 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Зміст виконання
1. При наявності перелому хворий може скаржитись на біль в ділянці перелому, порушення функції. При огляді може визначатись синюшність, припухлість, деформація, порушення вісі кінцівки, вкорочення, ротація дозовні або досередини. Є патогномонічним позитивний симптом навантаження по вісі кінцівки, коли при навантаженні по вісі кінцівки в місці перелому виникає біль. При наявності вивиху хворий може скаржитись на біль в суглобі, порушення функції. При огляді може визначатись набряк, деформація, вкорочення кінцівки, ротація дозовні або досередини. Є патогномонічним позитивний симптом пружного опору, коли при спробі рухів в суглобі кінцівка вертається в попереднє положення. 2. Після пальпації ділянки перелому та визначення міжуламкового проміжку проводять обробку шкірних покривів і змазування їх спиртовим розчином йоду. Пошарово вводять розчин новокаїну з відтягуванням поршня шприца для пошуку гематоми (при попаданні в гематому в шприц поступає кров). У гематому вводять 1% розчин новокаїну. Кількість новокаїну з розрахунку не більше 1 г сухої речовини. При правильному виконанні знеболення наступає повна анестезія місця перелому. 3. Виконуються згідно основної рекомендованої літератури № 6, с.22-23. 4. Виконуються згідно основної рекомендованої літератури № 6, с.25.
Література Основна: 1. Андрейчин В.А., Шібель І.В. Посібник з надання першої медичної допомоги від автодорожніх травм. – Івано–Франківськ: Лік, 2002. – 28 с. 2. Клепач М.С., Андрейчин В.А. Невідкладна лікарська допомога при травмах. – Івано-Франківськ.: вид-во держмедуніверситету, 2007. – 155 с. 3. Медицина транспортних катастроф /За ред. А.О.Лобенка, П.М.Чуєва. – Одеса: Одес. держ. мед. ун–т, 2000. – 192 с. (Б–ка студента–медика). 4. Никитин Г.Д., Грязнухин Г.Н. Множественные переломы и повреждения. – Л.: Медицина, 1983, 259 с. 5. Олекса А.П. Травматологія і ортопедія. – К.: Вища школа, 1993. – 511 с. 6. Рощін Г.Г., Андрейчин В.А., Нацюк М.В., Семенів І.П., Шібель І.В. Довідник з надання медичної допомоги потерпілим при дорожньотранспортних пригодах. 7. Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия. – 3–е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1992, 560 с. Додаткова: 1. Неотложная помощь при травмах /под ред. Б.Д.Комарова/. – М.: Медицина, 1984, 103 с. 2. Организация противошоковых мероприятий при транспортных катастрофах /П.Н.Чуев, А.С.Владыка, Н.П. Юзвак, С.А. Иванченко //Актуальные проблемы дорожной медицины. – Одесса, 1997. – С. 36–37. 3. Особенности лечения открытых переломов при политравме /А.В.Каплан, О.Н.Маркова, В.И.Лебедев, В.Ф.Пожариский //Лечение открытых переломов костей и их последствий. – М.: 1985. – С. 8–12. Додаток 1 Тестові завдання базового рівня знань студентів 5 курсу до теми №2: ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІТРАВМА. СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ. ВАРІАНТ№1 1.Політравма-це збірне поняття, яке охоплює такі види ушкоджень: А. Множинна травма Б. Поєднана травма В. Комбінована травма Г. Всі Д. Жодного 2. Труднощі діагностики при полі травмі виникають тому, що: А. Потерпілий часто буває без свідомості Б. Неправильні дії по наданню допомоги на до госпітальному етапі В. Деякі симптоми взаємно себе перекривають, згладжують і затушовують симптоматику Г. Відсутність належної медичної апаратури для додаткових методів обстеження Д. Висока смертність при даній патології 3. Чи допустиме транспортування потерпілого в стані шоку? А. Допустиме з любого етапу до висококваліфікованого хірурга тільки повітряним шляхом Б. Допустиме, якщо шок діагностовано на ФАПі, лікарській амбулаторії, після введення знеболення, іммобілізації, струменевого переливання плазмозамінників. В. Загального правила немає, для кожного хворого приймається індивідуальне рішення Г. Допустиме з ЦРЛ в ОКЛ при умові, що в ЦРЛ немає хірурга, що зробить кінцеву зупинку кровотечі Д. Недопустиме ніякому випадку 4. Причиною ішемічної контрактури Фолькмана є: А. Первинне ушкодження магістральних судин підчас травми, запізніла діагностика і оперативне лікування розриву судин або тромбозу при закритих переломах Б. Тривале стиснення артерії зміщеним уламком, джгутом і т. д. В. Порушення артеріального кровообігу внаслідок надмірної гематоми і набряку м’яких тканин Г. Порушення кровообігу внаслідок тісної гіпсової пов’язки і збільшення набряку у пов’язці Д.Все разом 5. До ранніх післяопераційних ускладнень належать: А. Нагноєння операційної рани Б. Реактивне запалення суглобів, як реакція на прилегле стороннє тіло, тощо В. Емболії і тромбоемболічні ускладнення Г. Все перераховане Д. Жодне з перерахованого. ВАРІАНТ 2 1. Поєднана травма це: А. Ушкодження різних систем організму людини (скелета і головного мозку, скелета і органів грудної клітки і т. д.) Б. Ушкодження тіла людини різними етіологічними факторами (механічні, радіаційні і т. д.) В. Однотипний вид травматологічних ушкоджень тіла людини різної локалізації Г. Травма, що призводить до високої летальності (>50%) Д. Жодна з перерахованих. 2. До запинки фільтрації в гломерулярній системі нирок внаслідок артеріальної гіпотензії призводить зниження тиску до: А. 80 мм. рт. ст. Б. 60 мм. рт. ст. В. 70 мм. рт. ст. Г. 90 мм. рт. ст. Д. 75 мм. рт. ст. 3. При переломах стегнової кістки крововтрата складає: А. 800 мл. Б. 600 мл. В. 1500 мл. Г. 1200 мл. Д. 1000 мл. 4. Дії мед персоналу при зниженні АТ після травми: А. Введення глюкокортикоїдів Б. Аерація легень киснем В. Введення препаратів, що підвищують тиск крові Г. Термінове знеболення болючих зон після травми Д. Струминне введення рідин до відновлення сечі нирками 5. Травматична хвороба це: А. Сукупність паталогічних і адаптивних процесів в організмі зумовлених важкою травмою Б. Місцеві зміни в організмі людини внаслідок травми В. Загальні паталогічні зміни внаслідок травми в організмі людини Г. Все перераховане Д. Жодне з перерахованого ВАРІАНТ 3 1. Множинна травма – це: А.Ушкодження різних систем організму людини (скелета і органів черевної порожнини, скелета і головного мозку і т.д.) Б. Однотипний вид травматичних ушкоджень тіла людини різної локалізації В. Ушкодження тіла людини різними етіологічними факторами – механічними, термічними і т.д. Г. Травма, що призводить до високої летальності на місці події Д. Всі перераховані 2. В нормі при ЧСС 60’ за 1 хв і систолічному АТ 120 мм.рт.