Розділ І
ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
§ 1. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК ЄДИНЕ ЦІЛЕ
Основні механізми що забезпечують цілісну єдність організму.
Організм —• це єдине ціле. За допомогою нервової системи встановлюється зв’язок між усіма органами організму. Зміни в діяльності одного органа впливають на життєдіяльність усього організму. Так, досить вколоти шкіру, як це відразу ж позначиться на серцебитті, -диханні, потовиділенні, скороченні м’язів і т. ін. Функціонування всіх систем організму контролюється центральною нервовою системою, яка забезпечує узгодженість їхньої роботи відповідно до умов зовнішнього постійно змінного середовища.
Цілісна єдність організму підтримується також гуморальним регулюванням, через кров. Різні органи нашого тіла виділяють речовини, які надходять у кров, і вона розносить їх до всіх клітин, тканин і органів. Ці речовини можуть спричинювати й підтримувати діяльність інших органів на певному рівні, забезпечуючи нормальне функціонування їх. Наприклад, виділення підшлунковою залозою інсуліну впдиває на вуглецевий обмін; гормони гіпофіза, що надходять у кров, впливають на ріст організму. Гуморальний зв’язок між органами контролюється нервовою системою.
Поняття про організм як єдине ціле включає взаємозв’язок фізичного і психічного. Наприклад, недостатній розвиток щитовидної. залози призводить до розумової відсталості. У дітей, що народилися з недорозвиненим мозком, спостерігається недоумство.
Взаємозв'язок між будовою і функціями органів, між організмом і навколишнім середовищем. Між формою і функціями органів існує нерозривний зв’язок. Так, довжина кишок у тварин пов’язана з характером їхнього живлення. У рослиноїдних тварин кишки набагато довші, ніж у м’ясоїдних. Спостерігається такий зв’язок і в індивідуальному розвитку організму. Фізична інертність, малорухомий спосіб життя зумовлюють слабкість м’язової системи. І навпаки, заняття фізичними вправами і спортом сприяють зміцненню організму, підвищенню працездатності. Все це свідчить про зв’язок між будовою організму і його функціями.
Через нервову систему здійснюється зв’язок між системами органів в організмі та між організмом і навколишнім середовищем.
На відміну від тварин людина свідомо і планомірно впливає на природу в процесі трудової діяльності. Вона не обмежена суворо певним життєвим середовищем і здатна створювати собі умови, необхідні для нормального життя навіть у незвичайному середовищі. Прикладом може бути освоєння людиною космічного простору і морських глибин, розробка надр Землі.
Однак, оскільки людина походить від тварин, в її організмі збереглось чимало анатомо-фізіологічних рис, притаманних тваринному світу. Якісні відмінності людини від тварин виникли у зв’язку з суспільною трудовою діяльністю. Ось чому провідною для людей є взаємодія не тільки з природою, а й з соціальним середовищем.
Вивчаючи анатомо-фізіологічні особливості дитини, слід брати до уваги соціальне середовище, в якому вона формується: в яких умовах живе і як виховується вдома.
Роль спадкових факторів у рості й розвитку дитини. Спадковість у дітей може в одних випадках проявлятись досить яскраво, в інших — залишатись другорядним фактором. Наприклад, група крові і тип вищої нервової діяльності завжди визначаються спадковими факторами, тоді, як обмін речовин може змінитись під впливом умов зовнішнього середовища. Одні — фенотипні — властивості організму формуються під впливом факторів зовнішнього середовища, інші — генотипні — є виявом спадкових факторів. Так, колір волосся, очей, шкіри успадковується більшою мірою, ніж форма тіла, ширина кисті, стопи.
§ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ 1 РОЗВИТКУ ДІТЕЕІ
Дозрівання дитячого організму. Кожна людина в своєму розвитку проходить три етапи: дозрівання, зрілий вік і старіння. Дозрівання дитячого організму супроводиться ростом, розвитком і формотворенням.
Ріст дитини — це кількісні зміни, які відбуваються в молодому організмі; збільшення кількості клітин, маси тіла та розмірів його.
