АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розділ І

Прочитайте:
  1. Основні напрямки і розділи токсикології
  2. РОЗДІЛ 1. АНАТОМО-КЛІНІЧІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНУ ЗОРУ
  3. РОЗДІЛ 12. КЛІНІЧНІ ЗАДАЧІ
  4. Розділ 2. Методичні поради до виконання завдання
  5. Розділ 3. Моногенне успадкування ознак
  6. РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ПРИЧИН ПОРУШЕННЯ МЕНДЕЛІВСЬКИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РОЗЩЕПЛЕННЯ ПРИ МОНОГЕННОМУ УСПАДКУВАННІ ОЗНАК
  7. РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ПРИЧИН ПОРУШЕННЯ МЕНДЕЛІВСЬКИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РОЗЩЕПЛЕННЯ ПРИ МОНОГЕННОМУ УСПАДКУВАННІ ОЗНАК
  8. Розділ 4. Характеристика типових представників окремих груп вірусів
  9. Розділ 5. Незалежне комбінування ознак
  10. РОЗДІЛ 6. ЗАХВОРЮВАННЯ ПОВІК, СЛЬОЗНИХ ОРГАНІВ, ОЧНИЦІ

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

§ 1. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК ЄДИНЕ ЦІЛЕ

Основні механізми що забезпечують цілісну єдність організму.

Організм —• це єдине ціле. За допомогою нервової системи вста­новлюється зв’язок між усіма органами організму. Зміни в діяль­ності одного органа впливають на життєдіяльність усього організ­му. Так, досить вколоти шкіру, як це відразу ж позначиться на серцебитті, -диханні, потовиділенні, скороченні м’язів і т. ін. Функ­ціонування всіх систем організму контролюється центральною нер­вовою системою, яка забезпечує узгодженість їхньої роботи від­повідно до умов зовнішнього постійно змінного середовища.

Цілісна єдність організму підтримується також гуморальним регулюванням, через кров. Різні органи нашого тіла виділяють речовини, які надходять у кров, і вона розносить їх до всіх клітин, тканин і органів. Ці речовини можуть спричинювати й підтримува­ти діяльність інших органів на певному рівні, забезпечуючи нор­мальне функціонування їх. Наприклад, виділення підшлунковою залозою інсуліну впдиває на вуглецевий обмін; гормони гіпофіза, що надходять у кров, впливають на ріст організму. Гуморальний зв’язок між органами контролюється нервовою системою.

Поняття про організм як єдине ціле включає взаємозв’язок фізичного і психічного. Наприклад, недостатній розвиток щитовид­ної. залози призводить до розумової відсталості. У дітей, що народилися з недорозвиненим мозком, спостерігається недоум­ство.

Взаємозв'язок між будовою і функціями органів, між організ­мом і навколишнім середовищем. Між формою і функціями орга­нів існує нерозривний зв’язок. Так, довжина кишок у тварин по­в’язана з характером їхнього живлення. У рослиноїдних тварин кишки набагато довші, ніж у м’ясоїдних. Спостерігається такий зв’язок і в індивідуальному розвитку організму. Фізична інерт­ність, малорухомий спосіб життя зумовлюють слабкість м’язової системи. І навпаки, заняття фізичними вправами і спортом сприя­ють зміцненню організму, підвищенню працездатності. Все це свідчить про зв’язок між будовою організму і його функціями.

Через нервову систему здійснюється зв’язок між системами ор­ганів в організмі та між організмом і навколишнім середовищем.

На відміну від тварин людина свідомо і планомірно впливає на природу в процесі трудової діяльності. Вона не обмежена суворо певним життєвим середовищем і здатна створювати собі умови, необхідні для нормального життя навіть у незвичайному середовищі. Прикладом може бути освоєння людиною космічного простору і морських глибин, розробка надр Землі.

Однак, оскільки людина походить від тварин, в її організмі збереглось чимало анатомо-фізіологічних рис, притаманних тва­ринному світу. Якісні відмінності людини від тварин виникли у зв’язку з суспільною трудовою діяльністю. Ось чому провідною для людей є взаємодія не тільки з природою, а й з соціальним се­редовищем.

Вивчаючи анатомо-фізіологічні особливості дитини, слід брати до уваги соціальне середовище, в якому вона формується: в яких умовах живе і як виховується вдома.