ст. шоковий індекс Альговера становить: А. 1.0-1.7 Б. 2.0 і вище В. 0.5-0.6 Г. 0.8-1.0 Д. Жодне з перерахованих 3. Існують такі форми перебігу жирової емболії: А. Легенева форма Б. Мозкова форма В. Змішана форма Г. Всі перераховані Д. Жодна з перерахованих 4. Чи допустимі хірургічні втручання у хворих до виведення з шоку ІІ-ІІІ ст.. А. Не допустимі, ні при яких обставинах Б. Допустимі, якщо знеболення проводиться досвідченим анестезіологом та при достатньому забезпеченні медикаментами В. Допустимі, якщо потерпілий настоює на негайній операції Г. Допустимі при наявності внутрішніх кровотеч, які без операції зупинити неможливо Д. Допустимі зупинки зовнішніх кровотеч, ПХО ран, накладання АЗФ 5. До пізніх післяопераційних ускладнень при переломах не належать: А. Сповільнене зрощення або незрощення перелому Б. Остеомієліт кісток, як наслідок неповноцінного та неефективного лікування або відкритого перелому В. Міграція або перелом фіксатора Г. Емболії та тромбоемболії Д. Все перераховане ВАРІАНТ 4 1. Причиною утворення хибного суглобу не є: А. Інтерпозиція м’якими тканинами між відломками кістки Б. Локалізація перелому (переважно довгі трубчасті кістки) В. Рання розробка та ЛФК Г. Дефект кісткової тканини Д. Недостатня фіксація уламків 2. Гематогенним остеомієлітом частіше хворіють: А. Діти та підлітки Б. Люди у віці 20-30 років В. Люди віком 30-50 років Г. Люди похилого віку Д.Всі перераховані категорії 3. Який з перерахованих нозологічних форм остеомієліту лікують консервативно: А. Абсцес Броді Б. Хронічний остеомієліт у стадії загострення, ускладнений напливником В. Альбумінозний остеомієліт Г. Склерозуючий остеомієліт Гарре Д. Всі перераховані 4. На початку 3-ї стадії торпідної фази травматичного шоку розвивається: А. Спазмовані прекапіляри, відкриті артеріоло-венозні шунти, артеріальна кров поступає в вени, проминувши капіляри Б. Генералізація центрального кровообігу В. Атонія вен, потім артеріол та прекапілярних сфінктерів, депонування крові у периферичній судинній сітці, стаз крові, ціаноз, ДВЗ-синдром в макросу динах Г. ДВЗ-синдром, стаз крові, децентралізація кровообігу, прогресивне падіння АТ Д. Атонія вен, потім артеріол та прекапілярних сфінктерів. Депонування крові в капілярах, ДВЗ-синдром у мікроциркуляторному руслі, ціаноз 5. Які з перерахованих ознак не є характерними для перелому: А. Паталогічна рухомість кінцівки Б. Біль В. Вкорочення або деформація кінцівки Г. Висока температура тіла та гіперемія Д. Порушення функції кінцівкм ВАРІАНТ 5 1. Які препарати є обов’язковими при лікуванні травматичного шоку середнього ступеня: А. Антиоксиданти Б. Анальгетики В. Колоїдні розчини Г. Кристалоїдні розчини Д. Кров 2. Об’єм першої лікарської допомоги при синдромі тривалого стиснення: А. Введення знеболюючих середників, накладання джгута, холод, іммобілізація Б. Бинтування кінцівки, холод, іммобілізація кінцівок В. Накладання джгута дистальніше зони стискування кінцівок Г. Звільнити кінцівку від стиснення і чекати прибуття лікаря до місця нещасного випадку Д. Транспортувати потерпілого, як можна швидше, в лікувальний заклад 3. До загальних причин розвитку хибних суглобів не належать: А. Ендокринні захворювання (діабет, аддісонова хвороба і т.д.) Б. Гостра і хронічна артеріальна недостатність В. Променева хвороба (в тому числі і опромінення рентген-променями в значних дозах) Г. Анатомо-фізіологічні особливості ділянки перелому(кровопостачання пошкодженої кістки – шийка стегна, човникоподібна кістка і т. д.) Д. Пошкодження центральної і периферичної нервової системи внаслідок травми 4. Ускладненнями остеомієліта є: А. Часті функціонуючі нориці Б. Дерматити та алергічні реакції на місцеве лікування В. Амілоїдоз, паталогічні переломи, злоякісне переродження Г. Колоїдні рубці Д. Все перераховане 5. Травматична хвороба має такі періоди: А. І, ІІ, ІІІ Б. Гострий, підгострий,хронічний В. Ранній, пізній, реабілітації Г. Гострий, ранніх проявів наслідків травми, пізніх проявів, реабілітації Д. Все перераховане ВАРІАНТ 6 1.До якої стадії розвитку ДВЗ- синдрому належить активація фібринолізу (гіпокоагуляція) А. ІІ стадія Б. ІІІ стадія В. І стадія Г. ІV стадія Д. Не належить до жодної 2. Труднощі діагностики при полі травмі виникають тому, що: А. Неправильні дії по наданню допомоги на до госпітальному етапі Б. Деякі симптоми взаємно себе перекривають, згладжують і затушовують симптоматику В. Потерпілий часто буває без свідомості Г. Висока смертність при даній патології Д. Відсутність належної медичної апаратури для додаткових методів обстеження 3.Поєднана травма це: А.Травма, що призводить до високої (>50%) летальності Б. Однотипний вид травматичних ушкоджень тіла людини різної локалізації В.Ушкодження тіла людини різними етіологічними факторами(механічні, термічні і т.д.) Г. Ушкодження різних систем організму людини(скелета і головного мозку, скелета і органів грудної клітки і т. д.) Д. Жодне з перерахованих 4.Смерть потерпілого при легеневій формі жирової емболії наступає при виключенні: А. ½ легеневого кровообігу Б. ¼ легеневого кровообігу В. ¾ легеневого кровообігу Г. Всього легеневого кровообігу Д. Не наступає внаслідок правильних реанімаційних дій 5. В нормі при частоті серцевих скорочень 60 за 1 хв і систолічному АТ 120 мм.рт.ст. шоковий індекс Альговера – Баррі (Allgower – Bur ry) cтановить: А. 0,5 – 0,6 Б. 0,8 – 1,0 В. 2,0 і вище Г. Жодне з перерахованих Д. 1,0 – 1,7 ВАРІАНТ 7 1. Комбінована травма – це: А. Однотипний вид травматичних ушкоджень тіла людини різної локалізації Б. Ушкодження тіла різними етіологічними факторами (хімічними, термічними, механічними тощо) В. Ушкодження різних систем організму людини(скелета і органів черевної порожнини, скелета і головного мозку тощо) Г.Складне пошкодження з високим відсотком летальності Д. Травма, що включає всі вище перераховані поняття 2. Існують такі форми перебігу жирової емболії: А. Легенева форма Б. Мозкова форма В. Змішана форма Г. Всі перераховані Д. Жодна з перерахованих 3. Симптоми проміжного періоду протікання синдрому тривалого стискування м’яких тканин кінцівок: А. Виражена ниркова недостатність Б. Некроз, остеомієліт, флебіт, тромбоз, ниркова недостатність В. Зникнення набряку кінцівок, повне відновлення функції нирок Г. Набряк кінцівок Д. Нудота, блювота, слабість, апатія, болі в попереку, набряк, ниркова недостатність 4. Найбільш важким ускладненням остеомієліта є: А. Дерматити та алергічні реакції на місцеві середники Б. Амілоїдоз, паталогічні переломи, злоякісне переродження В. Часті функціонуючі нориці Г. Колоїдні рубці Д. Все перераховане 5. При переломах стегнової кістки крововтрата складає: А.1000 мл Б. 800 мл В. 600 мл Г. 1500 мл Д. 1200 мл ВАРІАНТ 8 1. До якої форми політравми належить сукупність пошкоджень: проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодженням печінки та пошкодженням кишківника? А. множинні пошкодження. Б. комбіновані пошкодження. В. поєднані пошкодження. Г. асоційовані пошкодження. Д. спонтанні пошкодження. 