АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патогенез сепсису

Порушення в імунній системі

Вогнище гнійного запалення

Стан алергії

Масивний викид медіаторів запалення (цитокінів, кінінів, протеаз, простагландинів, ін.)

Надзвичайна запальна реакція (синдром системної запальної реакції – ССЗР)

Зниження загальної реактивності (анемія, шок, діабет, авітамінози, ожиріння, переохолодження і ін.)

ССЗР, компенсована система захисту

ССЗР, декомпенсована система захисту (сепсис)

ДІАГНОСТИКА

1. Діагноз синдрому системної запальної реакції виставляється на підставі перерахованих вище ознак. Цей діагноз не може звучати самостійно, а тільки разом з тією чи іншою нозологічною формою (пневмонія ССЗР-III – що означає наявність пневмонії, яка супроводжується трьома з чотирьох ознак ССЗР). ССЗР є важливою ознакою, що свідчить про можливість переходу процесу у важчі форми і вимагає вживання адекватних лікувальних заходів.

2. Діагноз сепсису виставляється відповідно до вказаних вище критеріїв. Для нього необхідна наявність як мінімум трьох ознак системної запальної реакції на тлі явного місцевого інфекційного процесу або верифікованої бактеріемії (фунгемії, вірусемії і т.д.), що зберігаються на протязі як мінімум трьох діб, незважаючи на терапію, що проводиться.

3. Діагноз сепсис-синдрому формулюється за наявності вказаних вище симптомів системної запальної реакції, що маніфестують на тлі верифікованого джерела інфекції і лабораторних даних, що свідчать про розвиток неспроможності того або іншого органу (додаток 1) за відсутності інших явних причин, що пояснюють цей стан (крайні стадії хронічних захворювань і т.д.).

4. Септичний шок – зниження артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст. на тлі септичного процесу, не дивлячись на адекватну інфузійну терапію і лікування, що проводиться.

5. Лабораторна діагностика:

- Обов'язкова:

· Тригодинна температура

· Аналіз крові загальний (тромбоцити)

· Аналіз сечі

· Погодинний діурез

· Біохімія: К⁺, Na⁺, білірубін, АСТ, АЛТ, креатинін, сечовина, загальний білок і протеїнограма, протромбін, фібриноген, фібриноліз

· Бактеріоскопія мазка з рани

· Мікробіологічне дослідження крові (2 проби) на стерильність, сечі, виділень з рани, при ШВЛ – посіви бронхіального виділення катетера і дренажу, що видаляється.

· Дослідження кишкової флори на дисбіоз

- Доцільно:

· Імунний статус;

· Прокальцитонін

· С-реактивний білок (кількісна методика).

6. Апаратні методи

· УЗД органів черевної порожнини

· УЗД серця (патологія клапанів)

· Rö-графія грудної клітки.

Обстеження, встановлення діагнозу захворювання передбачають визначення важкості стану хворого. В цьому відношенні бальна оцінка є найбільш об'єктивною. Так, шкала Глазго (табл. 1) дозволяє оцінити функціональний стан ЦНС при різних варіантах порушення свідомості при травмі голови, ендогенній інтоксикації, отруєннях. Пацієнти з показником вище 9 балів мають більше шансів на одужання. Показники шкали Глазго введені як елемент оцінки загального стану хворого і прогнозу захворювання в систему SAPS (simplified acute physiology score). Ця система заснована на бальній оцінці відхилень кожного з параметрів від нормальних величин – убік як збільшення, так і зменшення. Враховують 14 показників (табл. 2), зокрема бали шкали Глазго.

По сумі балів системи SAPS оцінюють прогноз захворювання, визначаючи тим самим важкість стану хворого (табл. 3).

ПЕРВИННА ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА

Обстеження і лікування хворого з хірургічним сепсис-синдромом і септичним шоком повинні проводитися в умовах відділення (палати) інтенсивної терапії спільно хірургом і реаніматологом. Оперативне втручання (як правило вторинна хірургічна обробка) за наявності показів виконується в невідкладному порядку. Втручання може бути відкладене лише при нестабільних показниках гемодинаміки, до виконання заходів, що призводять до її стабілізації.

Об'єм оперативного втручання повинен включати: максимально повну некректомію, адекватне дренування вогнища, переважно двопросветними трубками. Доцільна установка внутрішньосудинних катетерів для регіонарної терапії.

АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

Шлях введення, в основному, внутрішньовенний. Вибір антибіотиків визначається, по-перше, локалізацією вогнища, що зумовило розвиток генералізованого процесу, і, по-друге, важкістю стану хворого, оціненою за шкалою SAPS.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 588 | Нарушение авторских прав