Розвиток дитини знаходить свій вияв у якісних змінах, що відбуваються в організмі. Багато які з органів дитячого організму проходять складний шлях розвитку і формування. Це скостеніння скелета, формування м’язів, нервової системи, зміна функцій залоз внутрішньої секреції, статевий розвиток. Формування організму не закінчується в дитячому віці: воно триває і в юнацькому, і в зрілому, і в похилому віці.
Формотворенням називається процес зміни пропорцій організму в процесі росту. Форма тіла людини в різному віці неоднакова. У немовляти, скажімо, велика голова, короткі ноги, в дорослої людини — відносно невелика голова і довгі ноги. Висота голови у немовляти становить Іи, у дитини молодшого шкільного віку 7б. а в дорослої людини — 7в довжини тіла. Ноги в дорослої людини дорівнюють '/г, а в немовляти — !/з довжини тіла.
Закономірності росту і розвитку. Кількісні і якісні зміни організму відбуваються постійно' і безперервно протягом усього життя. У процесі росту і розвитку організм дитини змінюється, оновлюється, в ньому з’являються нові клітини, відмирають старі, розвиваються деякі функції. Велику роль у перебудові організму відіграють нервова система і залози внутрішньої секреції.
Проте ріст і розвиток дитини не тільки безперервні, а й нерівномірні. Протягом першого року життя зріст дитини збільшується на 25 см, протягом другого — ріст уповільнюється, а далі щорічний приріст довжини тіла становить 10 см. У дітей молодшого шкільного віку ріст помітно сповільнюється: річний приріст довжини тіла становить лише 3...5 см. Наступне посилення росту спостерігається вже на початку періоду статевого дозрівання (у дівчаток в 11—12, у хлопчиків у 14—15 років). До 10 років хлопчики й дівчатка ростуть з однаковою швидкістю, проте вже з 11—12 років дівчатка переганяють у рості хлопчиків. Хлопчики починають переганяти дівчаток у рості з 14—15 років.
Нерівномірність розвитку позначається й на масі тіла дітей. Маса тіла дитини за перший рік життя потроюється, потім річний приріст її зменшується і становить 2...З кг. Помітний приріст маси тіла спостерігається в період статевого дозрівання і становить
4...5 кг у дівчаток і 7...8 кг у хлопчиків. Маса головного і спинного мозку перестає збільшуватися в молодшому шкільному віці, але вдосконалення функцій нервової системи триває все життя.
Як правило, посилений ріст дитини супроводиться сповільненням процесів диференціювання і, навпаки, посилене диференціювання спричинюється до сповільнення росту організму. Наприклад, серце дитини посилено росте протягом перших двох років, а диференціювання серцевих тканин у цей період дуже незначне. У дитини молодшого шкільного віку розмір і об’єм серця збільшуються поступово, зате інтенсивно удосконалюється нервовий апарат. У молодшому підлітковому віці ріст, збільшення об’єму серця і диференціювання його тканини рівномірні.
Нерівномірність росту і розвитку організму відбивається не тільки на фізичному, а й на психічному розвитку. У дітей одного віку може бути різний рівень психічного розвитку. Це залежить не тільки від темпів індивідуального розвитку інтелекту, а й від тих умов, в яких виховується дитина.
У розвитку організму людини розрізняють ряд періодів:
Новонароджений 1... 10 днів
Немовля 10 днів — 1 рік
Раннє дитинство 1 - 3 роки
Перше дитинство 4 - 7 років
Друге дитинство 8 - 12 років (хлопчики)
8 - 11 років (дівчатка)
Підлітковий вік 13 - 16 років (хлопчики)
12 - 15 років (дівчатка)
16 – 20 років (дівчатка)
17 - 21 рік (юнаки)
Зрілий вік І період 22 – 35 років (чоловіки)
21 – 35 років (жінки)
Зрілий вік ІІ період 36 – 60 років (чоловіки)
36 – 55 років (жінки)
Похилий вік 61 – 74 років (чоловіки)
56 – 74 років (жінки)
Старечий вік 75 – 90 років (чоловіки і жінки)
Довгожителі від 91 року
Таку періодизацію прийнято в 1965 р. на симпозиумі з проблем вікової періодизації, організованому Інститутом вікової фізіології та фізичного виховання.