2. Причиною утворення хибного суглобу не є: А. Інтерпозиція м’якими тканинами між відломками кістки Б. Локалізація перелому (переважно довгі трубчасті кістки) В. Рання розробка та ЛФК Г. Дефект кісткової тканини Д. Недостатня фіксація уламків 3. До пізніх післяопераційних ускладнень при переломах не належать: А. Сповільнене зрощення або незрощення перелому Б. Остеомієліт кісток, як наслідок неповноцінного та неефективного лікування або відкритого перелому В. Міграція або перелом фіксатора Г. Емболії та тромбоемболії Д. Все перераховане 4. Якої тактики слід дотримуватись при множинних переломах з пошкодженням паренхіматозних органів? А. операція після стабілізації гемодинаміки. Б. операція по життєвих показах. В. консервативне лікування. Г. погодинний моніторинг стану хворого. Д. хворий потребує симптоматичного лікування. 5.Політравма-це збірне поняття, яке охоплює такі види ушкоджень: А. Множинна травма Б. Поєднана травма В. Комбінована травма Г. Всі Д. Жодного ВАРІАНТ 9 1. З чим може бути пов’язана неефективність гемотрансфузії у хворих з політравмою? А. розрив паренхіматозних органів. Б. супутні ушкодження серця. В. недостатня швидкість переливання крові. Г. недостатнє знеболення хворого. Д. розрив порожнистих органів. 2. Труднощі діагностики при полі травмі виникають тому, що: А. Потерпілий часто буває без свідомості Б. Неправильні дії по наданню допомоги на до госпітальному етапі В. Деякі симптоми взаємно себе перекривають, згладжують і затушовують симптоматику Г. Відсутність належної медичної апаратури для додаткових методів обстеження Д. Висока смертність при даній патології 3. До запинки фільтрації в гломерулярній системі нирок внаслідок артеріальної гіпотензії призводить зниження тиску до: А. 80 мм. рт. ст. Б. 60 мм. рт. ст. В. 70 мм. рт. ст. Г. 90 мм. рт. ст. Д. 75 мм. рт. ст. 4. Які з перерахованих ознак не є характерними для перелому: А. Паталогічна рухомість кінцівки Б. Біль В. Вкорочення або деформація кінцівки Г. Висока температура тіла та гіперемія Д. Порушення функції кінцівкм 5. Гіперкоагуляція і внутрішньо судинна агрегація клітин, активація інших ферментних систем плазми зі згортанням крові є: А. ІІІ стадією розвитку ДВЗ- синдрому Б. І стадією В. ІІ стадією Г. ІV стадією Д. Жодною зперерахованих ВАРІАНТ 10 1. Що слід зробити в хірургічному відділі райлікарні при безсвідомому стані потерпілого та підозрі на внутрішньоочеревинну кровотечу? А. лапараскопію. Б. лапаротомію. В. лапароцентез. Г. КТ живота. 2. Множинна травма – це: А.Ушкодження різних систем організму людини (скелета і органів черевної порожнини, скелета і головного мозку і т.д.) Б. Однотипний вид травматичних ушкоджень тіла людини різної локалізації В. Ушкодження тіла людини різними етіологічними факторами – механічними, термічними і т.д. Г. Травма, що призводить до високої летальності на місці події Д. Всі перераховані 3. Який з перерахованих нозологічних форм остеомієліту лікують консервативно: А. Абсцес Броді Б. Хронічний остеомієліт у стадії загострення, ускладнений напливником В. Альбумінозний остеомієліт Г. Склерозуючий остеомієліт Гарре Д. Всі перераховані 4. Які з перерахованих ознак не є характерними для перелому: А. Паталогічна рухомість кінцівки Б. Біль В. Вкорочення або деформація кінцівки Г. Висока температура тіла та гіперемія Д. Порушення функції кінцівкм 5. Травматична хвороба має такі періоди: А. Гострий, ранніх проявів наслідків травми, пізніх проявів, реабілітації Б. Перший, другий, третій В. Гострий, підгострий, хронічний Г. Ранній, пізній, реабілітації Д. Все перераховане
Додаток 2 Ситуаційні задачі кінцевого рівня знань студентів 5 курсу до теми № 2:ТРАВМАТИЧНА ХВОРОБА. ПОЛІТРАВМА. СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ.
Задача 1. Хворий А., 32 років|, після| ДТП доставлений| в приймальний| покій| лікарні| зі| скаргами| на різкий| біль|, хруст у|в| стегні| та гомілці| справа при спробі| рухати| ними. При огляді|: хворий| дещо| збуджений|, наявна| патологічна| деформація| та рухомість| середньої| третини| гомілки| та стегна|. Пульс – 100 ударів| на хвилину|. АТ 100/60 мм.рт.ст. Питання: а) Який попередній| діагноз|? б) Яка імовірна величини| крововтрати|? в) Чи може| поглибитися| важкість| травматичного| шоку? г) Яка залежність| в оцінці| величини| крововтрати| при закритих| та відкритих| переломах кінцівок|? д) У чому| полягає| методика визначення| об’єму| крововтрати| за R.A.Phillips?
Задача 2. Хворий Б., 23 роки, попутнім транспортом доставлений в приймальний покій лікарні через 2,5 години після падіння з висоти 4 м. При огляді: шкірні покриви бліді, покриті холодним потом. Ниткоподібний пульс, більше 120 за хвилину. АТ 70/60 мм.рт.ст. Одежа на стегні помірно просякла кров’ю, кінцівка вкорочена, лівий плечовий та ліктьовий суглоби деформовані. При спробі рухати – крепітація уламків стегна і пружний опір сегментів верхньої кінцівки зліва. Питання: а) Чи слід розцінювати стан хворого, як термінальний? б) Який ступінь шоку у хворого: ІІІ чи IV? в) Який попередній діагноз можна виставити хворому? г) Чи слід вводити у формулювання діагнозу фразу “загальне переохолодження” і чому? д) Що могло послужити поглибленню важкості травматичного шоку?
Задача 3 Хвора В., 28 років, доставлена швидкою допомогою з місця ДТП. Постраждала випала з борта вантажного автомобіля. Анальгетиків їй не вводили. При огляді – хвора без свідомості, садно лоба, двобічна периорбітальна гематома. Шкірні покриви бліді. Пульс 110 ударів на хвилину. АТ 90/60 мм.рт.ст., дихання часте. Деформація, патологічна рухомість та крепітація уламків правого передпліччя, підшкірна емфізема грудної клітки справа. Там же – аускультативно – відсутність дихання. Питання: а) Який ступінь важкості шоку у хворої? б) які пошкодження складають синдром взаємного обтяження? в) Чи вірно поступив лікар, не ввівши потерпілій наркотичного анальгетики? г) Чи слід було виконати транспортну іммобілізацію передпліччя? д) Що хворій слід виконати в приймальному покої негайно?
Задача 4. Хворий Г., віком близько 30 років, виявлений біля під’їзду будинку, імовірно, випав з ІІІ поверху декілька хвилин тому. При огляді лікарем швидкої допомоги виявлено: постраждалий лежить на спині, без свідомості, блідий, дихання відсутнє, губи синюшні. Пульс – 110 ударів за хвилину. Двобічні периорбітальні гематоми, крепітація уламків кісток черепа. Зіниці: D=S. Деформація правого колінного суглобу, незначна кровотеча з рани лівого передпліччя. Питання: а) Чи хворий агонуючий? б) Що слід виконати хворому в першу чергу? в) Що слід зробити для попередження наростання симптомів здавлення головного мозку? г) Чи слід хворому вводити промедол? д) Як поступите із кровотечею з рани передпліччя?