Роль спадкових факторів у рості й розвитку дитини. Спадко­вість у дітей може в одних випадках проявлятись досить яскраво, в інших — залишатись другорядним фактором. Наприклад, група крові і тип вищої нервової діяльності завжди визначаються спад­ковими факторами, тоді, як обмін речовин може змінитись під впливом умов зовнішнього середовища. Одні — фенотипні — влас­тивості організму формуються під впливом факторів зовнішнього середовища, інші — генотипні — є виявом спадкових факторів. Так, колір волосся, очей, шкіри успадковується більшою мірою, ніж форма тіла, ширина кисті, стопи.


§ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ 1 РОЗВИТКУ ДІТЕЕІ

Дозрівання дитячого організму. Кожна людина в своєму роз­витку проходить три етапи: дозрівання, зрілий вік і старіння. Дозрівання дитячого організму супроводиться ростом, розвитком і формотворенням.

Ріст дитини — це кількісні зміни, які відбуваються в молодо­му організмі; збільшення кількості клітин, маси тіла та розмірів його.

Розвиток дитини знаходить свій вияв у якісних змінах, що від­буваються в організмі. Багато які з органів дитячого організму проходять складний шлях розвитку і формування. Це скостеніння скелета, формування м’язів, нервової системи, зміна функцій за­лоз внутрішньої секреції, статевий розвиток. Формування організ­му не закінчується в дитячому віці: воно триває і в юнацькому, і в зрілому, і в похилому віці.

Формотворенням називається процес зміни пропорцій організму в процесі росту. Форма тіла людини в різному віці неоднакова. У немовляти, скажімо, велика голова, короткі ноги, в дорослої лю­дини — відносно невелика голова і довгі ноги. Висота голови у не­мовляти становить Іи, у дитини молодшого шкільного віку 7б. а в дорослої людини — 7в довжини тіла. Ноги в дорослої людини дорівнюють '/г, а в немовляти — !/з довжини тіла.

Закономірності росту і розвитку. Кількісні і якісні зміни орга­нізму відбуваються постійно' і безперервно протягом усього життя. У процесі росту і розвитку організм дитини змінюється, онов­люється, в ньому з’являються нові клітини, відмирають старі, роз­виваються деякі функції. Велику роль у перебудові організму ві­діграють нервова система і залози внутрішньої секреції.

Проте ріст і розвиток дитини не тільки безперервні, а й нерівно­мірні. Протягом першого року життя зріст дитини збільшується на 25 см, протягом другого — ріст уповільнюється, а далі щорічний приріст довжини тіла становить 10 см. У дітей молодшого шкіль­ного віку ріст помітно сповільнюється: річний приріст довжини тіла становить лише 3...5 см. Наступне посилення росту спостері­гається вже на початку періоду статевого дозрівання (у дівчаток в 11—12, у хлопчиків у 14—15 років). До 10 років хлопчики й дівчатка ростуть з однаковою швидкістю, проте вже з 11—12 років дівчатка переганяють у рості хлопчиків. Хлопчики починають пере­ганяти дівчаток у рості з 14—15 років.

Нерівномірність розвитку позначається й на масі тіла дітей. Маса тіла дитини за перший рік життя потроюється, потім річний приріст її зменшується і становить 2...З кг. Помітний приріст ма­си тіла спостерігається в період статевого дозрівання і становить

4...5 кг у дівчаток і 7...8 кг у хлопчиків. Маса головного і спинно­го мозку перестає збільшуватися в молодшому шкільному віці, але вдосконалення функцій нервової системи триває все життя.

Як правило, посилений ріст дитини супроводиться сповільнен­ням процесів диференціювання і, навпаки, посилене диференцію­вання спричинюється до сповільнення росту організму. Напри­клад, серце дитини посилено росте протягом перших двох років, а диференціювання серцевих тканин у цей період дуже незначне. У дитини молодшого шкільного віку розмір і об’єм серця збіль­шуються поступово, зате інтенсивно удосконалюється нервовий апарат. У молодшому підлітковому віці ріст, збільшення об’єму серця і диференціювання його тканини рівномірні.

Нерівномірність росту і розвитку організму відбивається не тільки на фізичному, а й на психічному розвитку. У дітей од­ного віку може бути різний рівень психічного розвитку. Це зале­жить не тільки від темпів індивідуального розвитку інтелекту, а й від тих умов, в яких виховується дитина.

