АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

VІ Орієнтована основа дії

Джерелом інфекції є хворі з хронічною специфічною хірургічною інфекцією. Для лікування цих хворих виділяють окремі палати по можливості із спеціальним входом, операційну-перевязочну, оснащені припливно-витяжною вентиляцією, що не сполучається з іншими відділеннями.

Стіни приміщень мають бути облицьовані кахляною плиткою на висоту не менш 2-х метрів, підлогу покривають пластиком або лінолеумом. Поверхні меблів, апаратури і устаткування покривають гладкими, непористими матеріалами, що легко піддаються механічному очищенню і дезинфекційній обробці.

При поступленні хворого з хронічною специфічною хірургічною інфекцією в приймальному відділенні проводять (по можливості) повну або часткову санітарну обробку: душ, зрізання нігтів тощо. У важких випадках без обробки хворий з хронічною специфічною хірургічною інфекцією транспортується у супроводі медичної сестри в палату.

Перед надходженням і після виписки хворого ліжко, тумбочку, підставку для підкладного судна (якщо таке є) обробляють 6 % розчином перекису водню з 0,5 % розчином миючого засобу. Ліжко заправляють постільною білизною, що пройшло камерну дезинфекційну обробку по режиму для специфічної інфекції.

Підч час перебування хворого з хронічною специфічною хірургічною інфекцією в палаті брудну білизну знезаражують шляхом замочування і подальшого кип'ятіння в 2 % розчині соди та 0,5% розчині миючого засобу протягом 120 хвилин з моменту закипання.

Хворому виділяють індивідуальні предмети відходу: плювальницю, підкладне судно, які після використання миють. Після виписки хворого предмети відходу піддають дезинфекції.

Для миття рук і туалету хворих використовують мило в дрібній розфасовці.

Посуд після використання звільняють від залишків їжі, змочують в 2 % розчині соди і кип’ятять протягом 90 хвилин. Потім миють проточною водою і зберігають в закритій шафі.

Прибирання палат проводять не рідше, ніж 2 рази на день вологим способом із застосуванням 6 % розчину перекису водню з 0,5 % розчином миючого засобу.

Прибиральний інвентар (відра, тази, ганчірки і т. д.) маркують і використовують лише за призначенням. Після використання автоклавують при 2 кгс/см 132 ^оC протягом 20 хвилин, зберігають у відведеному місці.

Під час перев’язок хворого з хронічною специфічною хірургічною інфекцією перев’язочна має бути обладнана стаціонарними бактерицидними опромінювачами. Для зниження мікробної контамінації в перев’язочній рекомендується установка очисників повітря пересувних рециркуляційних ВОПР-0,9 або ВОПР-1,5).

Хірург, медична сестра перед входом в перев’язочну надягають маску, бахіли. Під час операції або перев’язки надягають клейонковий фартух, який після кожної операції або перев'язки протирають ганчіркою, рясно змоченою в 6 % розчині перекису водню з 0,5 % миючим засобом.

Перев’язувальний матеріал використовують одноразово, під час операції або перев’язки, а потім його збирають в спеціально виділений бікс, автоклавують при 2 кгс/кв. см 132 ^оC протягом 20 хвилин і знищують. Категорично забороняється викидати матеріал без знезараження.

Інструментарій, використаний під час операції або перев’язки, збирають в ємність.

Прибирання операційної-перев’язочної проводять вологим способом не рідше ніж 2 рази на день із застосуванням розчину перекису водню з 0,5 % розчином миючого засобу з використанням індивідуальних засобів захисту: респіратори типу РУ-60 і рукавички. Після дезинфекції приміщення миють гарячою водою і включають бактерицидні опромінювачі (ОБН-150 або ОБП-300) на 1,5 - 2 години.

Після проведення операції або перев’язки весь інструментарій, шприци, голки занурюють в 6 % розчин перекису водню з 0,5 % миючого засобу на 60 хвилин або кип’ятять протягом 90 хвилин.

Подальша методика передстерилізаційної обробки інструментарію і його стерилізація аналогічна стандартній технології.

Хворі з хронічною специфічною хірургічною інфекцією лікуються в спеціалізованих протитуберкульозних лікарнях, санаторіях і диспансерах. Лікувальні заходи цих поділяються на загальні і місцеві.

Мета загального лікування – підвищити опірність організму й активізувати регенеративні процеси. У комплекс заходів входять: повноцінне харчування, аеро-, клімато– і геліотерапія, трудотерапія, лікувальна фізкультура, гемо- і хіміотерапія.

Для проведення антибактеріальної терапії у хворих з хронічною специфічною хірургічною інфекцією використовують канаміцин, парааміносаліцилову кислоту (ПАСК), фтивазит, ріфадін і етамбутол. Канаміцин призначається в дозах 1-2 гр. у день(дітям 0,5-1г) протягом декількох місяців і звичайно в комбінації з ПАСКом (6-10 г) або з фтивазитом, тубазидом, галузидом, етамбутолом чи ріфадіном.

Місцева терапія зв'язана з консервативними й оперативними заходами.

Консервативні заходи дозволяють розвантажити кістки і суглоби. Це досягається витягненням (лейкопластирне і манжетне), гіпсовими пов'язками і ліжечками. Гіпсові пов'язки змінюють кожні 4–6 тижнів, одночасно роблячи етапну редресацію. Дітей з з хронічною специфічною хірургічною інфекцією хребта поміщають у гіпсове ліжечко, що з ростом дитини обновляють, а в наступному застосовують гіпсовий корсет або спеціальні пластмасові фіксатори.

З хірургічних методів застосовують пункції і розкриття абсцесу, суглобні резекції, ампутації, кісно–суглобні пластинки, імобілізуючі й ортопедичні операції, що коригують.

У постартритичному періоді застосовуються місцеві фізіотерапевтичні процедури. При наявності свищів рекомендується геліо – неонова лазерна терапія з впливом червоним монохроматичним світлом(лазер ЛГ – 75, потужність 25 мв, тривалість сеансу – 10 – 15 хвилин).

При лікуванні туберкульозі лімфовузлів використовують консервативні методи – геліотерапію, ультрафіолетове і рентгенівське опромінення, малі дози геліонеонової лазерної терапії.

При здавлені кровоносних судин і нервів шиї чи дихальних шляхів збільшеними лімфовузлами варто робити екстирпацію конгломерату лімфовузлів.

Лікування актиномікозу вимагає комплексного підходу. Застосовують антибіотики, йодисті препарати, рентгенопромінювання, переливання компонентів крові, а також специфічні актинолізати. При неефективності консервативної терапії щільний інфільтрат видаляють, іноді дренують вогнища скупчення гною.

Лікування сифілісу, у т.ч. кісток і суглобів, специфічне. Тільки у випадку нашарування вторинної інфекції необхідно хірургічне втручання.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 593 | Нарушение авторских прав