Задача 5. У приймальний покій лікарні попутнім транспортом доставлено хворого Д., віком біля 30 років із ДТП. При огляді: постраждалий блідий, без свідомості. АТ не визначається. Пульсація визначається лише на сонних артеріях. Дихання рідке, поверхневе, рівне. В проекції правого колінного суглобу наявна рана та крепітація кісток. Напруження м’язів передньої черевної стінки. Питання: а) Якого ступеня травматичний шок? б) Який тип дихання у хворого? в) Сформулюйте попередній діагноз. г) Чи зворотній клінічний стан хворого? д) Де (приймальний покій, травматологічне відділення, операційна, реанімаційне відділення чи ін.) слід проводити реанімаційні заходи хворому?
Задача 6. Хворий Е., віком 31 рік, був притиснутий бортом машини до стіни складського приміщення. Після огляду черговим лікарем приймального покою виставлено діагноз: Політравма. Закрита травма грудної клітки, напружений пневмоторакс зліва. Закритий перелом кісток тазу з пошкодженням уретри. Травматичний шок ІІ ст. Питання: а) Яким буде показник шокового індексу у хворого? б) Чи можна хворому ввести наркотичні анальгетики омнопон, промедол? в) Які блокади хворому слід виконати? г) Як поступите з напруженим пневмотораксом? д) Чи можна хворому виконати катетеризацію сечового міхура?
Задача 7. Хворий Ж., віком 30 років, впав з висоти 3 метри на землю, через 40 хвилин родичами доставлений до лікарні. При огляді ургентним травматологом виявлено: пульс 100 ударів за хвилину. АТ 100/60 мм. рт. ст., температура тіла та дихання не змінені. Деформація та крепітація уламків на рівні середньої третини стегна і гомілки. Питання: а) Який попередній діагноз? б) Які ще органи можуть бути пошкодженими у даного хворого? в) Яка імовірна крововтрата при переломі стегна та гомілки? г) Який об’єм рідини слід перелити хворому? д) Чи слід виконати переливання крові?
Задача 8. У хворого Л., віком 32 роки, якого доставили із залізничної станції через 2 години після наїзду поїзда виявлено: блідість шкірних покривів, що покриті холодним потом. Пульс на центральних судинах ниткоподібний, близько 120 за хвилину. АТ 70/60 мм. рт. ст. Ампутована права гомілка, на стегні знаходиться джгут з ременя. Рана лівого передпліччя кровить. В рану виступають уламки кісток передпліччя, шкірні покриви лівої кисті бліді, на больові подразники не реагують. Питання: а) Чи є стан хворого критичним? б) Який попередній діагноз? в) Як слід лікувати травматичний шок при політравмі? г) Чи можуть у хворого розвинутися явища шокової легені? д) Якою повинна бути швидкість трансфузії плазмозамінників?
Задача 9. Хворий М., віком близько 35 років, доставлений попутньою машиною в приймальний відділ з ДТП, що сталося 1 годину тому. При огляді травматологом виявлено: хворий без свідомості, зіниця зліва розширена. АТ 90/60 мм. рт. ст., пульс 115 за 1 хвилину. Відкритий перелом середньої третини правого стегна з триваючою помірною кровотечею. Питання: а) Який попередній діагноз? б) Чи слід негайно хворому розпочинати інфузію кровозамінників? в) Чи слід вводити промедол? г) Який план дій по відношенню до виявленої травми черепа? д) Чи доцільний огляд хворого хірургом?
Задача 10. В реанімаційному відділі на лікуванні перебуває хворий Н., 34 років з діагнозом: Політравма. Закритий перелом середньої третини правого стегна. Закритий перелом кісток тазу. Травматичний шок ІІІ ст. Респіраторний дистрес синдром (РДС) ІІ ст. Питання: а) До якої категорії шоку можна віднести травматичний шок. б) Які зміни виникають в системі капілярів внаслідок децентралізації кровообігу? в) Чи може бути РДС наслідком полі травми? г) Чи може РДС становити загрозу для життя хворого? д) До яких функціональних порушень приводить ацидоз?
Задача|задача| 11. Потерпілий Д. доставлений в ЦРЛ через 3,5 годин після падіння на праву стопу залізобетонної плити вагою 500 кг На верхню третину правої гомілки 1,5 годин тому накладений джгут. Пов'язка на правій стопі значно промокла кров'ю. Об'єктивно – хворий блідий, адинамічний, покритий холодним потом. Пульс – 130 ударів за хвилину, слабкої напруги і наповнення, АТ, – 80/50 мм.рт.ст. Питання: а) Встановіть і обґрунтуйте діагноз. б) Яку допомогу надасте потерпілому в приймальному покої? в) У який відділ госпіталізуєте потерпілого і які фахівці повинні брати участь в наданні допомоги хворому? г) Які препарати призначите, дози, шляхи введення? д) Коли і яке втручання проведете?
Задача 12. Лікар швидкої допомоги в гірській місцевості, за 60 км. від ЦРЛ, надає допомогу потерпілому 40 років, якого 4 год. тому здавила зрізана ялина в ділянці тазу, звільнений був через 30 хв. Об'єктивно: стан важкий, в свідомості, скарги на значний біль в ділянці тазу, не може помочитися, пульс 130 за хв., АТ – 65/ 40 мм.рт.ст. Живіт бере участь в акті дихання. Пальпація переднього і заднього відділів тазу справа – болюча. Питання: а) Який попередній діагноз на ваш погляд повинен поставити лікар? б) Чим зумовлений вказаний стан? в) Можливість|спроможність| поєднаного|з'єднаного| пошкодження|ушкодження| яких органів слід мати на увазі? г) Яку допомогу необхідно надати потерпілому на місці події? д) Які умови щодо транспортування потерпілого, куди його слід транспортувати?
Задача|| 13. У ЦРЛ доставлений потерпілий Н., звільнений від завалу через добу після землетрусу. Нижні кінцівки після звільнення були туго забинтовані, покладено холод до ніг. Чутливість, активні і пасивні рухи в колінному і гомілковоступневому суглобах відсутні. На ФАП зроблене футлярні новокаїнові блокади в/3 обох стегон, введено 400 мл. 5% глюкози, 4% соди, – 200 мл. Питання: а) Сформулюйте і обґрунтуйте діагноз. б) Які помилки і на яких етапах були допущені? в) Що слід зробити негайно? г) Яка мета досягається прикладанням холоду |до| травмованих кінцівок|? д) Що слід застосувати взимку?
Задача14 Постраждалий доставлений в ЦРЛ у важкому стані. На верхніх третинах обох стегон накладені джгути, відомо, що пролежав під завалом більше 8 годин Об'єктивно: у колінних і гомілковоступневих суглобах активних і пасивних рухів немає, чутливість відсутня. Пульс – 120, АТ – 90/70 мм.рт.ст. Питання: а) Поставте діагноз. б) Що слідує зробити з джгутами? в) Яке подальше|наступне| лікування і тактика? г) Яка послідуюча хірургічна тактика? д) Де повинен лікуватися потерпілий в разі виникнення ГНН? Задача| 15 Потерпілий М., 36 років, доставлений в ЦРЛ з відкритим переломом обох кісток правої гомілки в н/3, переломом хребта в поперековому відділі в стані травматичного шоку ІІ ст. Лікар – травматолог хоче проводити операцію ПХО рани і остеосинтез АЗФ. Питання: а) Прокоментуйте правильність плану дій лікаря|лікаря|. б) Як слід лікувати потерпілого в даний час на вашу думку? в) Які препарати застосуєте? г) Які критерії відносно отношении| часу початку операції? д) Яке втручання виконаєте, якому методу фіксації уламків слід надати перевагу?
