IV. Зміст навчання
ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ І ПЕРВИННОЇ ТЕРАПІЇ СЕПСИСУ
В даний час найбільш поширеною в світовій практиці є класифікація сепсису, прийнята в 1991 році в США на Погоджувальній конференції Товариств пульмонологів і реаніматологів (АРСР/SCCM). Відповідно до рішень цієї Конференції пропонується використовувати наступні, явно визначені в клінічній практиці поняття:
1. Інфекція – клініко-мікробіологічний феномен, що характеризується місцевою запальною реакцією у відповідь на присутність мікроорганізмів або на пошкодження мікроорганізмами досі здорових тканин.
2. Бактеріемія – присутність живих мікроорганізмів в крові.
3. Системна запальна реакція – універсальна реакція, що виявляється (розвивається) у відповідь на різні екстремальні дії: травму, особливо політравму, важкі захворювання, панкреатит, перитоніт тощо. Клінічні симптоми цієї реакції наступні:
· температура тіла >38 або < 36 °С;
· кількість лейкоцитів > 12×109/л або < 4×109/л або кількість незрілих форм > 10%;
· частота пульсу > 90 за 1 хв.;
· частота дихання > 20 в 1 хв.
4. Сепсис – системна відповідь на інфекцію, що характеризується симптомами системної запальної реакції, на тлі явного місцевого інфекційного процесу.
5. Важкий сепсис (сепсис-синдром) – розвиток ознак недостатності на тлі клінічних ознак системної запальної реакції і інфекційного процесу.
6. Септичний шок – крайня форма прояву генералізованої запальної реакції, що виявляється в нестабільності гемодинаміки, незважаючи на інтенсивну терапію, що проводиться.
Термін септицемія, що несе неконкретне смислове навантаження, не рекомендований до подальшого використання в клінічній практиці.
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 594 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |
|