До часу народження в дитини дозрівають ті функціональні системи, завдяки яким вона виживає. Інші функціональні системи до народження дозрівають не повністю або взагалі ще довго лишаються недорозвиненими. Так, у малят проявляються безумовні, тобто біологічно значущі, рефлекси. Це, наприклад, ссальний, ковтальний, кліпальний, хапальний рефлекси, а також рефлекси кашлю, чхання. Дитина не виживає, якщо в неї немає ссального або ковтального рефлексу. Тим часом у немовляти недорозвинені, наприклад, кістково-м’язова, нервова, ендокринна системи, не функціонує статева система.
Кількісні і якісні показники росту й розвитку дітей молодшого шкільного віку. Кількісні і якісні показники росту й розвитку дітей називають антропометричними показниками. Це дані вимірювання зросту, маси тіла й обхвату грудної клітки. Вони дають досить повні відомості про фізичний розвиток дитини.
Виміри зросту дитини у вертикальному положенні дають змогу судити про розвиток кісткового апарату, виміри зросту в сидячому положенні— про вікові зміни пропорцій її тіла. Дані маси тіла свідчать про розвиток м’язової системи дитини, про її вгодованість. Виміри об’єму грудної клітки, визначення її рухомості під час вдиху свідчать про ступінь розвитку дихальних м’язів дитини.
Дані вимірювання порівнюють із стандартами фізичного розвитку дітей і встановлюють відповідність або невідповідність їх середнім показникам стандартів. Вдаючись до вимірювань, слід враховувати, що для кожної місцевості є свої середні стандарти, які не зовсім відповідають стандартам показників фізичного розвитку дітей в інших місцевостях. На фізичний розвиток дітей впливають, наприклад, відмінності умов життя в різних кліматичних поясах, у місті і сільській місцевості тощо.
Акселерація. Комплекс явищ, що характеризує прискорений розвиток дітей, називається акселерацією. Це явище помітили в XX ст. У багатьох країнах світу діти 6...14-річного віку переганяють у ряді показників своїх однолітків, які жили 100 років тому. Так, зріст дітей 7...13 років збільшився на 10...15 см, а маса тіла зросла на 8...10 кг. Процес акселерації позначається не тільки на збільшенні зросту і маси тіла, а й на строках статевого дозрівання, психічного та інтелектуального розвитку. Так, фізична зрілість настає нині на кілька років раніш, ніж 100 років тому. Щодо юнаків ці строки визначались у 25—26-річному віці, а тепер — у 18—19 років; у дівчат менструації з’являлись у 16—17 років, а тепер — у 12.„14 і навіть раніш.Єдиної думки про причини акселерації немає. Очевидно, цей процес зумовлений комплексом причин, серед яких є й соціальні, і біологічні: поліпшення харчування, зменшення інфекційних захворювань, заняття спортом, розвиток засобів масової комунікації, постійне зростання потоку інформації, спосіб життя, нові форми і методи навчання і т. ін. Механізм процесу акселерації ще далеко не з’ясовано.
Процес акселерації потребує великої уваги школи, громадськості, сім’ї.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
і. Які основні механізми забезпечують цілісну єдність організму? 2. У чому виявляється зв’язок між будовою й функціями органів? 3. У чому полягає зв’язок організму з навколишнім середовищем? 4. Яка роль спадкових факторів у рості та розвитку дитини?. 5. Що таке ріст, розвиток, формоутворення? 6. У чому виявляється неперервність росту і розвитку організму? 7. Що є показником нерівномірності росту і розвитку дитячого організму? 8. На які вікові періоди поділяється розвиток організму? 9. Що таке антропометричні показники і про що вони свідчать? 10. Що таке акселерація?
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Збір основних антропометричних показників фізичного розвитку учнів І— III класів. (У базовій школі.)
Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 817 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 |
|