Задача|| 16. Потерпілий Г. доставлений в ЦРЛ через 2 години, з тупим проникаючим пораненням правої половини грудей (вдарила гостра балка). Об'єктивно: стан важкий, положення напівсидяче, шкірні покриви бліді, виражений ціаноз губ і кистей рук. Дихання прискорене, затруднене. У рану під пов'язку підсмоктується повітря. Пульс – 126 за хв., слабкого наповнення і напруги, АТ, – 75/40 мм.рт.ст. Питання: а) Встановіть діагноз. б) Які особливі прояви|вияви| травматичного шоку при пораненнях грудної клітки? в) У який відділ госпіталізуєте хворого, які фахівці|спеціалісти| повинні брати участь в наданні допомоги хворому? г) Які препарати призначите, дози, шляхи введення? д) Коли і яке оперативне втручання проведете?
Задача|| 17. У потерпілого М. нижні кінцівки були привалені залізобетонною стіною. Під завалом знаходилася годину Після звільнення, з накладеними джгутами, доставлений в ЦРЛ. Стан важкий. Пульс – 120 уд. за хв., АТ – 80/60 мм.рт.ст. Визначається патологічна рухомість на двох рівнях обох гомілок, ран, немає. Чутливість на стопах і незначні рухи пальцями збережені|. Питання: а) Який діагноз Ви запишете в історію хвороби? б) Які заходи проведете? в) Яка місцева тактика з травмованими кінцівками? г) Який метод фіксації переломів виберете і коли його застосуєте? д) Що виконаєте при розвитку вираженого набрякового синдрому?
Задача|задача| 18. Потерпілий А., 48 років, отримав кульове поранення лівого стегна на полюванні. Доставлений в ЦРЛ через 3 години Кінцівка іммобілізована| імпровізованими шинами. Об'єктивно: блідий, пульс – 110 уд. за хв., АТ – 100/50.На передній поверхні лівого стегна в с/3 невеликих розмірів вхідний, а на задній поверхні - вихідний отвір з рваними краями, розміром 2,0х5,5 см.| Об'єм стегна збільшений, пальпаторно – біль, незначна флуктуація і патологічна рухомість в с/3 лівого стегна. Пульсація периферичних артерій ослаблена. Питання: а) Сформулюйте діагноз. б)Який об'єм допомоги пораненому в ЦРЛ? в)Чи показана пораненому ПХО? Назвіть|накликайте| її етапи. г) Як іммобілізуєте| травмовану кінцівку? д) Як транспортувати пораненого в ОКЛ і яке подальше|наступне| лікування?
Задача|задача| 19. Потерпілий В. отримав сліпе поранення в праву сідницю осколком під час вибуху газового балону на виробництві. На кровоточиву рану накладена тиснуча пов'язка і каретою швидкої допомоги поранений з місця травми був доставлений в ЦРЛ через 1,5 годин при поступленні стан важкий,, лежить на животі, блідий, пульс – 114 уд.. за хв.., АТ – 95/40 мм.рт.ст. На правій сідниці пов'язка значно промокла кров'ю. Живіт м'який, не болючий. Питання: а) Яке дослідження слід провести для виключення|винятку| поранення органів тазу? б) Чи потрібно проводити ПХО рани? Аргументуйте. в) Як зупинити кровотечу при пошкодженні сідничної артерії? г) Чи накладете на рану після|потім| ПХО первинні шви? д) Чим завершите надання допомозі пораненому?
Задача|задача| 20. Потерпілий Р., 35 років, під час роботи на столярному верстаті був поранений дерев'яними скалкам.. Наклав пов'язку на праву гомілку. За меддопомогою звернувся через 48 годин після поранення. При поступленні стан задовільний, на правій гомілці 3 рани з рваними краями 1,0х3,0 см, 2,0х6,0 см, 3,0х8,0 см, які проникають в м'язи. З однієї рани виступає шматок дерев'яної скалки.. На рентгенограмі – слабкі тіні сторонніх тіл в ділянці всіх ран; одна тінь великих розмірів. Питання: а) Чи потрібно проводити ПХО ран? б) Чи показано видалення всіх сторонніх тіл? Аргументовано пояснити. в) Чи показано накладення первинних швів? Обґрунтуйте. г) Які шви потенційно можливі? д) Яке лікування необхідно призначити пораненому?
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА (для студентів) до практичного заняття з травматології та ортопедії Тема № 3. АМПУТАЦІЇ КІНЦІВОК. РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ПРОТЕЗУВАННЯ ІНВАЛІДІВ З ДЕФЕКТАМИ КІНЦІВОК. ЛІКУВАННЯ ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ТА ОРТОПЕДИЧНИХ ХВОРИХ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ. І. Актуальність теми. Необхідність вивчення даної теми пояснюється тим, що ампутації кінцівок зустрічаються нерідко в ургентній і плановій травматології. Протезування хворих з дефектами кінцівок, шляхом застосування протезів ортопедичних апаратів, ортопедичного взуття є невід’ємною ланкою реабілітації інвалідів. Воно займає ведуче місце в медико-соціальній, побутовій та професійній реабілітації інвалідів з куксами кінцівок. В області є протезний цех, де, в співпраці з іншими протезними закладами держави, вирішуться дані проблеми. Знання основ вказаної патології необхідно не тільки лікарю ортопеду-травматологу, але і лікарю загальної практики. ІІ. Навчальні цілі. Відпрацювати методику встановлення показань до ампутацій кінцівок, ознайомити з основними методами ампутацій стегна, гомілки, плеча, передпліччя. Пояснити принципи відновного лікування та реабілітації хворих з куксами та ураженнями опорно-рухового апарату (ОРА), навчити виявляти хворих, яким необхідні протези, ортопедичні пристрої та ортопедичне взуття. Визначити тактику ведення пацієнтів з травмами та найбільш поширеними ортопедичними захворюваннями ОРА. Знати відповіді на основні питання теми: 1. Абсолютні, відносні покази та протипокази до виконання ампутації, екзартикуляції. Вибір рівня ампутації. 2. Методи та способи ампутації кінцівок на рівні плеча, передпліччя, стегна, гомілки, показання до їх виконання. Екзартикуляції. 3. Особливості формування ампутаційної кукси великих сегментів кінцівок фасціопластичним, фасціоміопластичним, кістково пластичним, клаптьовим способами. 4. Покази та методика виконання гільйотинної та кругової трьохмоментної ампутації за М.І.Пироговим. Хвороби та вади кукс. Реампутації. 5. Покази та протипокази до протезування. 6. Роль протезування в системі реабілітації ортопедо-травматологічних хворих. 7. Види протезів для різних сегментів та їх характеристика. 8. Ортопедичні пристрої, їх призначення та покази до застосування, ортопедичне взуття. 9. Структура, задачі та функціональні підрозділи травмпункту, поліклініки, консультативно-діагностичного центру. 10. Принципи диференціальної діагностики ортопедичних захворювань, травм та їх наслідків. 11. Середні терміни іммобілізації, непрацездатності та реабілітації хворих з ортопедо-травматологічною патологією. 12. Покази до стаціонарного лікування хворих з ускладненнями консолідації, дефектами кінцівок та вадами кукс. 13. Порядок направлення хворих на МСЕК, заповнення листа-направлення та критерії визначення ступеня втрати працездатності.