У розвитку організму людини розрізняють ряд періодів:

Новонароджений 1... 10 днів

Немовля 10 днів — 1 рік

Раннє дитинство 1 - 3 роки

Перше дитинство 4 - 7 років

Друге дитинство 8 - 12 років (хлопчики)

8 - 11 років (дівчатка)

Підлітковий вік 13 - 16 років (хлопчики)

12 - 15 років (дівчатка)

Юнацький вік

16 – 20 років (дівчатка)

17 - 21 рік (юнаки)

Зрілий вік І період 22 – 35 років (чоловіки)

21 – 35 років (жінки)

Зрілий вік ІІ період 36 – 60 років (чоловіки)

36 – 55 років (жінки)

Похилий вік 61 – 74 років (чоловіки)

56 – 74 років (жінки)

Старечий вік 75 – 90 років (чоловіки і жінки)

Довгожителі від 91 року

Таку періодизацію прийнято в 1965 р. на симпозиумі з проблем вікової періодизації, організованому Інститутом вікової фізіоло­гії та фізичного виховання.

До часу народження в дитини дозрівають ті функціональні системи, завдяки яким вона виживає. Інші функціональні системи до народження дозрівають не повністю або взагалі ще довго ли­шаються недорозвиненими. Так, у малят проявляються безумовні, тобто біологічно значущі, рефлекси. Це, наприклад, ссальний, ков­тальний, кліпальний, хапальний рефлекси, а також рефлекси каш­лю, чхання. Дитина не виживає, якщо в неї немає ссального або ковтального рефлексу. Тим часом у немовляти недорозвинені, на­приклад, кістково-м’язова, нервова, ендокринна системи, не функ­ціонує статева система.

Кількісні і якісні показники росту й розвитку дітей молодшого шкільного віку. Кількісні і якісні показники росту й розвитку дітей називають антропометричними показниками. Це дані вимі­рювання зросту, маси тіла й обхвату грудної клітки. Вони дають досить повні відомості про фізичний розвиток дитини.

Виміри зросту дитини у вертикальному положенні дають змо­гу судити про розвиток кісткового апарату, виміри зросту в сидя­чому положенні— про вікові зміни пропорцій її тіла. Дані маси ті­ла свідчать про розвиток м’язової системи дитини, про її вго­дованість. Виміри об’єму грудної клітки, визначення її рухомості під час вдиху свідчать про ступінь розвитку дихальних м’язів дитини.

Дані вимірювання порівнюють із стандартами фізичного роз­витку дітей і встановлюють відповідність або невідповідність їх середнім показникам стандартів. Вдаючись до вимірювань, слід враховувати, що для кожної місцевості є свої середні стандарти, які не зовсім відповідають стандартам показників фізичного роз­витку дітей в інших місцевостях. На фізичний розвиток дітей впливають, наприклад, відмінності умов життя в різних кліматич­них поясах, у місті і сільській місцевості тощо.

Акселерація. Комплекс явищ, що характеризує прискорений розвиток дітей, називається акселерацією. Це явище помітили в XX ст. У багатьох країнах світу діти 6...14-річного віку переганяють у ряді показників своїх однолітків, які жили 100 років тому. Так, зріст дітей 7...13 років збільшився на 10...15 см, а маса тіла зросла на 8...10 кг. Процес акселерації позначається не тільки на збільшен­ні зросту і маси тіла, а й на строках статевого дозрівання, психіч­ного та інтелектуального розвитку. Так, фізична зрілість настає нині на кілька років раніш, ніж 100 років тому. Щодо юнаків ці строки визначались у 25—26-річному віці, а тепер — у 18—19 ро­ків; у дівчат менструації з’являлись у 16—17 років, а тепер — у 12.„14 і навіть раніш.Єдиної думки про причини акселерації немає. Очевидно, цей процес зумовлений комплексом причин, серед яких є й соціальні, і біологічні: поліпшення харчування, зменшення інфекційних захво­рювань, заняття спортом, розвиток засобів масової комунікації, постійне зростання потоку інформації, спосіб життя, нові форми і методи навчання і т. ін. Механізм процесу акселерації ще дале­ко не з’ясовано.

Процес акселерації потребує великої уваги школи, громад­ськості, сім’ї.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

і. Які основні механізми забезпечують цілісну єдність організму? 2. У чому виявляється зв’язок між будовою й функціями органів? 3. У чому полягає зв’я­зок організму з навколишнім середовищем? 4. Яка роль спадкових факторів у рості та розвитку дитини?. 5. Що таке ріст, розвиток, формоутворення? 6. У чо­му виявляється неперервність росту і розвитку організму? 7. Що є показником нерівномірності росту і розвитку дитячого організму? 8. На які вікові періоди поділяється розвиток організму? 9. Що таке антропометричні показники і про що вони свідчать? 10. Що таке акселерація?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Збір основних антропометричних показників фізичного розвитку учнів І— III класів. (У базовій школі.)

 

 


 

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 812 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)