19 ро­ків; у дівчат менструації з’являлись у 16—17 років, а тепер — у 12.„14 і навіть раніш.Єдиної думки про причини акселерації немає. Очевидно, цей процес зумовлений комплексом причин, серед яких є й соціальні, і біологічні: поліпшення харчування, зменшення інфекційних захво­рювань, заняття спортом, розвиток засобів масової комунікації, постійне зростання потоку інформації, спосіб життя, нові форми і методи навчання і т. ін. Механізм процесу акселерації ще дале­ко не з’ясовано.

Процес акселерації потребує великої уваги школи, громад­ськості, сім’ї.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

і. Які основні механізми забезпечують цілісну єдність організму? 2. У чому виявляється зв’язок між будовою й функціями органів? 3. У чому полягає зв’я­зок організму з навколишнім середовищем? 4. Яка роль спадкових факторів у рості та розвитку дитини?. 5. Що таке ріст, розвиток, формоутворення? 6. У чо­му виявляється неперервність росту і розвитку організму? 7. Що є показником нерівномірності росту і розвитку дитячого організму? 8. На які вікові періоди поділяється розвиток організму? 9. Що таке антропометричні показники і про що вони свідчать? 10. Що таке акселерація?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Збір основних антропометричних показників фізичного розвитку учнів І— III класів. (У базовій школі.)

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 812 | Нарушение авторских прав