Вміти: 1. Виконати тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі із кінцівки шляхом пальцевого притиснення артерії, накладання тугої тиснутої пов’язки, артеріального джгута. 2. Визначити критерії нежиттєздатності кінцівки та показання до її ургентної та планової ампутації. 3. Орієнтовно визначити оптимальний рівень ампутації кінцівки при травматичних ушкодженнях. Вміти перев’язати куксу. 4. Поставити показання та протипоказання до протезування. 5. Поставити показання до застосування ортопедичних пристроїв та ортопедичного взуття. 6. Скласти схему лікування та реабілітації інваліда з ампутаційною куксою або ускладненим перебігом лікування перелому. 7. Оволодіти методикою виконання прийому амбулаторних хворих, надання їм необхідної допомоги, ведення запису в журналі прийому хворих в травмпункті, амбулаторній карті, консультативному заключенні. Завдання для самостійної позааудиторної роботи: Підготувати відповіді на запитання розділу «Знати» та «Контрольні запитання теми», згідно рекомендованої основної та додаткової літератури, а також підготувати аргументовані пояснення на 6 пунктів розділу «Вміти» (Випасати в вигляді коротких тез відповіді на пункти 1-5). Для підготовки до відповідей на контрольні запитання теми з джерел основної та додаткової літератури вибрати абзаци, стосовно ортопедичного лікування, з розділів наступних нозологічних одиниць: ампутації, протезування, лікування переломів, вивихів, мякотканинних травм в амбулаторних умовах, реабілітація ортопедичних хворих. Контрольні питання теми: 1. Основні показання до невідкладної ампутації кінцівок. 2. Основні показання до планової ампутації кінцівок. 3. Етапи формування ампутаційної кукси великих сегментів кінцівок фасціопластичним, фасціоміопластичним способами. 4. Етапи формування ампутаційної кукси великих сегментів кінцівок клаптьовим та кістково пластичним способами. 5. Методика виконання гільйотинної та кругової трьохмоментної ампутації за М.І.Пироговим. Покази до їх застосування. 6. Особливості вибору рівня ампутації на стегні, гомілці, плечі, передпліччі, кисті, пальцях та формування кукс на даних сегментах. 7. Види протезів кінцівок, їх характеристика. 8. Ортопедичні пристрої, їх призначення та показання до застосування. 9. Роль різних видів протезування в системі реабілітації ортопедо-травматоло-гічних хворих. Покази та критерії вибору типу протезу: косметичного, активно-косметичного, робочого, біомеханічного, біоелектричного. 10. Ортопедичні ортези та корсети: покази, типи, правила направлення хворих в протезний цех. 11. Види ортопедичного взуття, супіни тарів, покази до застосування. 12. Принципи організації амбулаторної допомоги хворим з травмами та ортопедичними захворюваннями. 13. Правила ведення прийому амбулаторних хворих, надання їм необхідної допомоги, ведення записів в журналах прийому хворих в травмпункті, амбулаторній карті, консультативному заключенні. Самостійна аудиторна робота
Зміст виконання 1. Професійні алгоритми (інструкції, орієнтовні карти) щодо оволодіння навичками та вміннями. Основний практичний навичок № 3 - тимчасова зупинка кровотечі Алгоритм виконання методів тимчасової зупинки кровотечі Пальцеве притискання артерії Тимчасовим методом зупинки кровотечі є притискання судини до кістки вище місця кровотечі. Пошкоджену кінцівку слід підняти в горизонтальній площині вище серця. При кровотечі зі скроневої артерії її притискають до скроневої кістки, щелепну артерію – до кута нижньої щелепи. Сонну артерію притискають до шийних хребців, підключичну артерію – до першого ребра. Стегнову артерію – до верхнього кінця стегнової кістки нижче пахової складки. Підколінну артерію – до стегнової кістки в підколінній ямці. Накладання стискаючої пов’язки Для накладання стискаючої пов’язки використовують індивідуальний перев’язувальний пакет або стерильний бинт. Обвивають рану декількома шарами стерильного бинта. Для підсилення тиску пов’язки між шарами вкладають валик. Кінець бинта розшаровують по довжині і кінці зв’язують між собою. Техніка накладання джгута Показанням до накладання джгута є триваюча зовнішня артеріальна кровотеча, яка не зупиняється іншими тимчасовими, менш травматичними методами. Джгут накладають на кінцівку, підняту догори, якомога ближче та вище від рани на одежу або рушник без складок. Кінець джгута довжиною 15-20 см підводять під кінцівку та залишають вільним. Перший тур притискають наступним без повного перехресту з дещо меншою силою розтягнення. Кожний наступний тур розтягнутого джгута перекривають попереднім на третину його ширини та притискають до кінцівки великим пальцем, що попереджує його послаблення. Всього виконують від трьох до п’яти турів, після чого кінці джгута закріплюють фіксаторами. Джгут повинен бути помітним на хворому. До нього або на грудну клітку травмованого фіксують записку, де вказують час його накладання. Надалі слід ввести знеболюючі (наркотичні) середники, вкрити рану асептичною пов’язкою та здійснити транспортну іммобілізацію. При правильно накладеному джгуті кінцівка стає блідою, з рани (з-під пов’язки) кровотеча припиняється, пульсація периферичної артерії зникає. Не можна накладати джгут на середню третину плеча та верхню третину гомілки, де можливе притиснення нерва до кістки. Джгут можливо накладати і на двохкісткові сегменти (передпліччя, гомілка). Влітку джгут накладають до 2 годин, взимку – до години, причому влітку щогодини, а взимку щопівгодини джгут необхідно перекладати. Для цього магістральну артерію вище місця кровотечі слід перетиснути на 3-5 хвилин, зняти джгут і, якщо кровотеча відновилась, перетиснення джгутом поновити.
Література Основна:
Додаткова: 1. Смирнова Л.А., Шумада И.В. Практические занятия по травматологии и ортопедии. – К.: 1976. – 284 с. 2. Справочник по протезированию. Под ред. В.И.Филатова. – Л., Медицина, 1978 –280 с. 3. Климовицкий В.Г. Манипуляции в ургентной травматологии: Практическое руководство /Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Донецк: «Сталкер», 2003. – 371 с.
Додаток № 1 Тестові завдання базового рівня знань студентів 5 курсу до теми № 3: АМПУТАЦІЇ КІНЦІВОК. РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ПРОТЕЗУВАННЯ ІНВАЛІДІВ З ДЕФЕКТАМИ КІНЦІВОК. ЛІКУВАННЯ ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ТА ОРТОПЕДИЧНИХ ХВОРИХ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ. ВАРІАНТ 1 1. Первинною ампутацією вважають таку, яка виконана в термін: а) до 6 год після травми; б) до 8 год після травми; в) до 12 год після травми; г) до 24 год після травми; д) до 72 год після травми. 2. Показанням до вторинної ампутації після травми кінцівок є: а) флегмона сегменту; б) гангрена кінцівки; в) гнійний артрит; г) несправжній суглоб; д) відсутність пульсації артеріальних судин дистальніше місця травми. 3. Гільйотинний спосіб ампутації полягає в перетині: а) всіх тканин кінцівки на одному рівні; б) шкіри і після її скорочення в перетині всіх інших тканин; в) шкіри та фасції і після скорочення шкіри в перетині всіх інших тканин; г) шкіри, фасції та м’язів і після скорочення шкіри в перетині кістки; д) шкіру, фасцію та м’язи перетинають на одному рівні, а кістку вище цього рівня. 4. Поняття реабілітації включає в себе комплекси заходів, крім: а) медичних; б) соціальних; в) просвітних; г) професійних; д) організаційних. 5. Заходи професійної реабілітації передбачають: а) адаптацію на попередньому робочому місці; б) реадаптацію; в) працю з пониженими фізичними навантаженнями; г) перекваліфікацію; д) усе вище згадане. ВАРІАНТ 2 1. Тримоментний конусо-круговий спосіб ампутації кінцівки (за М.І. Піроговим) полягає в: а) шкіру перетинають на одному рівні, після відтягування м’язів перетинають кістку; б) шкіру та м’язи перетинають на одному рівні, а кістку вище цього рівня; в) шкіру перетинають на одному рівні, після відтягування шкіри м’язи і кістку вище цього рівня; г) шкіру з підшкірною клітковиною та фасцію перетинають на одному рівні, по краю шкіри, яка скоротилась та краї якої циркулярно відтягнуто вверх, перетинають м’язи майже до кістки, після чого шкіру з поверхневими м’язами ще більше відтягують в проксимальному напрямку і по краю відтягнутих тканин повторно перетинають глибокі м’язи що залишилися до кістки, після чого перерізають кістку; д) викроюють шкірнофасціосухожильний клапоть, в який включають надколінок, перетинають стегнову кістку і опил стегна перекривають сформованим клаптем; 2. Кістково-пластична ампутація гомілки (за М.І. Піроговим) полягає в: а) викроюють шкірнофасціосухожильний клапоть, перетинають кістку і опил гомілки перекривають сформованим клаптем; б) шкіру перетинають на одному рівні, після відтягування шкіри перетинають м’язи, а після скорочення і відтягування м’язів перетинають кістку; в) перетин усіх тканин проводять на одному рівні; г) викроюють п’ятковий клапоть, в який включають частину п’яткової кістки (горб), після вичленення кісток гомілки на 2-3 см вище суглоба, утворений опил кісток гомілки закривають п’ятковим клаптем, який пришивають, додаткова гіпсова фіксація; д) перекриття кукси стегна кістковою пластикою із горбистості великогомілкової кістки. 3. Особливості ампутацій у дітей є: а) більш ширші покази до екзартикуляцій; б) проведення ампутацій кісток в ділянці діафізу; в) максимальне збереження м’яких тканин і шкіри «з надлишком» і дистальної зони росту; г) проведення ампутацій в ділянці метадіафізу; д) проведення ампутацій в ділянці метафізу. 4. Реабілітація включає в себе всі наступні розділи, окрім: а) медичної реабілітації; б) соціально-побутової реабілітації; в) юридичної реабілітації; г) професійної реабілітації; д) психологічної реабілітації. 5. В якому напрямку не можна проводити професійну реабілітацію? а) переведення хворого на інше підприємство; б) професійне навчання; в) професійне перенавчання; г) переобладнання станків і пристроїв; д) переобладнання робочого місця. ВАРІАНТ 3 1. Які особливості проведення ампутацій гомілки у дітей? а) малогомілкову і великогомілкову кістки необхідно перетинати на одному рівні; б) малогомілкову кістку необхідно перетинати на декілька сантиметрів вище, ніж великогомілкову, долотом збивають трикутний фрагмент з переднього краю опилу великогомілкової кістки; в) необхідно створити незначний запас м’яких тканин в ділянці опилу кісток; г) великогомілкову кістку необхідно перетинати на декілька сантиметрів вище, ніж малогомілкову; д) максимальне збереження м’яких тканин і зон росту, окістя не відшаровують, ложечкою Фолькмана вибирають кістковий мозок з кукси великогомілкової кістки глибиною 2-3 см. 2. При довгих куксах обвід кукси при протезуванні вимірюють: а) на 4-х рівнях; б) на 3-х рівнях; в) на 5-ти рівнях; г) на одному рівні; д) на 2-х рівнях. 3. При коротких куксах обвід кукси при протезуванні вимірюють: а) на 2-х рівнях; б) на 3-х рівнях; в) на 4-х рівнях; г) на одному рівні; д) на 5-ти рівнях. 4. Принцип здійснення реабілітації в колективі не передбачає: а) ведучій участі хворого в розробці власної програми реабілітації; б) повернення в попередній колектив; в) реабілітації в колективі інвалідів; г) виконання реабілітаційних заходів у хворих з подібними станами; д) побутову реабілітацію. 5. Які види ампутацій розрізняють? а) первинну ранню, первинну пізню, вторинну ранню, вторинну пізню; б) первинну, вторинну, повторну; в) первинну, вторинну, відкладену; г) ранню, пізню, повторну; д) ранню, пізню, відкладену. ВАРІАНТ 4 1. Контрактури вище розміщеного суглобу при ампутаційних куксах найчастіше виникають: а) внаслідок погрішності в техніці ампутації кінцівок; б) при загоєнні післяампутаційної рани кукси вторинним натягом; в) після ампутацій кінцівок клаптевим способом; г) після ампутацій кінцівок трьохмоментним способом; д) після ампутацій кінцівок гільйотинним способом. 2. Для перелому ключиці характерна наступна локалізація: а) зовнішня третина; б) внутрішня третина; в) межа зовнішньої та середньої третини; г) межа середньої та внутрішньої третини, д) акроміальний кінець. 3. При паданні на витягнуту та відведену руку найбільш частий перелом: а) хірургічної шийки плечової кістки з варусною деформацією; б) хірургічної шийки плечової кістки з вальгусною деформацією; в) вколочений хірургічної шийки без зміщеня; г) великого горба; д) анатомічної шийки. 4. Первинну ампутацію виконують після: а) розчавлення м’яких тканин кінцівки на протязі зі збереженням кісткового скелету; б) невдалої операції з приводу аневризми судин чи кісткової пухлини; в) відмороження ІV ступеня; г) термічного опіку ІІІ б – ІV ступеня; д) обширного скальпування шкіри на протязі кінцівки. 5. При ургентній ампутації першочерговим завданням є: а) збереження життя хворого; б) створення циліндричної форми культі кінцівки; в) створення мінімального ступеня свободи рухів у суглобі вище кукси; г) забезпечити можливість формування кукси для експрес-протезування; д) попередження імовірного нагноєння. ВАРІАНТ 5 1. Діафізарні переломи плеча найчастіше супроводжуються пошкодженнями: а) ліктьового нерву; б) серединного нерву; в) променевого нерву; г) плечового сплетення., д) плечового нерва. 2. В яких випадках є абсолютні показання до оперативного лікування переломів кісток: а) в похилому віці; б) при косих та гвинтоподібних переломах; в) в молодому віці; г) при інтерпозиції м’яких тканин д) в дітей. 3. Виділіть метод лікування, що забезпечує надійну профілактику ранової інфекції при відкритих переломах: а) застосування антибіотиків парентерально; б) місцеве використання антибіотиків; в) місцеве застосування сорбантів; г) первинна хірургічнак обробка, іммобілізація, цілеспрямована антибіотикотерапія; д) іммобілізація кінцівки вікончатою гіпсовою пов’язкою. 4. Повторні планові операції не виконують у випадку: а) шоку та гострої крововтрати; б) захворювання кукси кінцівки; в) експрес-протезуванні даного сегменту; г) виконанні некректомії; д) коли існуюча кукса не відповідає функціональним потребам. 5. Які з перерахованих способів ампутацій є оптимальним? а) лоскутний; б) круговий трьохмоментний за М.І.Пироговим; в) фасціопластичний; г) кістковопластичний; д) усі вище перераховані, в залежності від клінічних задач. ВАРІАНТ 6 1. Трикутник Гютера важливий для діагностики: а) переломів кісток передпліччя; б) ліктьового суглобу; в) шийки стегнової кістки; г) плечевої кістки, д) переломів кульшового суглоба. 2. Найбільш частим пошкодженням ділянки кульшового суглоба у дітей є: а) субкапітальний перелом шийки стегнової кістки; б) вивих голівки стегнової кістки; в) остеоепіфізеоліз; г) перелом вертлюгів, д) медіальний перелом шийки стегнової кістки. 3. Назвіть найбільш об’єктивний рентгенологічний симптом несправжнього суглобу. а) залишкове періостальне кісткоутворення; б) наявність щілини між фрагментами; в) кутова деформація; г) замикаючі пластинки на торцях уламків, д) остеопороз фрагментів. 4. Як правило показання до ампутації нижньої кінцівки повинні бути визначені: а) хірургом і черговим терапевтом; б) хірургом та анестезіологом; в) черговим лікарем; г) двома хірургами; д) клінічним обговоренням хворого із залученням вузькопрофільних спеціалістів. 5. Протипоказами до накладання кровозупинного джгута при ампутації є усі нижче перераховані, крім: а) лімфангоїт б) анаеробна інфекція; в) ендартериїт; г) відмороження ІV ст.; д) шоковий стан хворого. ВАРІАНТ 7 1. Типовим зміщенням дистального уламку при переломі стегнової кістки в н/3 є: а) досередини; б) допереду і дозовні; в) подовжині і ширині; г) дозаду. д) допереду. 2. Патогмонічний симптом вивиху: а) різкий набряк; б) обмеження активних рухів; в) пружній опір; г) видима деформація, д) крепитацыя. 3. При виконанні ампутації не буде помилковим такий захід: а) перев’язка n.saphenus; б) цілеспрямоване формування циліндричної кукси; в) цілеспрямоване формування конусоподібної кукси; г) перетинання нерва ножицями; д) діатермокоагуляція підколінної артерії. 4. Після загоєння операційної рани біомеханіка культі повинна відповідати усім нижче згаданим вимогам, окрім: а) бути опорною; б) в ближчому до культі суглобі рухи повинні бути обмежені або виключені; в) м’язи культі не повинні бути ретраговані; г) м’язева сила кінцівки повинна бути близькою до норми; д) рубець шкіри повинен знаходитися поза віссю навантаження торця культі. 5. При ампутації гомілки оптимальною є довжина її кісткової кукси: а) 3-5 см; б) 7-9 см; в) 10-14 см; г) 15-18 см; д) при необхідності, її можна формувати клиноподібною. ВАРІАНТ 8 1. Які особливості проведення ампутацій гомілки у дітей? а) малогомілкову і великогомілкову кістки необхідно перетинати на одному рівні; б) малогомілкову кістку необхідно перетинати на декілька сантиметрів вище, ніж великогомілкову, долотом збивають трикутний фрагмент з переднього краю опилу великогомілкової кістки; в) необхідно створити незначний запас м’яких тканин в ділянці опилу кісток; г) великогомілкову кістку необхідно перетинати на декілька сантиметрів вище, ніж малогомілкову; д) максимальне збереження м’яких тканин і зон росту, окістя не відшаровують, ложечкою Фолькмана вибирають кістковий мозок з кукси великогомілкової кістки глибиною 2-3 см. 2. При довгих куксах обвід кукси при протезуванні вимірюють: а) на 4-х рівнях; б) на 3-х рівнях; в) на 5-ти рівнях; г) на одному рівні; д) на 2-х рівнях. 3. При коротких куксах обвід кукси при протезуванні вимірюють: а) на 2-х рівнях; б) на 3-х рівнях; в) на 4-х рівнях; г) на одному рівні; д) на 5-ти рівнях. 4. При формуванні шкірного клаптя торець кукси не повинен: а) перекриватися переднім клаптем; б) перекриватися заднім клаптем; в) містити шов строго на торці культі; г) бути зашитим без дренування рани; д) всі вище перераховані вимоги є правильними. 5. Міо- та фасціопластичні операції ампутацій нижніх кінцівок забезпечують все, окрім: а) знижують функціональні результати лікування; б) сприяють зменшенню поперечника кукси; в) покращують гемодинаміку вен; г) дозволяють формувати циліндричну куксу; д) покращують опороздатність сегменту кінцівки. ВАРІАНТ 9 1. Тримоментний конусо-круговий спосіб ампутації кінцівки (за М.І. Піроговим) полягає в: а) шкіру перетинають на одному рівні, після відтягування м’язів перетинають кістку; б) шкіру та м’язи перетинають на одному рівні, а кістку вище цього рівня; в) шкіру перетинають на одному рівні, після відтягування шкіри м’язи і кістку вище цього рівня; г) шкіру з підшкірною клітковиною та фасцію перетинають на одному рівні, по краю шкіри, яка скоротилась та краї якої циркулярно відтягнуто вверх, перетинають м’язи майже до кістки, після чого шкіру з поверхневими м’язами ще більше відтягують в проксимальному напрямку і по краю відтягнутих тканин повторно перетинають глибокі м’язи що залишилися до кістки, після чого перерізають кістку; д) викроюють шкірнофасціосухожильний клапоть, в який включають надколінок, перетинають стегнову кістку і опил стегна перекривають сформованим клаптем; 2. Кістково-пластична ампутація гомілки (за М.І. Піроговим) полягає в: а) викроюють шкірнофасціосухожильний клапоть, перетинають кістку і опил гомілки перекривають сформованим клаптем; б) шкіру перетинають на одному рівні, після відтягування шкіри перетинають м’язи, а після скорочення і відтягування м’язів перетинають кістку; в) перетин усіх тканин проводять на одному рівні; г) викроюють п’ятковий клапоть, в який включають частину п’яткової кістки (горб), після вичленення кісток гомілки на 2-3 см вище суглоба, утворений опил кісток гомілки закривають п’ятковим клаптем, який пришивають, додаткова гіпсова фіксація; д) перекриття кукси стегна кістковою пластикою із горбистості великогомілкової кістки. 3. Особливості ампутацій у дітей є: а) більш ширші покази до екзартикуляцій; б) проведення ампутацій кісток в ділянці діафізу; в) максимальне збереження м’яких тканин і шкіри «з надлишком» і дистальної зони росту; г) проведення ампутацій в ділянці метадіафізу; д) проведення ампутацій в ділянці метафізу. 4. Кістково-пластична ампутація за Грітті-Шимановським передбачає: а) фіксацію опилу п’яткової кістки; б) фіксацію опилу надколінника до стегна; в) фіксацію опилу великогомілкової кістки до стегна; г) використання малогомілкової кістки для пластики місця опилу; д) використання надколінника та малогомілкової кістки. 5. Кістково-пластичні ампутації є показаними: а) при неінфікованих ранах; б) при відкритих забруднених, розмозженнях кінцівки; в) при вогнепальних пошкодженнях; г) при остеомієліті кукси; д) при анаеробній газовій інфекції. ВАРІАНТ 10 1. Гільйотинний спосіб ампутації полягає в перетині: а) всіх тканин кінцівки на одному рівні; б) шкіри і після її скорочення в перетині всіх інших тканин; в) шкіри та фасції і після скорочення шкіри в перетині всіх інших тканин; г) шкіри, фасції та м’язів і після скорочення шкіри в перетині кістки; д) шкіру, фасцію та м’язи перетинають на одному рівні, а кістку вище цього рівня. 2. Контрактури вище розміщеного суглобу при ампутаційних куксах найчастіше виникають: а) внаслідок погрішності в техніці ампутації кінцівок; Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 593 | Нарушение авторских прав |